Наслідки:
Деякі історики правдиво бачать у Левові ІІІ та його синові Константинові Копронімі, великих реформаторів які задумали переродити Візантію військово, економічно й адміністративно. Разом із суспільними реформами, в кращих традиціях візантійської внутрішньої політики, Лев ІІІ задумав широку реформу церковного життя, одним пунктом якої було знищення іконошанування. У всякому разі поєднання іконоборства із світськими реформами було дуже невдалим і довело державу до великого неспокою.
Іконоборство в його другій фазі характеризується тією ж непоступливістю держави перед очевидними реаліями. Імператори Михаїл I, ЛевVта МихаїлIIТравл мовчки продовжують політику своїх попередників не дивлячись на все наростаючий опір всіх верств населення.
Імперія опинилася на межі загибелі, в кризовому стані, через іконоборство яке мало величезні негативні наслідки для неї:
· різке падіння рівня освіти та культури, мистецтва особливо іконопису внаслідок нищення ікон та зображень, заборон малювати ікони, еміграції іконописців, закриття шкіл, Константинопольського університету;
· пригнічення Церкви, яка була організуючим фактором Імперії і піднімала світовий авторитет Візантії;
· розпорошення сил на внутрішню громадянську війну і послаблення зовнішньої політики;
· протест народу проти політики імператорів - іконоборців.
Святкуючи перемогу над іконоборством, Церква разом з тим, виробила канони іконопису, сформувала вчення про особу Боголюдини Ісуса Христа, даючи світу максимальні визначення, відсікаючи можливості неправильних пояснень і розуміння.
Іконоборництво стало основою візантійського і як наслідок словянського мистецтва і грузинського мистецтва
7 Вселенський Собор:
Останній спільний для Заходу і Сходу. Підтвердив положення Іоанна Дамаскіна. Образ і Слово – чуттєві символи. Богонатхненне Святе Письмо. ОБРАЗ ДОРІВНЯВСЯ ДО СЛОВА (сповіщали про одне й те ж). НАГОЛОШУВАЛИ на розрізненні первообразу та ікони. Собор наголосив: на іконі не природа, а ОСОБИСТІСТЬ, ІПОСТАСЬ: поєднання двох природ
Саме природа зображена, ІПОСТАСЬ, ОСОБИСТІСТЬ, А ІПОСТАСЬ СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ ПОЄДНАННЯ ДВОХ ПРИРОД
Передаючи його зовнішність – передаємо НЕ антологічну, а ДУХОВНУ сутність.
«Живописно зображуючи людину. Художник НЕ робить її бездушною, а навпаки вона одухотворена»
ПОДІБНІСТЬ
Собором ще було ДОДАНО 2 ФУНКЦІЇ:
Психологічна: пріоритет живопису перед словом в плані психо-емоційного сприйняття (слухали священників і вони казали що зображення впливали на віруючих кручє). Особливо коли тортури мучеників – кров – роздирання – Захід. Східне християнство: від таки натуралістичних зображень якраз відмовились
Догматична : підтвердження істинності: на кшталт документальної фотографії. НЕ ВИПАДКОВО християнська традиція починає тираж оцих зображень Христа саме від нерукотворних образів – як відбиток, як знімок
17. Теорія образу Іоанна Дамаскіна та його послідовників.
(из лекции)
675 – 674 роки життя – Іоанн Дамаскін – дратував іконоборців. Іоанн дає власне визначення образу: образ – парадигма чого-небудь. Образ є одне, а інше – прообраз і зображення і різниця між ними очевидна але зображують одне і те ж.
Отже він казав про ПОДІБНІСТЬ прототипів. Неспівпадіння близькість до оригіналу А НЕ самим оригіналом.
Для чого потрібен образ? – усякий образ є виявленням і демонстрацією прихованого (с) Іоанн Дамаскін
Людина не може мати чітку уяву про невидиме. Розум не може пізнати все – він є обмеженим. Знання – божественне – відкривається не через логічні конструкції – а через образи і символи. ТО ЄСТЬ основна функція ОБРАЗУ – ГНОСЕОЛОГІЧНА (ПІЗНАВАЛЬНА)
6 ТИПІВ ОБРАЗУ
1) Природні образи. Що виникли природнім шляхом (як діти). Тобто СИН Бога. Дух Святий – природний образ сина, усьому йому подібний окрім несходження. А Фома Аквінський ще не народився.
2) Божественний задум , прообраз. Світ в його історичному розвитку.
3) Людина як образ Бога. Людина подібна іпостасям Трійці: розум – Отець, слово – Син, дух – Святий Дух (подібність)
4) Символічні або алегоричні образи
5) Знакові образи ( ті що провокували / прообразовували майбутнє) – наприклад Віфлеємська зірка
6) Дидактичні (міметичні – ті які нагадують про минуле, для прославляння доброчинності або для викриття пороку. Саме їх заперечували іконоборці
Теорія пізнання = гносеологія. Нею здійснюється осмислення світу, його першопричини. Іоанн Дамаскін наполягав на тому що треба створити іконографічну програму бо у Писанні немає прямих настанов ЯК треба зображувати. В переказі йдеться про значимість зображень, про чудеса; Іоанн Дамаскін погоджувався із іконоборцями що немає ЧІТКИХ вказівок у Писанні про канони зображень. За допомогою образів можна зобразити як видиму, так і невидиму частини світу. Проте втіленого Бога який живе серед людей – треба зображувати (с) Дамаскін
Зображення – чудеса які із ними пов’язані – початок написання пов'язаний саме із нерукотворним образом – Спас Нерукотворний (на нього посилався Дамаскін)
Перші ікони писав сам євангеліст Лука – а він сам бачив Ісуса Христа.
Дамаскін спирався на ТРАДИЦІОНАЛІЗМ, наводив функції зображень – що вони НЕОБХІДНІ бо
1) Дидактична інформативна функція (образ адекватний словесному тексту)
2) Полінаративна функція 6 образ є нагаду вальним
3) Декларативно – естетична функція (духовна насолода і спонукання до сакрального)
4) Анагогічна ? – спонукає розум піднятися до царини умоглядного а не просто дивитись на зображення
5) Піднесення : піднесення розуму до царини духовного
6) Божественної благодаті: ікони містять її у собі. Благодать не є присутньою матеріально а надається Святим Духом
7) Харизматична функція (віруючі заохочуються до уподібнення)
8) Уклінна функція (приниження і смирення). Шанують не матерію, не дошку, а образ, а через нього первообраз