50

3.27. Формування екологічної культури дітей ж основна мета формування особистості.

Екологічна культура – поняття нове, і вживається головним чином у його педагогічній інтерпретації як елемент структури особистості.

“Екологічна культура”, “Екологічна свідомість і мислення” – за допомогою цих категорій визначають учені образ людини і суспільства, що діють відповідно до природних законів.

“Екологічна культура” – утвердження в свідомості і діяльності людей принципів господарського природокористування; формування навичок і умінь вирішувати ті чи інші господарсько-економічні завдання без шкоди для довкілля і здоров’я людини. Вона виступає однією з цілісних властивостей особистості, яка зумовлює спрямованість її життєдіяльності, накладає свій відбиток на світогляд, ідейно-політичні, моральні прагнення і орієнтації, готовність до праці, свободу творчої діяльності відповідно до потреб суспільства.

Найважливіший компонент екологічної культури –ставлення людей до діяльності, пов’язаної з вивченням і охороною довкілля. У загальному розумінні “екологічна освіта – цілеспрямований процес формування поняття про навколишнє середовище як єдину цілісну систему, відповідального ставлення до природи у всіх видах суспільно-економічної діяльності”

Мета екологічної освіти і виховання, спрямованого на розвиток екологічного мислення – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення школярів до навколишнього середовища в усіх видах їх діяльності, формування екологічної культури. Реальним показником можна вважати практичні дії людини по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам моралі.

Формування відповідального відношення до природного середовища пов’язане з вирішенням ряду освітніх і виховних завдань. Виховні завдання тісно пов’язані з освітніми, які включають формування:

1. системи наукових знань про єдність людини і природи, способи оптимізації, природокористування як матеріальної основи науково-технічного прогресу:

2. системи моральних і естетичних цінностей екологічної орієнтації.

3. умінь використовувати знання про засоби охорони природи і бережливого до неї ставлення.

4. умінь використовувати моральні і правові принципи і норми екологічно грамотного ставлення до навколишнього середовища.

3.28. Основні теоретичні положення та особливості технології,Довкілля" як особистісно-орієнтовної моделі природничої освіти.

Технологія „Довкілля” має на меті створити цілісну свідомість дитини, щодо оточуючого її техногенного довкілля (інтегровані знання про природу, суспільство, об’єкти створені людиною, та саму дитину). Важливим акцентом курсу є екологічна направленість. Основою формування знань в курсі є вивчення важливих закономірностей природи (збереження енергії).В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі: 1 і 2 кл. „Запитую довкілля”; 3 кл. „Спостерігаю довкілля; 4 кл. „Досліджую довкілля”.

Одна з особливостей курсу „Довкілля” – уроки серед природи, які необхідні дітям початкової школи з таких причин:

на цих уроках відбувається безпосередній зв’язок дитини з довкіллям, з духовним спадком народу;

- уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодших школярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продукт діяльності дитини на уроці серед природи – запитання, з яким дитина звертається до дорослих, однокласників, до самої себе. «Довкілля» — особистісно орієнтована модель природничо-наукової освіти.

Стратегічна мета освітньої програми «Довкілля» — формування цілісної свідомості людини, яка здатна брати на себе відповідальність за своє майбутнє в технологізованому суспільстві і майбутнє свого природного та суспільного оточення — свого довкілля.

Метою вивчення курсу є не тільки засвоєння учнями системи знань про природне і суспільне середовище, в якому живе людина, а й формування активної позиції учнів, засвоєння його змісту на рівні діяльності.

Особливості методики

Курс реалізує форми організації занять, необхідні дитині. Це насамперед уроки в довкіллі, які проводяться переважно у дні народних свят.

Під час вивчення курсу дитина зі знань про своє середовище життя самостійно творить «образ світу», «образ Я», «образ Я в світі».

«Я і Україна. Довкілля» дає можливість реалізовувати особистісно орієнтований підхід в освіті, ознакою якого є наявність у дитини на­званих вище «образів».

Методи викладання курсу орієнтують дітей на роботу в групах, на практичні роботи, на гру як колективне моделювання ситуацій, що спостерігаються у довкіллі. Методи роботи «поміркуй», «зверни увагу», «змоделюй», «зроби дослід», «намалюй», «напиши казку (розповідь)» орієнтують учня на індивідуальний підхід — власний вибір, прийняття рішення, відповідальність за зроблену справу. Результати індивідуальної діяльності вводяться у суспільне життя класу під час виставок малюнків, обговорення казок, відгадування загадок та ін. Груповий метод роботи, навчання одними учнями інших є важливим процесом розвитку мислення, комунікативних здібностей дітей.

Ще одна особливість полягає в тому, що діти використовують щоденник спостережень за собою і довкіллям, який містить кілька блоків спостережень:

• щоденні спостереження за своїми почуттями, здоров'ям і станом довкілля;

• спостереження під час уроків серед природи, самостійні спосте­реження за народними прикметами;

• спостереження за продуктивністю своєї навч. діяльності під час підготовки та проведення узагальнюючих уроків (результати роботи учнів з підготовки до узагальнюючих уроків є одночасно і результатами тематичного оцінювання);