12. Технологія навчального співробітництва Особливості організації групової навчальної діяльності під час вивчення математики.

Мета технології навчального співробітництва: сформувати в майбутнього вчителя початкової школи вміння організовувати процес навчання на основі співпраці, співтворчості вчителя й учнів на уроці.

Мотиваційні компоненти:

1. Усвідомлення необхідності і значущості навчання на основі активної взаємодії всіх його учасників.

2. Спрямованість діяльності на пошук прийомів, які допомагають втілити ідею співробітництва вчителя й учнів на уроці.

3. Прагнення організовувати діяльність на досягнення успіху, задоволення пізнавальних потреб учнів.

4. Прагнення до створення сприятливого середовища для всіх учасників навчального процесу.

Змістовий компонент:

1. Знання про сутність та закономірності організації співробітництва на уроці.

2. Знання про особливості організації навчального діалогу як основи співпраці вчителя й учнів на уроці.

3. Знати різні форми організації інтерактивного навчання.

Процесуальний компонент:

1. Дидактично-методичні вміння в організації навчального процесу на основі співробітництва.

2. Вміння створювати та розкривати шляхи вирішення проблемних ситуацій, аналогічних до життєвих.

3. Володіння прийомами формування комунікативної діяльності учнів на уроці.

4. Володіння різними методами і прийомами постановки дослідницьких завдань для організації пізнавально-ділового спілкування молодших школярів під час спільної діяльності в навчальному процесі.

Організація діяльності: створення навчально-методичних матеріалів порт фоліо, педагогічний тренінг, включення спостереження.

Очікувані результати:

1. Знати прийоми організації співробітництва на уроці.

2. Вміти моделювати урок на ідеях педагогіки співробітництва.

3. Вміти організовувати комунікативну діяльність учнів з метою формування їх пізнавальної активності.

4. Застосовувати різні прийоми організації співробітництва в системі уроків.

Групові форми навчання. Здебільшого це парні, ланкові або диференційовано-групові. У початкових класах найчастіше використовують диференційовано-групову форму, що передбачає організацію роботи груп з різними навчальними можливостями. Найчастіше учнів поділяють, на три групи: сильнішу, середню і слабку. За диференційовано-груповою формою навчання всі діти здебільшого працюють за завданнями, що мають спільну пізнавальну мету. Для різних за навчальними можливостями груп учнів завдання відрізняються за обсягом, рівнем складності, мірою допомоги. Під час ознайомлення, наприклад з новою задачею, застосовують два способи диференціації. За першим способом диференційовану роботу організовують у комплексі з фронтальною. Ознайомлення зі змістом нової задачі проводиться фронтально. Наявність різних груп учнів учитель враховує під час первинного закріплення матеріалу. Діти першої і другої груп працюють самостійно за картками або з підручником. З учнями третьої групи вчитель повторно аналізує задачі, розглядає окремі питання, в яких висвітлюється суть задачі, її новизна.

За другим способом учням першої групи надається можливість спробувати самостійно розв'язати задачу нового типу. Вчитель повідомляє мету роботи. Потім роздає їм картки з текстами задач нового виду, а з учнями другої і третьої груп працює над задачами фронтально. Парна форма навчання. Види пар:

1. Статична пара (спільна робота за партою). Формується за бажанням учнів. У цій парі школярі міняються ролями учитель і учень. Можуть працювати в режимі взаємодопомоги, взаємоконтролю. Найлегше організовувати роботу в статистичних парах.

2. Динамічна пара. В цій парі задіяні чотири учня; дається завдання кожному учні, відбувається три спілкування.

3. Варіаційна пара (перший с кінця розказує першому і т. д.)

Аманашвіллі висуває важливі положення якими повинен керуватися вчитель під час групової роботи:

• виключення примусовості;

• розвиток пізнавальних процесів;

• вимогливі відношення до учнів;

• навчання дітей самоаналізу;

• самооцінки своєї діяльності;

• систематичний розвиток інтелекту.