ЗМІСТ:

ВСТУП стор.5

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ Й ЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

1. Характеристика та класифікація витрат виробництва стор.13

2. Поняття про собівартість продукції стор.20

3. Характеристика кошторису витрат стор. 22

4. Групування витрат за статтями калькуляції стор. 25

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ОЦІНКИ ВИТРАТ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Методика обліку і калькуляції фактичної собівартості стор.29

2.2 Джерела та чинники зниження витрат стор.32

2.3 Альтернативні методи зниження витрат виробництва стор.35

2.4 Аналіз витрат виробництва на підприємстві «Мікрон» стор.36

ВИСНОВКИ Й ПРОПОЗИЦІІ стор.39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ стор.41

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи з витрат виробництва полягає у важливості не тільки економічної, але й обліково-аналітичної категорії, яка істотно впливає на обсяги та динаміку прибутку. Тому здійснення дієвого контролю витрат виробництва з метою постійного зниження їх величини стає однією із важливих задач системи управління виробництвом на підприємстві. Створення системи господарювання зумовлює необхідність розвитку однієї із основних ділянок обліково-аналітичного процесу - обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Раніше оперативний облік витрат розглядався відособлено, поза загальною системою виробничого обліку, що не сприяло створенню на підприємствах цілісної системи обліку витрат, їх контролю і калькулюванню собівартості продукції. Перехід вітчизняних підприємств до нових умов господарювання зумовив перегляд положень та розробку нових підходів до питань обліку витрат виробництва, їх глибокого осмислення та наукового обґрунтування щодо доцільності практичного застосування у конкретній галузі з урахуванням її особливостей. Підприємства- виробники верстатних матеріалів посідають одне з чільних місць за кількістю зайнятих і обсягом виробництва в економіці України загалом та в Одеській області . За останній час це виробництво розвивалось високими темпами: в 2012 році у порівнянні з 2010 роком обсяг виробництва каменю керамічного збільшився в 1,4 рази.

Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрівиробничої реструктуризації відповідно до змін кон’юнктури ринків збуту продукції. Величина витрат у багатьох випадках визначається як головний критерій у виборі варіантів розвитку підприємств.

На сьогодняшній час постає дуже важливе питання усіх підприємств з приводу вирішення питань й аналізу виробничих витрат з метою забезпечення ефективнішої роботи підприємства в цілому. У вітчизняній практиці більшість досліджень у сфері витрат виробництва здійснені в умовах адміністративно-командної системи господарювання, коли основну увагу звертали на обґрунтування методів і форм обліку витрат виробництва, залишаючи недостатньо вивченими методи управління витратами. В умовах рецесії змінюється підхід до управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Підвищення самостійності підприємств у формуванні витрат виробництва і зниження контролю з боку держави за їх ефективним здійсненням сприяли необґрунтованому їх зростанню порівняно з іншими результатами господарювання. До сьогодні ще не визначено науково обґрунтований вибір найбільш раціональних форм організації обліку витрат, проблеми виявляються в розробці методів групування витрат, зокрема їх систематизації за рівнями управління, центрами формування і центрами відповідальності, слабкою є інформаційна забезпеченість облікових процесів. Все це обмежує можливості використання оперативного обліку, є однією із причин обмеженого і малоефективного його використання в практиці управління витратами. Загроза зменшення прибутку і банкрутства підприємств в умовах конкурентної боротьби вимагає переглянути принципи управління собівартістю з метою скорочення часу виробничого процесу, покращання якості продукції і зниження невиробничих витрат. Виробник все більше приділяє увагу до максимізації свого прибутку, але можливості стають обмеженими витратами виробництва та попитом на вироблену продукцію, оскільки всі види ресурсів обмежені. Від багатьох з них відмовляються.

Таким чином, недостатнє теоретичне і практичне опрацювання питань побудови організації обліку витрат виробництва, слабка інформаційна забезпеченість управління, необхідність проведення дослідницького аналізу витрат виробництва з позиції управління ними, а також зростаюча актуальність вдосконалення обліку виробничих витрат на підприємствах-виробниках металів та матеріалів в умовах розвитку ринкової економіки визначили вибір теми і основні напрями курсової роботи.

Метою даної курсової роботи є пізнання вдосконалення обліку витрат виробництва на підприємствах-виробниках конструкційних матеріалів, вдосконалено методику аналізу формування собівартості продукції цегельних заводів, а також розробка рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення методики й організації обліку і внутрішньогосподарської звітності та економічного аналізу витрат на виробництво верстатних матеріалів для покращення інформаційної бази системи управління витратами на виробничих заводах.

Така цільова спрямованість зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:

• Розкрити сутність витрат виробництва як економічної та обліково-аналітичної категорії в сучасних умовах господарювання

• Дослідити сутність внутрішньогосподарського обліку як єдиного процесу з обліку витрат та калькулювання собівартості продукції підприємств-виробників верстатних матеріалів

• Дослідити особливості методів обліку витрат на виробництво з метою їх адаптації до потреб управління витратами виробництва

• Обґрунтувати роль і місце калькулювання собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку

• Провести факторний аналіз та виявити резерви зниження собівартості продукції

• Розробити принципову схему економічного аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості продукції

• Встановити основні напрями використання результатів аналізу в удосконаленні управління витратами на підприємствах-виробниках верстатних матеріалів

Об’єктом дослідження є господарські процеси формування витрат на виробництво верстатних матеріалів на підприємствах-виробниках. Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних і прикладних питань, пов’язаних з обліком та аналізом витрат виробництва основних металів та матеріалів на підприємствах-виробниках.

Методи дослідження. Підчас написання курсової роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: групування і порівняння, спостереження – у процесі дослідження технолого-організаційних особливостей цегельного виробництва та їх впливу на побудову системи обліку і аналізу витрат; абстрактно-логічний, конкретизування – під час вивчення особливостей формування і розподілу загальновиробничих витрат; аналіз і синтез, історичний, аналогій та моделювання, економіко-математичне моделювання – для дослідження факторів впливу на виробничі витрати, а також інші економіко-статистичні методи. Для достовірності та оперативності одержання результатів реалізація окремих методів здійснювалась в автоматизованому режимі.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок в розробку теоретичних та організаційних засад удосконалення обліку та аналізу витрат на виробництво верстатних матеріалів підприємствами-виробниками, розробку практичних рекомендацій, спрямованих на покращення методики обліку та аналізу витрат виробництва, є такі:

1. Вперше: запропоновано витрати першого виробничого переділу відображати в обліку як заготівельно-постачальницькі витрати, що надасть більш повну та об’єктивну інформацію як про витрати виробництва, так і про стан виробничих запасів на підприємствах-виробниках верстатних матеріалів; розроблено форму внутрішньої звітності, зокрема „Звіту по формуванню собівартості металу та допоміжних матеріалів”, на підставі якої запропоновано форму „Калькуляція виробничої собівартості цехову”, що дозволить відображати одночасно прямі виробничі витрати та формування загальновиробничих витрат.

2. Удосконалено: класифікацію витрат у частині виокремлення сезонних та необхідних виробничих витрат та групування витрат виробництва за сукупністю класифікаційних ознак, притаманних підприємствам-виробникам стінових матеріалів, що призведе до зменшення нерозподілених загальновиробничих витрат та дозволить здійснювати більш достовірне відображення матеріальних витрат; алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості стосовно виробничих заводів, зокрема, виділення витрат, понесених на етапі доведення сировини до нормальної вологості, що дозволить чітко розмежовувати прямі та непрямі витрати виробництва; методичні рекомендації з формування собівартості продукції підприємств-виробників стінових матеріалів у частині формування матеріальних витрат, що дозволяє об’єктивно оцінювати залишки незавершеного виробництва по кожному з переділів та посилити оперативний контроль за витратами по кожному центру витрат.

3. Одержали подальшого розвитку: визначення поняття „об’єкт витрат” у частині визнання об’єктом витрат створених виробничих запасів, які братимуть участь у виробничому процесі через певний проміжок часу, таке уточнення розкриває сутність витрат стосовно підприємств, що використовують попроцесний метод обліку витрат виробництва; попроцесний метод обліку витрат на виробництво готової продукції підприємствами-виробниками стінових матеріалів, зокрема, застосування деяких елементів нормативного методу (складанням нормативної та фактичної калькуляції), розробкою кодифікаторів відхилень, що сприятиме підвищенню ефективності повного та оперативного контролю за витратами кожного виробничого переділу; методика факторного аналізу витрат виробництва для підприємств-виробників стінових матеріалів шляхом розробки економетричних моделей аналізу витрат за економічними елементами, проведення перспективного аналізу, що дозволить визначити вплив кожного з факторів на обсяги і динаміку витрат та оперативно контролювати витрати виробництва на всіх виробничих стадіях.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні конкретних пропозицій щодо вдосконалення обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції промисловості верстатних матеріалів. Їх застосування дозволить покращити якість облікової інформації, а, отже, вдосконалити практику управління витратами, привести методику управління витрат і калькулювання собівартості на підприємствах-виробниках верстатних матеріалів Одеської області у відповідність до сучасних вимог господарювання, міжнародних та національних стандартів. В 1999 році трьом видам виробів ВАТ ОЗПВ "Мікрон" (фрезерні верстати, кульковогвинтові передачі та автомобільні підйомники) присвоєна нагорода "Вища проба України".

ВАТ ОЗПВ "Мікрон" виготовляє продукцію згідно з вимогами вітчизняних та зарубіжних стандартів. В ВАТ ОЗПВ "Мікрон" діє система якості , яка відповідає вимогам міжнародного стандарту 1S0 9001 (сертифікат № UА 2. 008. 109) . Машинобудування – одна із провідних галузей регіону, яка забезпечує потужній потенціал з виробництва високоточних верстатів, будівельних машин, засобів обчислювальної техніки, приладобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості, сільськогосподарських машин. Значного розвитку набула верстатобудівна галузь. Одне із провідних високотехнологічних підприємств галузі – ВАТ "Одеський завод поршневих кілець”, яке здійснює проектування і виробництво поршневих кілець для вітчизняних і закордонних двигунів автомобільної і сільськогосподарської техніки. Завод повністю задовольняє потребу агропромислового комплексу України у поршневих кільцях для комбайнових і тракторних двигунів. Основні комплекти поршневих кілець пройшли державну сертифікацію. Відомим в Україні та за її межами є відкрите акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель” – єдиний на Україні виробник найсучасніших високотехнологічних волоконно–оптичних та мідних кабелів для телекомунікаційних мереж зв'язку. Закрите акціонерне товариство "Кисеньмаш” відоме не тільки на Україні, а і в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя. 70% продукції, що виробляється на заводі, експортується. Оснащене кращим технологічним обладнанням і зорієнтоване на вирішення складних технічних завдань з реалізації повномасштабного виробництва об'єктів високих технологій, відкрите акціонерне товариство "Мікрон” протягом своєї тридцятирічної історії успішно виробляє широку номенклатуру металорізальних і спеціальних верстатів, нестандартного технологічного обладнання, вузлів, механізмів, заслужено посідає провідне місце в рейтингу національного верстатобудування. Одне із найвідоміших на Одещині підприємств ВАТ "Ексімнафтопродукт” розглядається як флагман вітчизняного нафтогазового комплексу та як сучасне базове підприємство з перевалки нафти та нафтопродуктів.

ПРОДУКЦІЯ ЗАВОДУ «МІКРОН»:

1. СВЕРДЛИЛЬНО-ФРЕЗЕРНО-РОЗТОЧНІ ОБРОБЛЮВАЛЬНІ ЦЕНТРИ

2. ВЕРСТАТИ ФРЕЗЕРНІ ГОРИЗОНТАЛЬНО-ВЕРТИКАЛЬНІ УНІВЕРСАЛЬНІ

3. СПЕЦІАЛЬНИЙ ТОКАРНО-ГВИНТОРІЗНИЙ ВЕРСТАТ МОДЕЛІ ОММ121

4. НАПІВАВТОМАТИ ХОНІНГУВАЛЬНІ ВЕРТИКАЛЬНІ ОДНОШПІНДЕЛЬНІ

5. КУЛЬКОВОГВИНТОВІ ПЕРЕДАЧІ (КГП)

6. ВЕРСТАТИ ДЛЯ ВІДПАЛЮВАННЯ ДРОТУ

7. ВОЛОЧИЛЬНІ ВЕРСТАТИ ДЛЯ ТУГОПЛАВКОГО ДРОТУ

8. ПЕРЕМОТУВАЛЬНІ ВЕРСТАТИ

9. ПОЛІРУВАЛЬНІ ВЕРСТАТИ

10. ВЕРСТАТИ УНІВЕРСАЛЬНІ ДЕРЕВООБРОБНІ МОДЕЛЬ ОП150Д

11. ДЕРЕВООБРОБНИЙ ВЕРСТАТ НАСТІЛЬНОГО ТИПУ ОДС-1

12. ВЕРСТАТИ ДЛЯ БАЛАНСУВАННЯ

13. БАЛАНСУВАЛЬНИЙ ВЕРСТАТ ОММ901

14. ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ДВОСТОЯКОВИЙ ПІДЙОМНИК ОМЕ101

15. АВТОМОБІЛЬНИЙ ПІДЙОМНИК ОМЕ102

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У роботі максимально розкрито основні поняття й аналіз витрат виробництва верстатних матеріалів на підприємствах-виробниках. У темі курсової роботи розкрито сутність витрат підприємства із взаємодією різних факторів виробництва в цілому, складен аналіз з розрахунковими даними та повними таблицями.

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ Й ЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

1.1 Характеристика та класифікація витрат виробництва

Підприємство отримує із зовнішнього середовища необхідні ресурси, витрачаючи при цьому частину своєї «енергії» ( коштів). У зовнішньому середовищі воно реалізує вироблену ним продукцію, вилучаючи із зовнішнього середовища грошові кошти, виручені за продану продукцію. Потік коштів, що виходить з підприємства обумовлений витратами на виробництво і реалізацію одиниц продукції.

Витрати складають економічний процес господарської діяльності підприємства, включаючи виробництво і збут продукції. Діяльність відбувається усерединій за межами підприємства. Витрати - це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, яка необхідна для того, щоб залучити й втримати ресурси в межах виробництва. Витрати, що несе фірма в процесі діяльності, можна розділити на дві категорії: зовнішні ( або явні), що асоціюються зі словом «затрати», і внутрішні (неявні), для позначення яких при перекладі з англ. мови часто використовується термін «імпліцитні» витрати і які характеризують упущену вигоду альтернативних витрат виробництва. Хід трудового процеса підготовки і виготовлення продукції, управління виробництвом поєднує взаємовідносні фактори. Обрання оптимального поєднання фактора виробництва дозволяє одержати підприємству запланований обсяг виробництва з найменшими грошовими витратами. Витрати виробництва - надзвичайно складний процес, синхронізованний у часі й просторі. Витрати підприємства виникають внаслідок придбання ним виробничих ресурсів, тобто пов’язані з виробництвом продукту. Одні із них – це витрати на закупівлю сировини, матеріалів, палива та енергії, робочої сили, інші – на закупівлю засобів праці. За умов досконалої конкуренції витрати виробництва виявляють вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи буде змушеною покинути його. Сучасна економічна наука вважає витрати підприємства його платою за залучені ресурси виробництва. Витрати підприємства розглядаються під кутом зору підприємця, котрий прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети – одержання високого доходу на одиницю затрат на виробничі ресурси. Класифікують таким чином:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції;

— допоміжного (підсобного) виробництва — призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції.

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом). Прямі витрати - можна віднести безпосередньо до певного обєкта витрат економічно доцільним шляхом. Непрямі витрати - не можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Залежить від характеру об'єкта витрат: опалення цеху є прямими витратами щодо цеху і непрямими щодо окремих видів продукції.

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні:

— змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);

— постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва). Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

Змінні витрати – це витрати, що можуть бути збільшені або зменшені з метою відповідної зміни обсягів виробництва в рамках короткострокового періоду.

Постійні витрати(ПВ) (орендна плата, зарплата офісних працівників) – залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності. Сума ПВ на одиницю продукції зменшується при збільшенні обсягу діяльності і збільшується при зменшенні обсягу діяльності. Розглядаючи поведінку змінних і постійних витрат, необхідно пам'ятати про релевантний період: структура витрат, сумарні постійні витрати на одиницю продукції незмінні лише у певному періоді та за певної кількості продаж характер руху витрат (сумарних і на одиницю продукції).