2. Форми організації інструментального господарства.

Раціональна організація виробництва та експлуатації інструменту забезпечує рівномірну роботу підприємства, своєчасне виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції. При виборі організаційних форм інструментального господарства виходять із потреби в інструментах на виробничу програму та розміщення цехів – споживачів.

Розрізняють наступні форми організації інструментального господарства:

• централізовану;

• децентралізовану;

• мішану.

При централізованій формі всі підрозділи підпорядковуються інструментальному відділу, при децентралізованій – цеховому керівництву, при мішаному – одна частина підрозділів підпорядковується інструментальному відділу, інша цеховому керівництву.

Централізована форма передбачає здійснення заходів з внутрішньозаводської спеціалізації та централізації інструментального господарства. До її переваг належать:

• чіткий розподіл функціональних обов’язків працівників різних підрозділів інструментального виробництва;

• виділення в структурі цих підрозділів окремих ланок, що займаються впровадженням нової техніки, прогресивної технології виготовлення і експлуатації оснащення, перспективним удосконаленням інструментального виробництва;

• можливість розробки і впровадження автоматизованої системи управління інструментальним господарством;

• перспективність розвитку потужностей цехів та укомплектування їх робітниками високої кваліфікації;

• широке впровадження бригадних форм організації та оплати праці робітників – інструментальників, розширення сфер багатоверстатного обслуговування, освоєння ними суміжних професій;

• застосування прогресивних технологічних процесів, високопродуктивних машин і устаткування та переналагоджуваного оснащення в інструментальному господарстві, що дає змогу вмонтовувати комплекти інструментів у гнучкі виробничі системи;

• значне зниження собівартості виготовлення та експлуатації інструментів.

На машинобудівних підприємствах до централізованого інструментального господарства входять інструментальний цех та цех експлуатації технологічного оснащення, який об’єднує всі підрозділи заводу з його експлуатації. Цех експлуатації – єдиний централізований орган, що забезпечує обслуговування виробничих цехів усіма видами технологічного оснащення, включаючи зберігання, доставку на робочі місця, ремонт і заточування інструменту, а також технічний нагляд за його експлуатацією. Цеху експлуатації безпосередньо підпорядковується центральний інструментальний склад, інструментально – роздавальні комори та бюро інструментального господарства основних цехів. Таким чином, начальники цих цехів звільняються від функцій інструментообслуговування, за ними залишаються лише функції дотримання правил експлуатації оснащення.

Однак при виборі організації інструментального господарства треба враховувати головний критерій, яким є обсяг інструментального виробництва на підприємстві. Тому на ряді середніх підприємств непогано себе зарекомендувала мішана форма організації інструментального господарства, коли функції центру постачання на завод та виготовлення інструменту бере на себе інструментальний відділ, а головним завданням цехового інструментального господарства є своєчасне забезпечення робочих місць доброякісним оснащенням при мінімальних розмірах оборотного фонду.

У ряді випадків, особливо на невеликих підприємствах, коли обсяг споживання інструментального оснащення незначний, застосовують децентралізовану форму організації інструментального господарства.

При організації інструментального господарства намагаються звести до мінімуму втрату часу виробників на отримання та здавання оснащення. Це досягається при системі активного забезпечення ним робочих місць. Суть цієї системи полягає в тому, що за своєчасно розробленим графіком відповідно до оперативного плану виробництва скомплектоване оснащення подається на робочі місця з інструментально – роздавальних комор замість відпрацьованого.

Важливе значення має своєчасне і доброякісне відновлення зношеного інструменту. Організація заточування інструменту визначається типом виробництва. На заводах масового виробництва існує централізоване заточування, що є системою організації відновлення різальних інструментів робітниками – заточувальниками за типовою технологією на спеціальному устаткуванні (у заточувальних відділеннях). Вони створюються у кожному цеху чи групі цехів залежно від номенклатури та кількості інструменту й розміщення цехів. Централізоване заточування поєднується з примусовою заміною інструменту і має такі переваги, як і централізоване поставлення. Крім того воно забезпечує високу якість заточування та більший строк служби інструменту.

В дрібносерійному та одиничному виробництвах переважає децентралізоване заточування, коли робітник сам заточує інструмент, що супроводжується підвищеними витратами інструментами та втратами робочого часу.

Ремонтують інструмент в ремонтно – інструментальних майстернях основних цехів чи в інструментальних цехах. Ремонт штампів і складних пристроїв проводять за типовою системою ремонтів інструменту аналогічно до ремонтів устаткування. Для ремонту використовують найрізноманітніші способи: перешліфовування, металізацію, хромування, наплавлення твердими сплавами і ін. За рахунок відновлення зношеного інструменту можна до однієї третини знизити загальну потребу в новому інструменті.

Значний економічний ефект дає впровадження на підприємстві дійового технічного нагляду за дотриманням правил експлуатації технологічного оснащення. Він вводиться з метою зниження витрат оснащення для виконання виробничої програми.

Технічний нагляд за дотриманням правил експлуатації технологічного оснащення здійснюють спеціальні інспекторські групи інструментального відділу заводу. В бюро інструментального господарства цехів є майстри з технічного нагляду. На невеликих підприємствах цю функцію частково виконують виробничі майстри й технологи. Контроль стану оснащення ведеться із застосуванням різних методів. Одним з них є належний огляд і перевірка в ІРК всього оснащення, що надходить після його експлуатації. Оснащення постійного використання, а також фактичний режим роботи оснащення, стан заточування, якість кріплення інструменту і деталей, охолодження, змащування перевіряють безпосередньо на робочих місцях. Більш складне оснащення надходить на перевірку в центральну вимірювальну лабораторію чи в її контрольно – перевірні пункти. Крім виконання контрольних функцій служба нагляду повинна виявляти причини зношення та поломок інструменту, розробляти заходи щодо їх усунення.