47. Технологія аналізу художнього твору.

З метою допомоги в здійсненні найбільш оптимального сприймання та оцінювання художніх творів у початкових класах науковцем С.В.Коновець пропонується орієнтовний перелік компонентів, що складають змістовну структуру технології оцінки.

Технологія естетичної оцінки художнього твору:

1. Власна інтерпретація сюжету.

2. Опис місця дії.

3. Визначення головного героя (або героїв), його емоційного стану, моральних якостей.

4. Визначення другорядних герою, їх ролі в зображуваній картині.

5. Опис репрезентованих у творі явищ природи.

6. Аналіз композиційного рушення (доцільність виділення планів, розміщення окремих деталей тощо).

7. Відповідність реальності.

8. Оцінка колірного вирішення твору.

9. Визначення художньої техніки виконання.

10. Зазначення образності твору.

11. Виявлення загального настрою.

12. Висловлювання особистого враження від твору.

13. Використання в оцінці картини епітетів, порівнянь, метафор, асоціативних аналогій та співставлень.

Цією технологією можна скористатися як при виражені власної оцінки твору так і при його колективному оцінюванні. Формою особистої оцінки картини можуть бути невеликий твір, відгук або рецензія.

Здійснення порівняльного аналізу слушніше робити на прикладі 2-3 творів, шляхом колективного обговорення, дискусії або бесіди. Це дасть змогу найбільш повно та адекватно оцінити репрезентовані твори, співставляючи їх зміст, емоційну напругу зображених подій, склад і відповідні ролі діючих осіб, композиційну будову, художньо-технічні виражальні засоби, загальний настрій, значення окремих подробиць і деталей, образну самодостатність та силу її морально-естетичного впливу. Крім того, порівняльний аналіз значно активізує увагу глядачів, розвиває їх зорову та асоціативну пам'ять, уяву, образне мислення, естетичні смаки, оцінки, потреби.

2.51 Прийоми оцінювання учнів на інтерактивних уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається шляхом постійної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Структура оцінювальної діяльності педагога

1. визначення мети, завдання оцінювання;

2. вибір терміну оцінювання у відповідності до навчальної програми;

3. визначення очікуваних результатів (за Програмою);

4. формулювання критеріїв і стандартів (звертання вчителя до Державного стандарту, Програми, врахування індивідуальностей дитини);

5. вибір прийомів перевірки контролю знань і умінь.

Прийоми оцінювання учнів:

• оцінка старанності за виконання художньої роботи;

• оцінка за роздуми;

• оцінка за демонстрацію;

• самооцінка та оцінка роботи однокласника;

• спільна оцінка для групи, пари, трійки дітей.

2.52 Особистісно-розвивальна технологія зображення портретного малюнка.

Реалізувати творчий потенціал школярів необхідно через розвиток уяви та фантазії. Починати працювати треба з найменшого: фантазування за картинками, під музику, конкурси на кращу імпровізацію певних персонажів, добирання слів, кольорів до характеристики персонажу (наприклад, учні мають підкреслити на дошці тільки ті слова, які характеризують героя, обрати ті кольори, які визначають його емоційний стан). Розвитку уяви і фантазії сприяють екскурсії на природі та передача побаченого в описах, творах.

Допомагає у роботі також відвідування театрів, музеїв, виставок. Велике враження на учнів справляє аналіз портретів видатних художників.

Розвиває уяву та фантазію написання портретних творів (зображень), наприклад таких, як: „Моя мама (бабуся, вчителя тощо)". Вибір засобів - різноманітний (олівці, фарба). Після закінчення роботи над технологією створення портретного малюнка влаштовується виставка і обговорення.