Творчість і вплив

Більшості його композицій властива манера кубізму, конструктивізму та абстракціонізму.

Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, у тому числі архітектури та дизайну в країнах Європи та Америки. Твори Архипенка перевернули світові уявлення початку XX ст. про скульптуру. Саме Архипенко вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних форм, вводячи у композиції скло, дерево, метал, целлулоїд. Пластика, рух, проявлена конструкція і конструктивність, ліричність — основні якості його творів, які були високо оцінені сучасниками — Г. Аполлінером, П. Пікассо, Ф. Леже, М. Дюшаном, Р. і С. Делоне, А. Родченко, П. Ковжуном, послідовниками і дослідниками.

Його твори визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції (Медрано); «Танок», «Анжеліка», бюсти Т. Шевченка, І. Франка.

Ряд творів, зокрема «Танок», серії жіночих скульптурних портретів, скульптурні портрети князя Володимира Святого, Т. Шевченка, І. Франка, виконано в реалістичній манері.

Реалістичні тенденції знайшли вияв у серії пластичних жіночих торсів (1916, 1922) та портретів (Т. Шевченка, 1923, 1933; І. Франка, 1925; диригентів В. Менгельберга, 1925; В. Фуртвенглера, 1927).

Твори Архипенка зберігаються в багатьох музеях світу, а також у Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові. Твори О.Архипенка мають за честь експонувати найпрестижніші музеї та галереї світу: Центр Помпіду в Парижі, музей Modern Art та галерея Соломона, Гугенгайма в Нью-Йорку, музеї Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва, Москви…

Ім'я О. Архипенка посідає гідне місце в шерензі Митців ХХ століття: Матісс, Пікассо, Брак, Лєже, Малевич. Його вважали вчителем майстри світової скульптури: Манцу, Джакометті, Мур, Колдер, Кавалерідзе.

В пам'ять про О.Архипенка в Києві встановлено пам'ятний знак у вигляді копії одного з його жіночих образів. Знак знаходиться у відкритому атріумі бізнес-центру «Київ-Донбас» (вул. Пушкінська, 42, біля пл. Л. Толстого).

Понад півстоліття ім'я Архипенка офіційним мистецтвознавством замовчувалося в Україні так само, як імена К.Малевича, Б.Кандинського, О.Екстер, Д.Бурлюка, М.Бойчука. Їхні образи існували в переказах старшого покоління художників. Вони були не лише міфом про свободу, але й активно впливали на формування нової художньої думки в мистецькому андеграунді за радянських часів, а особливо в пострадянське десятиліття

Васи́ль Іллі́ч Касія́н (* 1 січня 1896, Снятин — † 26 червня 1976, Київ) — український радянський художник, графік, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту, Герой Соціалістичної Праці.

Біографічні дані

Народився 1 січня 1896 року в селі Микулинцях (нині у складі міста Снятин Івано-Франківської області) в багатодітній селянській родині. Українець.

Початкову освіту здобув у Снятинський семирічній і реальній школах, закінчив гімназію в місті Коломиї. З дитинства виявив неабиякі здібності до малювання.

Після першої світової війни навчався в Празькій академії образотворчих мистецтв (учень Макса Швабінського), яку закінчив у 1926 році. Празький період став одним із найяскравіших у творчості художника, приніс йому європейське визнання і запровадження в професійному мистецтві. Низкою високохудожніх творів: «Лепта», «Карпатська мати», «У пошуках роботи», «Бездомні безробітні», «Страйк», «Робоча сім'я» та іншими роботами на соціальну тематику, він відобразив нелегке життя робітників.

У 1923 році прийняв радянське громадянство. Повернувшись у лютому 1927 року в Україну, Касіян почав свою діяльність на посаді професора Київського художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). У 1930 році переїхав до міста Харкова, брав участь в організації Українського поліграфічного інституту. Його гравюри того часу («Страйк», гравюра на дереві, 1926 рік; серія «Дніпробуд», ліногравюра, 1932—1934 роки, «Артем», 1939 рік), малюнки та ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, В. С. Стефаника та інших класиків літератури відмічені експресією штриха, романтичною піднесеністю образів.

У воєнні роки разом з інститутом був в евакуації в місті Самарканді, працював над плакатами військової, патріотичної тематики.

У 1944 році повернувся до Києва. Продовжив плідно працювати на посаді професора Київського художнього інституту. У тому ж 1944 року художнику було присвоєно почесне звання «Народний художник СРСР». Він став засновником цілої художньої школи української графіки.

Крім творчої праці В. Касіян був ученим, мистецтвознавцем і теоретиком українського та світового мистецтва. З 1947 року — дійсний член Академії мистецтв СРСР. У 1964 році, у зв'язку з 150-ю річницею з дня народження Т. Г. Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю і створення чисельних портретів, плакатів, і ілюстрування п'яти видань «Кобзаря» В. Касіяну, першому серед художників, за створену ним «шевченкіану», присуджена Державна премія України імені Т. Г. Шевченка. У 1971 році за участь у створенні 6-томної «Історії українського мистецтва» присуджена Державна премія УРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 січня 1974 року за видатний внесок у розвиток радянського образотворчого мистецтва і плідну громадську діяльність народному художнику СРСР Касіяну Василю Іллічу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Касіян був і активним громадським діячем. З 1962 по 1968 роки був головою правління Союзу художників УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР чотирьох скликань.

За творче життя художником створено близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій, до творів класиків літератури. Твори Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України.

Помер 24 червня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (надгробок — бронза, граніт; скульптор О. О. Ковальов; встановлений у 1980 році)

Митцем створено близько 10 тисяч робіт: ліноритів, дереворитів, офортів, ілюстрацій до творів класиків української літератури. У 2006р., з нагоди 110-ї річниці від дня народження художника у видавництві "Веселка" побачила світ довгоочікувана книга "Пророк", яка репрезентує шанувальникам мистецтва високохудожню "Шевченкіану" Василя Касіяна. Враховуючи особливі заслуги художника в галузі образотворчого мистетва, з метою популяризації культурної спадщини та увічнення пам’яті академіка, народного художника В.І.Касіяна - 15 грудня 1982 року в Снятині урочисто відкрито музей - філію Івано-Франківського художнього музею. В січні 2005р. музей набув статусу юридичної особи і розпочав свою діяльність як самостійний музейний заклад.

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (*25 лютого (9 березня) 1886, Нарбутівка — †23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв.