52. . Охарактеризуйте моделі визначення ефективності реальних інвестицій. Інвестиційний портфель банку

Моделі, на основі яких можуть прийматися рішення про вкладення коштів:

І. Модель оцінювання терміну окупності — дає змогу роз­рахувати період, протягом якого проект окупиться.

II. Моделі оцінювання доходності використання капіталу (відношення доходів від проектів до витрат).

Ця модель базується на розрахунку доходності на середню ва­ртість вкладеного капіталу. Дохідність на вкладений капітал роз­раховується як відношення середнього щорічного доходу до по­чаткового вкладеного капіталу, а дохідність на середню вартість вкладеного капіталу визначається як середній щорічний до­хід/середня вартість вкладеного капіталу:

Двк = 1, Вк де Д — середній щорічний дохід;

Вк — середня вартість вкладеного капіталу, яка, у свою чер­гу, розраховується за формулою:

Вк = (початкова вартість — залишкова вартість)/2 + залишко­ва вартість + робочі активи.

ІІІ. Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі сучасної вартості потоку платежів(модель NPV).

Нехай А -певний платіж, що очікується через n років, тоді йо­го теперішня вартість:

PV = A/(1+r)n, де r — норма прибутку; (1 + r)n — коефіцієнт дисконтування. Через n років:

NPV = Г, = 0 (A/(1 + r)n). Якщо NPV>0, проект може виконуватися; якщо NPV<0, від проекту слід відмовитися.

IV. Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі вну­трішньої норми доходності (IRR). Внутрішня норма доходності визначається як коефіцієнт дисконтування, при якому NPV = 0: IRR = 1 . . (1 + г)Слід вибирати проекти з найвищим IRR, ніж ринкова норма прибутку для безризикових активів.

V. Очікувана сучасна вартість потоку платежів ENPV —

середнє значення теперішніх вартостей потоків платежів проекту, визначених на підставі оцінювання їх імовірності.

VI. Аналіз чутливості — метод визначення того, на яку ве­личину має змінитися оцінюваний фактор проекту (за умови сталості всіх інших факторів), щоб позитивний NPV зменшився до нуля.

VII. Моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначено­сті (ризику).

Ризик — можливість неотримання доходів, очікуваних від ін­вестиційного портфеля або проекту.

Інвестиційний портфель банку — це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків.

Залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:

— агресивний (ризиковий) — націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному, акцій), які входять до портфеля цінних паперів.

— поміркований (ринковий) — дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат.

— консервативний портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику

53. Опишіть основні умови та принципи здійснення валютних операцій.

Основні умови та принципи проведення валютних операцій юридичними і фізичними особами в Україні регламентує Декрет Кабінету Міністрів "Про валютне регулювання та валютний контроль" від 19.02.1993 р. Відповідно до нього суб´єкти валютних операцій розподіляються на дві категорії: резидентів і нерезидентів. Класифікація суб´єктів валютних операцій. Резиденти: - фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі і ті, що тимчасово перебувають за кордоном; - юридичні особи, суб´єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; - дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Нерезиденти: - фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі й ті, що тимчасово перебувають на території України; - юридичні особи, суб´єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави; - розташовані на території України зарубіжні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва. Операції з іноземною валютою опосередковують уповноважені комерційні банки. Ці операції є об´єктами валютного регулювання. До валютних цінностей відносять: іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті, дорогоцінні метали (золото, срібло, платина), природне дорогоцінне каміння. Комерційні банки, котрі отримали ліцензію НБУ, можуть здійснювати такі операції з валютними цінностями: - ведення валютних рахунків клієнтів; - неторговельні операції. - встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками: - прямі кореспондентські відносини.; - через кореспондентські розрахунки уповноваженого банку; - операції за міжнародними торговельними розрахунками; - операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку; - операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку; - операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках; - валютні операції на міжнародних грошових ринках; - операції з монетарними металами на внутрішньому ринку; - операції з монетарними металами на міжнародному ринку. Види операцій із валютними цінностями Поточні валютні операції: - розрахунки за товари, роботи і послуги, за експорт й імпорт; - перекази, погашення короткострокових кредитів тощо. Операції, пов´язані з рухом капіталу: - прямі інвестиції, тобто вклади в статутний капітал підприємств; - портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів; - довгострокове кредитування тощо.