Розділ 3. Організація і планування допоміжного господарства.

Тема 3.1. Організація і планування інструментального господарства.

1. Склад, функції і завдання організації інструментального господарства.

2. Форми організації інструментального господарства.

3. Нормування витрат та запасів інструментів.

4. Планування потреби і програма випуску технологічного оснащення.

5. Техніко – економічні показники інструментального господарства, шляхи удосконалення його роботи.

1. Склад, функції і завдання організації інструментального господарства.

Інструментальне господарство характеризує собою сукупність підрозділів підприємства, які займаються проектуванням, виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням інструменту і здійснюють контроль за його використанням.

Специфіка і складність організації виробництва та експлуатації інструментів зумовлюються великою номенклатурою використовуваного інструменту і пристроїв, її нестабільністю, низьким рівнем повторюваності, значними витратами на інструмент у собівартості продукції, складністю не тільки виробництва, а й експлуатації інструменту (його заточування, ремонту, заміни).

Функціонування інструментального господарства покликане виконувати такі завдання:

1. Нормувати і планувати потреби в інструментах.

2. Безперебійне і своєчасне постачання інструменту всім ділянкам виробництва.

3. Постійне вдосконалення конструкції технологічного оснащення, поліпшення його якості й технології виготовлення.

4. Раціональна організація обліку і збереження інструменту.

5. Поліпшення експлуатації оснащення у виробництві.

6. Зниження затрат підприємства на спеціальне оснащення та інструмент.

До складу інструментального господарства на великих заводах входять:

• інструментальний відділ;

• інструментальні цехи;

• центральний інструментальний склад;

• центральний абразивний склад;

• заводська лабораторія техніки вимірювання;

• інструментальне господарство виробничих цехів:

а) інструментально – роздавальні комори;

б) заточувальні та ремонтні відділення в цехах;

в) абразивні майстерні;

г) пункти універсально – збірних пристроїв.

Керівництво інструментальним господарством на великих підприємствах здійснює начальник інструментального відділу, який підпорядковується головному інженерові заводу чи його заступникові з підготовки виробництва. На середніх і невеликих підприємствах створюються бюро інструментального господарства чи інструментальні групи, керівники яких підпорядковуються головному технологу заводу.

У великих цехах можуть створюватися інструментальні бюро, а в невеликих усю роботу очолює майстер з інструменту, якому підпорядковані інструментально–роздавальна комора, ремонтне відділення, заточувальна дільниця.

Планово – диспетчерське бюро розробляє плани виробництва технологічного оснащення, розраховує норми витрат інструменту, встановлює величину оборотного фонду, виконує диспетчерські функції.

Бюро купованого інструменту забезпечує виробництво інструментом зі сторони. Йому підпорядковується центральний інструментальний склад (ЦІС), функціями якого є приймання, перевірка, розміщення, зберігання, облік та видавання інструменту в підрозділи підприємства.

Провідне місце у виробничій структурі інструментального господарства посідає інструментальний цех. У ньому виробляється новий (нестандартний) інструмент для нової продукції, інструмент для діючого виробництва (основного і допоміжного), виготовляються дублери оснащення, змінні комплекти інструментів. На великих заводах цехи можуть бути спеціалізовані, тобто виробляти окремі види інструменту (штампи, різальний інструмент), на великих – універсальні(в одиничному цеху виготовляють усі інструменти).

У зв’язку з надзвичайно важливим значенням абразивного інструменту на підприємствах створюється абразивно – алмазна група, якій підпорядковується центральний абразивний склад.

Група технічного нагляду розробляє положення з раціональної експлуатації та зберігання інструменту, веде повсякденний інструктаж і технагляд за правильністю догляду, зберігання і видавання інструменту на робочі місця, раціональним його використанням за призначенням.

Головним завданням заводської лабораторії техніки вимірювання є періодичний контроль за експлуатацією інструменту, аналіз причин і попередження його зношення, оформлення актів на списання, коректування норм витрат інструменту й узагальненням передового досвіду у використанні технологічного оснащення виробництва.

Завдання інструментально – роздавальних комор (ІРК), розташованих в основних цехах підприємства, полягає насамперед у забезпеченні робочих місць необхідним інструментом. Крім того, їх функціями є контроль за своєчасним заточуванням і ремонтом інструменту, поповнення запасів (оборотних фондів) новим інструментом, здача зношеного інструменту. Залежно від рівня спеціалізації, типу виробництва ІРК можуть бути:

– комплексними;

– спеціалізованими.

Комплексні ІРК призначені для зберігання і забезпечення робочих місць всіма групами інструментів і оснащення.

Спеціалізовані ІРК призначені для забезпечення робочих місць певними групами інструментів.

Заточувальні і ремонтні відділення цехів займаються заточуванням затупленого інструменту, відновленням зношення. Внаслідок відновлення близько 20% інструменту повертається і центральний інструментальний склад для подальшого використання. Увесь зношений інструмент залежно від ступеня зношення поділяється на такий, що підлягає ремонту, переробці на інструмент меншого розміру та повній переробці на інший інструмент.

Для раціональної системи забезпечення робочих місць інструментом, його зберігання та обліку виникає необхідність у класифікації інструменту (табл.3.1).

Таблиця 3.1. Класифікація інструментів.

№ п/п	Ознаки класифікації	Вид інструменту
1.	За характером використання	Універсальний (стандартний), спеціалізований
2.	За виробничим призначенням	Обробний, вимірювальний, контрольний, технологічне оснащення
3.	За місцем використання	Інструмент першого порядку, інструмент другого порядку
4.	За конструкцією інструменту	Фрези, різці та ін.
5.	За видом устаткування, на якому використовують інструмент	Токарний, свердлильний, фрезерувальний

Універсальний інструмент використовують для виготовлення виробів широкої номенклатури (свердла, різці тощо). Підприємства отримують його із спеціальних інструментальних заводів. Спеціальний інструмент призначається для виробництва конкретних видів продукції. Він проектується і виготовляється на заводах, які випускають дану продукцію.

До інструментів першого порядку належать такі інструменти, які використовуються для виробництва продукції в основних цехах, до другого порядку – для виробництва інструментів в інструментальних цехах.

Для спрощення системи руху, обліку інструментів у виробництві використовують десяткову систему класифікації , яка включає поділ інструментів на класи, підкласи, групи, підгрупи, види, різновиди. Клас, в свою чергу, включає 10 підкласів, підклас – 10 груп і т. д. Кожному типорозміру інструменту присвоюють умовне позначення – індекс, який може складатися з цифр, або букв, або одночасно з цифр і букв. Цифрова індексація має 8 розрядів,

наприклад 2145-2196.

Перші чотири цифри дають експлуатаційно – конструкторську характеристику інструменту (групи, підгрупи, види, різновиди), інші чотири є порядковим реєстраційним номером інструменту. Так. При цифровій індексації класу (різальний інструмент) відповідає індекс 1, підгрупі (відрізні) ­­– 6, виду (відігнуті) –2 і т.д. На центральному складі кожному класу, групі, виду відводять відповідні місця, що спрощує пошук даних інструменту.