Основні завдання системи управління якістю:

1. Встановлення та уточнення вимог до рівня якості продук­ції, що випускається.

2. Розширення обсягу досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення технологічних процесів, організація управління якістю продукції.

3. Розробка політики підприємства з питань якості та її реа­лізація.

4. Створення умов у всіх підрозділам. підприємства, які забез­печують постійно високий рівень якості продукції.

5. Удосконалення інформаційного забезпечення діяльності підприємств на основі сучасних досягнень електронної техніки.

33. ISO – це? Що повинна містити документація системи управління якістю?

(Міжнародна організація з стандартизації) — це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів — членів ISO). Міжнародні стандарти розробляють, як правило, технічні комітети ISO.

Документація системи управління якістю повинна містити:

а) документально оформлені політику та цілі в сфері якості;

б) настанову з якості;

в) задокументовані методики, які вимагає цей державний стандарт;

г) документи, необхідні організації для забезпечення результативного планування, функціонування та контролю процесів;

д) протоколи, які вимагає цей державний стандарт.

34. Що повинна містити настанова з якості?

Організація повинна розробити та актуалізовувати настанову з якості, яка містить:

а) сферу застосування системи управління якістю, у тому числі деталізацію та обгрунтування будь-яких вилучень;

б) задокументовані методики, встановлені для системи управління якістю, або посилання на них;

в) опис взаємодії процесів системи управління якістю.

35. Вхідні дані аналізування.

Вхідні дані аналізування з боку керівництва повинні містити інформацію щодо:

а) результатів аудитів;

б) зворотного зв'язку із замовниками;

в)функціонування процесів і відповідності продукції;

г) стану запобіжних та коригувальних дій;

д) дій за результатами попереднього аналізування з боку керівництва;

е) змін, які можуть впливати на систему управління якістю;

ж) рекомендацій щодо поліпшення.

36. Що повинно забезпечити аналізування?

Аналізування повинне забезпечити:

а) визначення вимог щодо продукції;

б) погодження розбіжностей між вимогами контрактів чи замовлень і попередньо викладеними вимогами;

в) здатність організації дотримуватися визначених вимог.

Результати аналізування та заходи, передбачені на його основі, слід оформлювати протоколами (див. 3.2.4).

Якщо подані замовником вимоги документально не оформлені, організація повинна їх встановити перш, ніж прийняти.

Якщо вимоги до продукції змінено, організація повинна забезпечити внесення змін до відповідних документів і ознайомлення відповідного персоналу із зміненими вимогами.

37. Що повинні містити вхідні дані проектування та розроблення?

Вхідні дані, пов'язані з вимогами до продукції, повинні бути визначені і зареєстровані (див. 3.2.4). Ці дані повинні містити:

а) функціональні та експлуатаційні вимоги;

б) застосовні регламентувальні та законодавчі вимоги;

в) у разі потреби, інформацію, одержану з попередніх аналогічних проектів;

г) інші вимоги, що є істотними для проектування та розроблення.

Ці вхідні дані слід аналізувати на їхню адекватність. Вимоги повинні бути повними, недвозначними і не повинні суперечити одна одній.

38. Перевірка закупленої продукції.

Організація повинна визначити та впровадити інспектування або інші заходи, необхідні для забезпечення впевненості в тому, що закуплена продукція задовольняє установлені закупівельні вимоги. Якщо організація або замовник мають намір провести перевірку в постачальника, організація повинна в інформації стосовно закупівлі зазначити порядок передбаченої перевірки, а також спосіб випуску продукції.

39. Перелічіть за якими ознаками класифікуються види ТК?

Види ТК визначаються певними ознаками і класифікуються наступним чином.

1.Залежно від об'єкта контролю розрізняють:

а) контроль якості продукції (послуги);

б) контроль технологічного процесу.

2.За стадією створення та існування продукції розрізняють:

а) контроль проектування;

б) виробничий контроль;

в) експлуа­таційний контроль.

3.За етапами процесу розрізняють:

а) вхідний;

б) операційний;

в) приймальний контроль.

4.За ступенем охоплення розрізняють контроль:

а) суцільний;

б) вибірковий.

5.За зв'язком з об'єктом контролю в часі:

а) летучий;

б) безпе­рервний;

в) періодичний.

6.За характером контролю:

а) інспекційний;

6) летучий.

7.За можливістю використання проконтрольованої продукції:

а) руйнівний;

б) неруйнівний контроль.

8.За засобами контролю:

а) візуальний;

б) органолептичний;

в) інструментальний.

9.За метою контролю:

а) приймальний контроль готової продукції;

б) статистичне регулювання ТП.

10.За мірою втручання контролера в ТП:

а) активкисй;

б) па­сивний контроль.

11.За контрольованим параметром:

а), контроль за кількісною,

б) якісною,

в) альтернативною ознаками.

40. Основні обов'язки ВТК.

Основні обов'язки ВТК:

• розвиток і вдосконалення системи технічного контролю,

• усунення причин браку, здійснення вхідно­го, операційного та приймального контролю,

• проведення періо­дичних і позапланових вибіркових перевірок і вибіркового контролю,

• контроль за правильністю оформлення документації з контролю якості,

• ведення статистики стану якості продукції, рекламацій та ін.

41. Що таке ОПП?

Освітньо-професійна програма (ОПП) є галузевим державним нормативним документом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої й професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікацій­ного рівня певної спеціальності.

42. Коли використовується ОПП?

Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти і використовується при:

• розробленні та коригуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

• розробленні засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

• визначенні змісту навчання як бази для опановування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

• визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

43. Що встановлює стандарт ООП?

Цей стандарт встановлює:

• нормативну частину змісту навчання у навчальних об’єктах, їх інформаційний обсяг і рівень засвоєння в процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

• рекомендований перелік навчальних дисциплін підготовки фахівців;

• форми державної атестації;

• нормативний термін навчання.

44. Яка галузь використання ОПП?

Цей стандарт поширюється на органи управління вищою освітою, вищі навчальні заклади, міністерства, відомства, асоціації, підприємства, організації різних форм власності, де готуються або використовуються фахівці освітньо-кваліфікаційного рівня

45. Дайте визачення терміну сертифікація.

Згідно з визначенням сертифікації, яка сформована Комітетом з сертифікації (СЕРТИКО) міжнародної організації по стандартизації (ІСО), сертифікація визначається як «дія, що засвідчує у вигляді сертифікату відповідності чи ознаки відповідності, що виріб або послуга відповідає певним стандартам або іншим нормативним документам».

Сертифікація - процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

46. Дайте визначення терміну сертифікат відповідності.

Сертифікат відповідності - документ, який може бути виданий як гарантія якості будь-якою стороною, у тому числі виробником товару або посередником, наприклад організацією торгівлі.

Сертифікатом відповідності можна назвати опис заходів, які створювалися при установі Метричної Конвенції, будь-які випробування стабільності міжнародних еталонів були основою сучасної сертифікації і т. д.

47. Органи по сертифікації – це?

Органи по сертифікації - організація (установа), яка має право проводити роботи з сертифікації на підставі акредитації, виконаної за встановленою формою. Як органи з сертифікації можуть виступати зареєстровані організації будь-яких форм власності. Орган з сертифікації створюється на базі організації, яка є третьою, тобто незалежною від виробника і споживача.

48. Основні функції органу з сертифікації.

До основних функцій органу з сертифікації відносяться:

• формування фонду нормативних документів, що використовуються при сертифікації;

• прийом і розгляд заявок на сертифікацію;

• оформлення, реєстрація та видача сертифіката відповідності;

• визнання зарубіжних сертифікатів;

• організація інспекційного контролю із залученням територіальних органів Держстандарту РФ;

• ведення реєстру сертифікованої продукції.

49. Дайте визначення терміну обов’язкова сертифікація.

За визначенням обов'язкова сертифікація передбачає перевірку виконання вимог безпеки життя, здоров'я споживачів, навколишнього середовища, а також запобігання нанесення шкоди майну споживачів.

Обов'язкова сертифікація - підтвердження уповноваженим на те органом сертифікації відповідності продукції обов'язковим вимогам, встановленим законодавством.

50. Що таке добровільна сертифікація?

Добровільна сертифікація. Цей термін вказує на те, що для продукції та послуги, які не підлягають обов'язковій сертифікації, може проводитися робота по встановленню відповідності продукції стандартам на добровільній основі. Введення такого виду сертифікації ставить за мету сприяти підвищенню якості продукції та послуг, а також забезпечувати конкурентні можливості виробників і постачальників. При цьому підвищується довіра до якості товару.

51. Які етапи проходить сертифікація продукції?

Сертифікація продукції проходить наступні етапи:

• подача заявки на сертифікацію;

• розгляд і прийняття рішення за заявкою;

• відбір, ідентифікація зразків та їх випробування;

• перевірка виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації);

• аналіз отриманих результатів;

• видача сертифікату та ліцензії на застосування знака відповідності.

52. Дайте визначення терміну «уніфікування».

Уніфікування (від лат. unіо - єдність і facere - робити) - це науково-технічний метод відбирання і регламентування оптимальної та скороченої номенклатури об'єктів однакової функційної призначеності (продукція, процеси, послуги) та значень їхніх параметрів. Уніфікувати можна до стандартування, якщо її результати не оформлюють стандартом. Але стандартизація виробів, їхніх складових частин і деталей обов'язково передбачає зуніфікування їх. Уніфікуванню підлягають також марки матеріалів, їхні розміри, інструмент, технологічна оснастка, процеси, норми, вимоги, познаки, документація, методи випробовування і контролювання.