3. Нормування витрат та запасів інструментів.

Нормування витрат інструменту полягає насамперед у встановленні норм його витрат і зношення. Норма витрат інструменту – це кількість інструментів, необхідних для виробництва одиниці продукції чи виконання одиниці робіт при найповнішому використанні передового досвіду.

Норма зношення – показник, який характеризує час роботи інструменту до повного зношення.

Норми витрат інструментів для різних його класів (різальний, вимірювальний) і для різних типів виробництва встановлюються по-різному. В масовому і серійному типі виробництв використовують по детальні норми, а в одиничному – укрупнені.

Норма витрат різального інструменту для масового і серійного виробництва:

де, – норма машинного часу, необхідного для обробки однієї деталі даним інструментом, год.;

– число інструментів, які одночасно працюють на даному робочому місці;

– час роботи інструменту до повного зношення, год.

– коефіцієнт випадкових втрат інструменту (0,5...1,0).

Норма зношення інструменту:

де, – довжина різальної частини інструменту, мм

– довжина різальної частини інструменту, яка знімається за одне заточування, мм

– час роботи інструменту між двома заточування, год.

Для одиничного і дрібносерійного типів виробництв норми витрат інструментів встановлюють укрупнено, оскільки по кожному виду інструменту не можна точно встановити їхнього завантаження. Тому їх визначають на 1000 машино – годин роботи обладнання за формулою:

де, – коефіцієнти, які характеризують частку відповідно машинного часу в загальному часі роботи устаткування.

Норми витрат вимірювального інструменту визначають, виходячи із специфіки його роботи:

де, – число вимірювань на одну деталь;

а – процент вибіркового контролю;

– число вимірювань до повного зношення інструменту.

Число вимірювань одним інструментом до повного зношення:

де, – число вимірювань на одиницю (МКР) зношення;

с – допустиме зношення мірної поверхні за стандартом;

р – число можливих відновлень інструменту до повного зношення.

Нормування виробничих запасів інструментів включає визначення їх експлуатаційного та оборотного фондів.

Експлуатаційний фонд характеризує кількість інструментів. Що знаходяться безпосередньо в експлуатації, і включає кількість інструментів на робочих місцях та кількість інструментів що перебувають у заточуванні й ремонті.

Математично кількість інструментів на робочих місцях можна виразити формулою:

де, ­ , – час (період) відповідно доставки інструментів на робочі місця з ІРК, експлуатації інструментів між двома переточуваннями;

– кількість інструментів, які одночасно знаходяться на робочих місцях;

– коефіцієнт страхового запасу інструменту на робочих місцях (дорівнює 0,05...0,1).

Кількість інструментів в заточуванні:

де, Т – тривалість циклу заточування інструменту.

Оборотний фонд характеризує мінімально необхідну кількість інструментів, яка потрібна підприємству для забезпечення безперервної роботи, тобто для експлуатації і в запасі.

Розрізняють наступні оборотні фонди інструментів:

• цеховий;

• заводський.

Цеховий оборотний фонд включає експлуатаційний фонд і запас інструментів в інструментально – роздавальній коморі:

Запас інструментів в ІРК включає перехідний (або витратний) і страховий запаси.

Перехідний запас визначають за формулою:

– середньодобова потреба в інструменті, шт.;

– періодичність надходження інструменту в ІРК, днів.

Перехідний запас буває:

• максимальний (у момент надходження інструменту);

• нульовий (у момент перед черговим надходженням).

Страховий запас створюють на випадок затримки чергового надходження інструменту, він коливається в межах 0,05...0,1 від величини перехідного запасу.

Страховий запас визначається за формулою:

де, – час можливого затримування надходження чергової партії інструментів.

Оборотний фонд заводу визначають як суму оборотних фондів цехів і запасу інструменту на центральному інструментальному складі. Запас інструментів у ЦІС, як і запас в ІРК, складається із суми перехідного та страхового запасів. Перехідний запас забезпечує виробництво інструментом у період між двома черговими поставками. Він також буває максимальним і нульовим. Регулювання запасів у ЦІС здійснюють за системою “мінімум – максимум”.

Мінімальний запас формується як страховий і використовується тільки у разі затримки надходження чергової партії замовлення інструменту. Його визначають за формулою:

де, – час термінового виготовлення або придбання чергової партії даного інструменту, днів.

Максимальний запас:

де, – час нормального виготовлення чи придбання чергової партії інструментів, днів.

Крім мінімального і максимального запасів розраховують запас “точки замовлення”. Він характеризує такий розмір запасу, при якому ЦІС повинен видавати замовлення на виготовлення чергової партії інструментів.

Запас “точки замовлення”:

де, – час з моменту видання замовлення до надходження замовленої партії інструменту на склад, днів.

Загальний запас інструменту в ЦІС складається з перехідного і мінімального запасів. Перехідний запас по кожному типу інструменту за період між двома поставками коливається від максимальної величини до нуля. Тому при його рівномірному надходженні і використанні кількість і вартість інструменту, що знаходиться на складі, визначається як середній запас:

де, П– величина партії одночасно замовленого чи виготовлюваного інструменту.