3. Розкрити суть та проаналізувати професійну підготовку фахівців соціальної сфери в Бельгії та Фінляндії

Соціальні працівники у Бельгії займаються з окремими клієнтами. Діяльність працівників спрямована на вирішення соціальних проблем та особистих. Соціальний працівник може надавати соціальну допомогу в культурних центрах. Фахівців готують для роботи в профспілках на регіональному, національному та місцевому рівнях. Практична підготовка фахівців має важливе значення.

Підготовка соціальних фахівців у Фінляндії проходить через фактори, що підвищують академізм навчальних програм, а також підхід до соціальної роботи. Фінляндія володіє багатими традиціями дослідницької роботи з підготовки фахівців у галузі соціальної політики. У процесі підготовки працівників особлива увага приділяється наданню необхідної інформації про суспільство, озброєння студентів необхідними матеріалами, допомогти студентам застосувати свої знання в галузі соціальної роботи для вирішення соціальних проблем.

Порушивши стандартний стиль викладу, розпочнемо з узагальнення особливостей системи освіти Бельгії, виділивши.

Бельгія у кілька разів молодша від багатьох складових частин своєї системи освіти. Структуру останньої та принципи діяльності не можна зрозуміти і пояснити без звернення до часів середньовіччя, коли її територія була полем найзапекліших і майже безперервних воєн, ареною змагання релігій і сильніших сусідів. Наслідком бурхливого минулого і тривалих пошуків компромісів стали:

• фрагментарність системи освіти;

• співіснування у ній різних форм і підсистем;

• різноманітність навчальних закладів та засобів управління ними.

Бельгія має унікальний і дуже корисний для багатьох інших країн досвід вирішення мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття довготривалого напруження, уряд і народ пішли на створення практично незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах. Йдеться саме про незалежність, бо їх перекривання дуже мале, адже у школах кожної з мовних громад вивчення «другої» мови розпочинається дуже пізно. Це приводить до того, що значна частина населення Фландрії і Валлонії погано володіє другою державною мовою. Це помітно контрастує з прикладом Люксембургу, де вивчення державних мов розпочинається з дитсадків, а завданням системи освіти є забезпечення однакового засвоєння молоддю всіх державних мов. Втім, останнім часом освітня політика у Бельгії все більше скеровується на виправлення цього очевидного недоліку системи освіти.

Невелика Бельгія стала джерелом досвіду і у питанні переходу системи освіти від централізованого до федерального управління. За якихось двадцять років унітарна піраміда влади в освіті розсипалася й перетворилася у громадсько-регіональний конгломерат з домінацією владних структур трьох мовних громад і комун. Центральна влада зберігає за собою лише право встановлення узагальнюючих нормативів типу строків навчання і необхідного мінімуму навчальних годин. Кожний навчальний заклад довільної приналежності автономний у вирішенні багатьох питань своєї діяльності.

Повне охоплення дітей вихованням, освітою чи професійною підготовкою простягається від 3 до майже 18 років. Щоправда, попри всі зусилля, частина молоді виходить з середньої школи без заключних документів. Для неї створена система допоміжного навчання та учнівства німецької моделі (підготовка на робочому місці та навчання у профшколі).