Небезпеки від антропогенного впливу на довкілля Забруднення води

Основними джерелами забруднення води є: 1) стічні води промислових підприємств; 2) поверхневе стікання з вулиць; 3) комунальні стоки; 4) змивання міндобрив і отрутохімікатів з сільськогосподарських угідь; 5) стоки з тваринницьких ферм та інш.

Забруднення води поділяють на: 1) хімічне, 2) фізичне, 3) біологічне, 4) теплове.

Хімічне забруднення води відбувається при попаданні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і мінеральних добрив. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та ін. важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, тваринницькі комплекси, металургійні і коксохімічні підприємства, хімічні комбінати.

Особливе місце займають синтетичні миючі засоби, наявність яких у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі риб, раків і ін. водяних організмів.

Кількість хімічних речовин у воді постійно росте, на даний час їх зафіксовано вже біля 1000 (959 різновидів).

Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фізичних властивостей – прозорості, наявність суспензій, в тому числі радіонуклідів. Суспензії (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини) сповільнюють процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюють жабри риб, погіршують смак води.

Теплове забруднення водойм є особливим видом забруднення води. Воно пов'язане із викидом у водойми нагрітих (відпрацьованих) вод від різних енергетичних установок. На першому місці тут атомні електростанції. Вода, що скидається у водойми, нагріває її до 45 ºС, що призводить до захворювань і загибелі риби, загнивання зоопланктону.

Біологічне забруднення води відбувається в результаті попадання у воду різних видів мікроорганізмів рослин і тварин (віруси, черви, грибки), більшість із них небезпечні для людей, тварин і рослин. Серед джерел біологічного забруднення перше місце займають комунально-енергетичні стоки, а також стоки підприємств мікробіологічної, м'ясо-молочної промисловості та цукрових заводів.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – це максимальна концентрація небезпечної речовини в повітрі, воді, їжі, що не шкодить здоров'ю людини, не погіршує її самопочуття та працездатність. Виражається ГДК у концентраціях шкідливих речовин у повітрі — мг/м³, воді — мг/л, у ґрунтах та продуктах харчування — мг/кг.

Розвиток промисловості і процеси урбанізації розширюють водоспоживання. На 1 жителя України в засушливий рік припадає в середньому 1 тис. кубометрів прісної води. За нормами ООН країна вважається водонезабезпеченою, якщо на людину припадає менше 15 куб.м в рік. В Україні задіяні практично всі водні ресурси, а кількість води недостатня. Вихід – в раціональному використанні питної види, очистці і використанні технічної води для промислових потреб.

80 % водних ресурсів України радіактивно забруднені.

Найбільш забруднена вода в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях (хімічне забруднення).

Найзабрудненішою річкою України є Дніпро.

Забруднення води викликає захворювання печінки, шлунка, серця, кишкові інфекції, хвороби шкіри.

В Західному регіоні України недостатня к-ть фтору у воді спричинила карієс зубів у 95 % населення, а надмір фтору викликає ураження емалі зуба.