3.50. Основні етапи уроку природознавства в технології критичного мислення.

Критичне мислення –це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв’ язання поставленої проблеми.

Критичне мислення має такі характеристики:

1. Самостійність. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Її рішення стимулює дитину збирати інформацію, мислити критично.

3. Прийняття рішення. дозволить оптимально вирішити поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Дитина повинна прийняте рішення підкріпити вагомими, переконливими власними аргументами, що доведе її рішення є найкращим.

5. Соціальність. Дитина повинна доводити свою позицію у результаті спілкування, диспуту, дискусії.

Можна виділити ознаки людини, яка мислить критично:

1. Здатність сприймати думки інших критично, оцінювати, аналізувати щодо поставленої проблеми.

2. Компетентність. Прагнення до аргументації прийнятого людиною рішення.

3. Небайдужість у сприйнятті подій. Здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.

4. Незалежність думок. Прийняття критики на свою адресу, протиставлення своєї думки думкам інших або непогодження з нею.

5. Допитливість. Дитина виявляє вміння проникнути у сутність проблеми.

6. Здатність до діалогу і дискусії. Вислуховувати думку інших, вести діалог , толерантно поводити себе під час проведення дискусій.

Існує дуже багато інтерактивних методів розвитку критичного мислення у молодших школярів,які використовують вчителі на уроках природознавства.

Основні етапи уроку природознавства в технології критичного мислення.

Мета : повторити та поглибити знання учнів про природні явища притаманні різним порам року; формувати вміння розрізняти їх; розвивати в них фонематичний слух, увагу, слухову та зорову пам'ять; збагачувати словниковий запас; удосконалювати навички роботи в групі; виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: урок-конкурс - узагальнення та систематизація навчальної інформації.

І. Організаційний момент (Повідомлення про порядок проведення уроку).

ІІ. Повідомлення мети, очікування навчальних результатів, мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Актуалізація навчальної інформації учнів

Розминка

1. Перерахуйте пори року?

2. Які характерні ознаки кожної пори року?

"Жартівливий мішечок"

1. З чого починається день?

2. Вечір чим кінчається, а ранок починається?

"Будь уважним" - загадки-жарти

ІV. Засвоєння узагальнених навичок на основі застосування знань і вмінь

Конкурс 1 "Ланцюжок"

Конкурс 2 "Хто швидше?" (робота в групах)

Конкурс 3 "Коректори"

Конкурс 4 "Поетична хвилинка"

ІV. Підбиття підсумків уроку (порівняти результати з очікуваними, проаналізувати, зробити висновки, оцінювання результатів уроку)

V. Домашнє завдання

3.51.Технології взаємодії вчителя і учнів під час співробітництва на різних етапах уроку.

Якщо вчителеві з перших хвилин уроку вдається активізувати емоційну сферу дітей, то в них пробуджується бажання наполегливо і плідно працювати. Роль учителя на цьому етапі полягає в тому, щоб реалізувати план діяльності, який був складений на початку уроку. З цією метою вчитель організовує зміну форм і видів діяльності (індивідуальна-парна-групова; репродуктивна частково-пошукова-творча; писемна-усна; вивчення нового-закріплення-контроль). Така зміна відбувається згідно з планом уроку.

На етапі ознайомлення учнів з новим матеріалом, учителеві треба створювати такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу зробити „відкриття нового знання”. З цією метою він може користуватися такими прийомами:

• подив –учитель подає навчальний матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає незвичайним. Наприклад, вивчаючи тему „Рослини” в 3 кл, учитель ставить запитання: „Діти, що відбулося б у світі, якби зникли всі рослини?”

• фантастичне запитання – учитель моделює фантастичну ситуацію. „Уявіть собі, що всі тварини вміють літати”.

• помилка в поясненні – пояснюючи матеріал учитель навмисно припускається помилок.

На етапі ознайомлення й усвідомлення нового матеріалу доречним буде використання таких методичних прийомів, як „акваріум”, „ажурна пилка”, робота в парі, в малих групах, навчальна дискусія, прийоми взаємонавчання, ділова гра.

Таким чином, за умови ефективної взаємодії на другому етапі уроку, коли відбувається вивчення нового матеріалу і його закріплення, учень стає активним учасником процесу навчання, а вчитель корегує діяльність учнів, допомагає тим із них, які не мають навичок самостійної роботи.

На завершальному (узагальнюючому) етапі уроку відбувається обговорення реалізації плану, рефлексія й оцінювання знань учнів. Це означає, що вчителеві разом із учнями необхідно повернутися до початку уроку і з’ясувати, на які запитання, що виникли на початку уроку, тепер можна відповісти, а які так і залишились без уваги.

Основні напрями, за якими доцільно здійснювати загальну та індивідуальну рефлексію діяльності учнів на уроці:

• Діяльнісний підсумок уроку. Що ми з вами встигли зробити?

• Розвивальний підсумок уроку. Чого ви навчились, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, дорослішими, сильнішими.

• Змістовий. На які запитання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли дати відповідь, які з визначених проблем змогли вирішити?

• Емоційний підсумок уроку. Кому з учнів ви хотіли б подякувати за співпрацю, емоційну підтримку вашої роботи, конкретні результати.

Отже, найважливішою умовою самореалізації особистості є установка на право бути собою, на отримання задоволення від процесу діяльності. Водночас завдання вчителя – зберегти фізичне та психічне здоров’я своє і дітей, досягти психологічного комфорту, забезпечити задоволення професійних і життєво важливих потреб.

Принципи педагогіки співробітництва:

1. Принцип природо відповідності: (добровільність, опорні схеми, використання ігор).

2. Принцип розвитку, який включає ідею трудної мети: (метод випередження –Лисенко; рух вперед швидким темпом за Занковим)

3. Принцип демократичності: (добровільність, колективна праця, вільний вибір завдання, вільний вибір темпу роботи).

4. Принцип колективної спрямованості: (виховання потреб дитини, ідея гуманістичних відносин у дитячому колективі).

5. Принцип гуманізації педагогічного процесу: ( індивідуалізація пед. процесу, гуманної оцінки, самоствердження, співробітництво з батьками).