1.1.Основні теорії особистості.

Проблема особистості є основною у психології. Проте у психологічній науці не існує єдиного загально прийнятого погляду на природу особистості.

У сучасній психології виділяють такі теорії особистоті : традиційні(Зигмунд Фрейд,Карл Юнг), нові теорії(Адлер, Маслоу, Карл Роджерс), новітні(Фром, Еріксон, Берн).

Фрейд сформулював психологічну концепцію особистості, відповідно до якої в структурному плані вона складається з трьох компонентів (рівнів): «ВОНО», «Я», «НАД-Я»

Зигмунд Фрейд виділив 7 захисних механізмів: 1.Проекція(приписування іншій людині власних рис,думок. 2.Регресія(повернення на більш ранній примітивний спосіб реагування,стійкі регресії виявляються в тому,що людина не визнає логіки). 3.Придушення бажань(усунення бажань зі свідомості,оскільки їх неможна задовільнити. 4.Заперечення(відхід у фантазію). 5. Інверсія(підміна думки,дії, відчуттів).

Абрахам маслоу один із провідників психологічного дослідження,розробив «ієрархію потреб». Вона скл. З таких щаблів:1.фізіологічні потреби.2.потреба в надійності.3.соц. потреби.4.потреба у пошані.5.потреба в само актуалізації.

Ерік Фрам був засновником теорії відчуження. В умовах науково технічного прогресу людина втрачає зв’язки зі світом та іншими людьми.

2.1.Поняття про групи.Види груп.

Група - будь-яке об'єднання людей, незалежно від того, який характер зв'язків існує між її членами.

У групі людина проходить 3 основні етапи:адаптація,індивідуалізація,інтеграція.

Групи бувають великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні та референтні. Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними.

Реальні групи - це об'єднання людей на грунті реальних відносин — ділових або особистих. Так, реальною групою є учнівський клас, сім'я, товариство друзів тощо.

Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою - віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не мають між собою реальних відносин та зв'язків і навіть можуть не знати один одного.

Офіційна (формальна) група виникає як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Ділові відносини між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного і регулюються певним розпорядником.

Неофіційна група - це спільність людей, що виникла стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань або з інших мотивів. Так, неофіційними групами є групи осіб, що товаришують, шанувальники туризму, риболови тощо.

Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.

1.3.Поняття здібностей та їхнього розвитку.

Здібності – індивідуально стійкі психічні властивості людини,що визначають її успіхи в різних видах діяльності.

Здібності у процесі свого розвитку проходять декілька етапів, і для того, щоб певна здібність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона вже була достатньо представлена на попередньому рівні. Але для розвитку здібностей першочергово повинно бути певне підґрунтя, яке складають задатки.

Рівень розвитку здібностей залежить:

• від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;

• природних задатків людини, якості природних нервових механіз­мів елементарної психічної діяльності;

• більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов).

1.2.Сутність темпераменту. Х-ка типу темпераменту.

Темперамент - головна властивість особистості. Його вважають найбільш стійкою характеристикою особистості людини, яка майже не змінюється впродовж життя і виявляється у всіх сферах життєдіяльності.

І.П. Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа - Галена. Порівнюючи свої типи нервової системи з типологією Гіппократа - Галена, російський фізіолог описує їх так:

Сильний,врівноважений,рухливий тип – сангвінік. Сильний врівноважений малорухливий – флегматик. Сильний неврівноважений рухливий – холерик. Слабкий неврівноважений,малорухливий – меланхолік.

Холеричний темперамент вирізняється циклічністю та імпульсивністю у діяльності й поведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху досягнення мети, і раптом усе кинути.

Сангвініки можуть легко збуджуватися, а також легко гальмувати свої бажання. Для діяльності сангвініка характерна продуктивність у тому разі, коли йому цікаво, коли він знаходить щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, він починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця. Його вчинки обдумані, в стресовій ситуації виявляє «реакцію лева».

Флегматик - спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя (І.П. Павлов). Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, а тому флегматики адекватно реагують на впливи зовнішнього середовища: якщо слабкі подразники, то й реакція слабка, якщо сильні - то сильна. Меланхолійному типові темпераменту властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. Тому умовні рефлекси в меланхоліків нестійкі і від зміни оточення легко гальмуються. У них особливо послаблене внутрішнє гальмування, звідси - низька комплексна реактивність, легке відволікання уваги, нетривале зосередження на об´єктах діяльності.

За спрямованістю меланхолік - інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Він буває надміру сором´язливим, відлюдькуватим, боязким та нерішучим, не любить нових знайомств і галасливих компаній.