Мал. 12. Вхідний ланцюг і еквівалент антени при індуктивно-ємкісному зв'язку
Спільний електричний і магнітний зв'язок приводить до того, що модуль резонансного коефіцієнта передачі слабо залежить від частоти налаштування вхідного ланцюга, а по величині виявляється значно більшим, ніж в разі індуктивного зв'язку при сильному «укороченні» антени. Такого вигляду ВЛ знаходять широке практичне вживання.
2.7. Налаштування вхідного ланцюга.
Для здобуття заданого коефіцієнта перекриття на всіх поддіапазонах в контурах використовують додаткові конденсатори C1 і С2 (мал. 13), які зменшують вплив ємкості Ск на частоту налаштування контура і, отже, зменшують коефіцієнт перекриття.
У зв'язку з мікромініатюризацією апаратури для налаштування контурів замість громіздких механічних блоків конденсаторів змінної ємкості (КЗЄ) в даний час зазвичай застосовують варікапи. Головна перевага варікапів – малі розміри, механічна надійність, простота автоматичного і дистанційного управлінь налаштуванням. Схеми включення варікапів в коливальний контур приведені на мал. 14. Регулююча напруга на діоди подається потенціометром від стабілізованого джерела. Резистор потрібний для зменшення шунтуючої дії на резонансний контур ланцюга управління налаштуванням.
Недоліком варікапів порівняно з КЗЄ є нелінійність при великих рівнях сигналів і перешкод. Ослабити нелінійні ефекти можна відомим прийомом – вживанням балансних (двухтактних) схем. В даному випадку такою схемою є зустрічно-послідовне включення двох варікапів (малюнок б) – справа). Для налаштування контурів за допомогою варікапів доцільно застосовувати не механічні регулятори напруги з ковзаючими контактами, а електронні джерела регулюючої напруги – синтезатори напруги. Вони містять генератор імпульсів і цифроаналоговий перетворювач (ЦАП), що є джерелом ступінчастої настроювальної напруги коливального контура. Управляючий пристрій для налаштування може містити мікропроцесор (МП), запамятовуючі і програмні пристрої, а також органи ручного управління. Перемикання піддіапазонів може здійснюватися як перемикачами з ковзаючими контактами, так і електронними ключами, в якості яких служать комутаційні діоди. Перемикачі з ковзаючими контактами мають низьку надійність і утрудняють автоматичне і дистанційне управління перемиканням. Електронні ключі на комутаційних діодах прості і надійні, дозволяють здійснювати автоматичне і дистанційне управління повністю на електронних вузлах. Їх недолік – нелінійність діодних ключів при сильних перешкодах, яка приводить до погіршення багатосигнальної вибірковості.
Перемикання піддіапазонів – складніше завдання, ніж електронне налаштування. Тому розробники радіоапаратури прагнуть не застосовувати перемикання піддіапазонів у вхідних ланцюгах. Така можливість з'являється при інфрадинній побудові приймача, коли перша проміжна частота вибрана вище за максимальну частоту діапазону приймача і дзеркальний канал розташований далеко за межами діапазону частот, що приймаються. Як вхідний ланцюг в таких приймачах зазвичай застосовують неперебудовувані фільтри низьких частот.