4. Припинення зобов'язань

За своїм змістом припинення зобов'язання означає, що з відповідного моменту боржник перестає бути боржником, а кредитор - кредитором, і будь-які вимоги, які кредитор раніше міг заявити боржникові, виходячи із даного зобов'язання, ста­ють юридично неможливими.

Припиненню зобов'язань присвячена глава 50 ЦК України, яка містить норми, що передбачають досить різноманітні ситу­ації, коли суб'єктивні права й обов'язки, що складали зміст відповідного зобов'язального правовідношення, перестають існувати. Залежно від конкретних обставин існує декілька спо­собів припинення зобов'язань:

1. виконанням;

2. переданням відступного;

3. зарахуванням;

4. за домовленістю сторін;

5. прощенням боргу;

6. поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

7. неможливістю виконання;

8. смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи.

Студенти повинні вміти дати повну характеристику кожно­го виду припинення зобов'язань, для цього потрібно вивчити главу 50 ЦК України.

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним на­лежним чином.

2. Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншо­го майна тощо).

Розмір, строки і порядок передання відступного встановлю­ються сторонами (ст. 600 ЦК України).

3. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних од­норідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений момен­том пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (ст. 601 ЦК України).

Для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна на­явність кількох умов:

1) зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, по­ винна бути боржником з другого, і навпаки, боржник з пер­шого зобов'язання повинен бути кредитором з другого з них;

2) вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути одно­ рідними. У зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов'язаннями. Якщо за договором позики боржник повинен передати кредитору гроші, а за договором купівлі-продажу, укладеному між тими самими сторонами, він, виступаючи вже як продавець речі (кредитор), має право на одержання від покуп­ ця грошової суми, то такі зобов'язання повністю чи в ча­стині можуть бути припинені зарахуванням. Зарахування можливо й щодо будь-яких зобов'язань, предмет яких визначений родовими ознаками.

Різнорідні, наприклад грошові, зобов'язання однієї сторони та обов'язок виконати роботу другої зарахуванням припинені бути не можуть. Для здійснення зарахування достатньо заяви лише однієї сторони.

Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1. у разі спливу позовної давності;

1. про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здо­ров'я або заподіянням смерті;

2. про стягнення аліментів;

3. щодо довічного утримання;

4. в інших випадках, встановлених договором або законом. При уступці права вимога боржник має право пред'яви­ти проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимо­гу до первісного кредитора.

При уступці права вимоги зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

У разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виник­ла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав зобов'я­зання до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент виконання зобов'язання.