2. Виконання дипломної роботи. Порядок та послідовність.

1. Ознайомлення з вимогами до дипломної роботи.

2. Вибір теми. Вирішення ідейного задуму.

3. Збирання інформації та систематизація підготовчих матеріалів до ескізу картини дипломної роботи. Замальовки, короткочасні рисунки та етюди, робота в бібліотеках з аналогами, музеях та на виставках. Розмір робіт 1\4 і 1\6 аркуша, картону. Матеріал: олівець, соус, сангіна, вугіль, акварель, гуаш, темпера, олійні фарби.

4. Графічне рішення —композиційні пошуки до теми, згідно зібраного матеріалу, втілення творчого задуму. /ідея твору/.

5. Визначення оптимального варіанту композиційного рішення.

6. Розробка композиційного ескізу в кольорі. /передача стану, настрою, враження, тощо./

7. Виконання форескізу дипломної роботи з урахуванням основного пошукового ескізу. Графічне рішення. Матеріал: олівець, соус, сангіна, вугіль

8. Виконання форескізу в кольорі з передачею кольорового стану, настрою, який відображено на основному пошуковому ескізі. Матеріал: олійні фарби, полотно.

9. Визначити аналоги до обраної теми творів старих або сучасних майстрів на які спираються студенти при виконанні дипломної роботи. Стилістичне формальне вирішення в графічному, кольоровому варіантах. Розмір 1\4, 1\8 листа папір, картону. Матеріал графічні техніки, акварель, гуаш, темпера.

10. Визначення формату композиції дипломної роботи але не більш, як 100 см по великій стороні.

11. Виконання картону дипломної роботи відповідно до ескізу.

12. Підготовка полотна до роботи.

13. Виконання роботи в матеріалі. Розмір по визначеному формату. Матеріал: олійні фарби, полотно.

14. Оформлення дипломної роботи в раму.

15. Написання пояснювальної записки згідно за вимогами та об’ємом.

16. Підготовка матеріалів до захисту дипломної роботи.

17. Захист дипломної роботи проходить згідно з графіком перед комісією. До захисту додаються: дипломна робота /основний ескіз картини/, пояснювальна записка, короткочасні рисунки, етюди з натури, композиційні пошуки, картон.

3. Зміст і порядок виконання пояснювальної записки

Пояснювальна записка повинна містити наступні структурні частини:

• титульний аркуш;

• завдання до кваліфікаційної роботи (пише керівник);

• зміст із зазначенням сторінок;

• вступ (обґрунтування вибору теми та її актуальність, вихідні дані – завдання до виконання ескізу дипломної роботи, проблеми, пов’язані з композиційним та образним вирішенням теми, а також загальні шляхи їх вирішення);

• ретроспектива (вивчення та узагальнення досвіду, пов’язаного з розробкою аналогічних чи подібних тем, як в теоретичних наукових положеннях і рекомендаціях, так і за результатами самостійно проведених досліджень і аналогій, помічених в практичних розробках);

• основна частина (формулювання творчої концепції, на основі якої має відбуватися побудова образного вирішення теми, а також методичних засад і етапів виконання художнього твору);

• технологічна частина (опис та обґрунтування технік і матеріалів, використаних в процесі виконання дипломної роботи);

• висновок (підсумок роботи над завданням дипломної роботи, аналіз її сильних і слабких сторін, труднощів і шляхів їх подолання);

• додатки (до розділу входять:

• власні авторські ескізи, що репрезентують процес творчих пошуків і його послідовність. Ескізи, виконані в ручних техніках, повинні бути обов’язково відскановані і представлені в друкованому вигляді.

• результати пошукової роботи і дослідження аналогів – не більше 1 сторінки)

• література (надається у вигляді нумерованого списку у алфавітному порядку)

• відгук на дипломну роботу (пише керівник)

Загальні вимоги

1. Мета написання пояснювальної записки – теоретичне узагальнення і аналіз професійного досвіду, набутого в процесі роботи над дипломним завданням. Тому не слід сприймати пояснювальну записку як формальний додаток до дипломної роботи. Це можливість для студента професійною мовою викласти свій творчий задум, описати шлях його втілення, критично проаналізувати аналогічні твори, тобто показати себе справжнім Фахівцем і набути навичок, що знадобляться в подальшій професійній діяльності.

2. Зміст пояснювальної записки повинен повністю відповідати темі дипломної роботи і розкривати власний професійний і творчий досвід випускника. Не слід механічно включати до пояснювальної записки запозичені з Інтернет-ресурсів текстові фрагменти, що лише опосередковано стосуються теми, абстрактні міркування, зайву інформацію тощо. Текст пояснювальної записки повинен бути змістовним, ясним і лаконічним.

3. Особливу увагу необхідно приділити оформленню тексту. Численні помилки, порушення правил оформлення, недбалість у компонуванні тексту знижують загальний рівень теоретичної частини дипломного проекту, формують несприятливе враження про роботу дипломника в цілому. Для попередження подібних явищ слід дотримуватись таких рекомендацій:

   • Уважно вичитувати готовий текст, виправляти помилки всіх типів (орфографічні, синтаксичні тощо);

   • В разі користування комп’ютерною програмою-перекладачем – додатково перевіряти та корегувати перекладений текст;

   • Дотримуватися правил компонування тексту на аркуші (розмір шрифту, берегів), вирівнювати основний текст по ширині, не допускати невиправданих розривів.

4. Слід пам’ятати, що поряд з ескізною частиною дипломного завдання, якість пояснювальної записки і виступу на захисті впливає на загальне враження від роботи дипломника і визначає підсумкову оцінку.

Вимоги до оформлення пояснювальної записки

• Текст пояснювальної записки набирається на комп'ютері в редакторі Microsoft Word (шрифт для набору тексту – Times New Roman, кегль №14, через 1,5 інтервали.

• Обсяг пояснювальної записки без додатків має складати 15-20 сторінок.

• Пояснювальна записка оформляється на окремих аркушах формату А4, текст виконується з однієї сторони аркуша.

• При заповненні аркушу слід залишати поля: зліва -30 мм, справа -10 мм, зверху і знизу по 20 мм, абзац дорівнює 5 знакам.

• Нумерація сторінок проводиться починаючи з 2 сторінки, правий верхній кут.

• На титульному аркуші розміщується зображення роботи

• Кожен рисунок, ескіз, схема, розміщені в тексті і в додатках, повинні мати назву. В тексті пояснювальної записки слід обов’язково посилатися на візуальний матеріал, розміщений в додатках.

• Список літературних джерел надається окремо в кінці роботи і не входить до її загального нормативного обсягу.

• Тема кваліфікаційної роботи розкривається на основі дослідження наукової літератури (1-2 монографії, 3-4 статей з теми кваліфікаційної роботи із залученням обов'язкової періодичної та навчальної літератури, чинних та альтернативних підручників, Інтернет-ресурсів).

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА НАДАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО У ЗШИТОМУ ВИГЛЯДІ.

Складові пояснювальної записки: вимоги до змісту

Вступ

Обсяг вступу складає 2-3 сторінки друкованого тексту. У вступі студент повинен:

• обґрунтувати актуальність теми;

• визначити об'єкт роботи, предмет, мету та завдання кваліфікаційної роботи;

• зазначити проблеми, пов’язані з художньо-образним вирішенням теми.

Обґрунтування актуальності обраної теми має спиратися її суспільну значущість, перспективність в контексті сучасних художніх процесів, глибокі особистісні мотиви вибору.

Мета роботи - це запланований результат, який має бути спрямований на виявлення професійних навичок, знань та умінь, набутих з рисунку, живопису та композиції. Наприклад, мета роботи може полягати у максимальному розкритті теми художніми засобами та створенні яскравого художнього образу.

Завдання роботи - це конкретні задачі, які вирішуватимуться відповідно до визначеної мети. Наприклад, проаналізувати літературні та інформаційні джерела з теми дипломної роботи, розробити ескізи, знайти оптимальне композиційне та кольорове рішення тощо.

Ретроспектива .

Обсяг цієї частини пояснювальної записки визначається в межах від 4-8 сторінок. Якісне виконання ретроспективи свідчить про готовність студента до самостійної пошуково-творчої роботи. Робота над даною частиною має передувати практичній творчій діяльності щодо створення ескізів. Ретроспектива має містити посилання на теоретичні методичні положення з виконання робіт за спорідненою тематикою, які автор знайшов в літературних або електронних джерелах (з обов’язковим зазначенням джерела інформації), та результати самостійно проведеного дослідження, зроблені на підставі вивчення сучасних аналогів за спорідненою або наближеною тематикою.

Якщо ретроспективний огляд побудовано переважно на самостійних дослідженнях студентів, то в процесі їх викладення є доречним розміщувати в тексті ілюстративний матеріал, на базі якого проводились дослідження, і виявляти закономірності візуальної організації, запропоновані авторами цих творів. Дипломник має вказати, які з концептуальних ідей і варіантів вирішення художніх задач в проаналізованих аналогах він розглядає як основу свого творчого рішення.

Зміст матеріалу, що викладений в ретроспективі, може поділятися на пункти та підпункти і бути структурованим автором, за умови узгодження з керівником проекту.

На теоретичній базі дослідження, здійсненого студентом в межах ретроспективного огляду, варто приступати до виконання ескізної частини роботи та написання основної частини пояснювальної записки.

Основна частина.

Виконання цієї частини пояснювальної записки спрямоване на розвиток самостійного творчого мислення, що має бути закріплене в чітко визначеній і зрозуміло сформульованій творчій концепції автора. В цій частині вже є недоречним опис теоретичних положень, наведення прикладів аналогічних робіт та огляд загальних вимог до виконання роботи. Зміст цієї частини має бути спрямованим виключно на розкриття власної творчої концепції автора, запропонованих ним способів втілення мети і задач роботи.

В ході викладення змісту автор може надавати ілюстративний матеріал пошукових ескізів та їх етапний аналіз, зазначати причини невідповідності запропонованих ескізів меті роботи та на їх основі вибудовувати наступні варіанти пропозицій. Якщо зміст концептуального положення, запропонованого автором, носить більш світоглядний, філософський характер, то пошукові ескізи доречно розташовувати в додатках, натомість надаючи в тексті посилання на них. Кожен додаток і кожна ілюстрація в ньому нумеруються, а при посиланнях в тексті чітко зазначається номер додатку і ілюстрації, про які веде мову автор.

Відсутність подібного теоретичного обґрунтування власної творчої роботи і позиції, яку при її виконанні займає автор, свідчить про недостатній рівень сформованості професійних якостей і навичок і є вагомою підставою для незадовільної оцінки всієї кваліфікаційної роботи.

Зміст матеріалу, що викладений в основній частині, також може поділятися на пункти та підпункти в залежності від складності, багатовимірності та взаємообумовленості візуальних зв’язків між окремими частинами роботи.

Технологічна частина.

Означена частина кваліфікаційної роботи має свідчити про набутий студентом рівень знань щодо технологічних процесів, фізичних та естетичних властивостей матеріалів. Зміст технологічної частини має переконливо обґрунтовувати доречність застосування тих чи інших матеріалів, їх необхідну кількість, а також особливі ( в разі необхідності) фізико – механічні якості.

В технологічній частині дипломник характеризує тільки ті матеріали та техніки, які використовував під час виконання роботи. Про альтернативні матеріали та техніки згадувати не варто.

Висновки.

Зміст цього розділу має підводити підсумок всій творчо – пошуковій роботі автора, надавати оцінку тому рівню творчих пропозицій, що були репрезентовані в роботі, а також критичний огляд досягнень і недоліків, які, на думку автора, можливо, не вдалося улагодити в процесі виконання дипломного завдання.

Тут коротко викладаються результати роботи з теоретичної та ескізної частин. Вказуються можливі перспективи і шляхи розвитку даного напрямку роботи.

Література.

Літературні джерела оформляються за алфавітом. Список літератури містить бібліографічний опис всіх робіт, що були використані під час виконання дипломної роботи. Обов’язково вміщуються всі цитовані та позначені в тексті роботи джерела. У бібліографії всі джерела нумеруються. Спочатку вказуються офіційні документи, закони, а потім решта творів в алфавітному порядку за прізвищем авторів та назвами робіт. Назви творів, видавництв не беруться в лапки.

Назви іноземних літературні джерела на українську мову не перекладаються.

Наприклад:

1. Douglas K. Stevenson American Life and Institutions. Washington. 1994. – 144p.

2. Кандинський В. К. О духовном в искусстве. СПб.: Азбука. 1999.– 116 с.

Відомості про видання записуються в такій послідовності:

• Прізвище та ініціали автора;

• Назва книги;

• Місце видання;

• Назва видавництва;

• Рік видання;

• Кількість сторінок у примірнику.

Наприклад:

1. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. М.: Рефл-бук Ваклер.2003. – 605 с.

При описуванні журнальних статей або статей в збірниках вказують:

• Прізвище та ініціали автора;

• Назву статті ;

• Підзаголовок;

• Назву журналу або збірника (без скорочень);

• Рік випуску;

• Номер;

• Номери сторінок, на яких розміщено статтю.

Бібліографічний опис цих робіт повинен мати знак // - він означає: у книзі, в

журналі, за мови використання не всього збірника , а лише однієї статті.

Наприклад:

1. Петренко О.Б. Удосконалення професійної підготовки готовності вчителів

до виховної діяльності у системі вищої освіти // Оновлення змісту, форм та

методів навчання і виховання в закладах освіти. – 2001., -№14. – с.146 – 148.

При використанні Інтернет-ресурсів обов’язковим є посилання на сайт із зазначенням його назви.

ДОНЕЦЬКЕ ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ СТАНКОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ

ТА ХУДОЖНЬОГО ОФОРМЛЕННЯ