Тема 13. Адміністративна судочинства.

1) завдання адміністративного судочинства;

2) принципи адміністративного судочинства;

3) юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ;

1. Адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАСУ (Ст. 3). Відповідно до ст. 2 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів ф.о. та ю.о. у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, ОМС, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів владних повноважень, у т.ч. на виконання делегування повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасно гл розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, встановлених законом.

У справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством;

2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

3) суди перевіряють обгрунтованість; перевіряють неупередженість; добросовісність; дотриманість принципів;

4) з урахуванням права особи на участь в адміністративному процесі;

5) своєчасність з дотриманням розумного строку.

Адміністративне судочинство також розглядається як система принципів та адміністративно-процесуальних норм, які зумовлюють та регламентують порядок розгляду судами справ щодо публічно-правових інтересів або спорів, що виникають у сфері адміністративно-правових відносин між суб'єктами права у сфері здійснення владних повноважень.

2. Відповідно до ст. 7 КАСУ принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенства права (ст.8);

2) законності (ст.9);

3) рівності всіх учасників перед законом і судом (ст.10);

4) гласності та відкритості (ст.12);

5) обов'язковості судових рішень (ст.14);

6) забезпечення апеляційного та красаційного оскарження рішення адміністративного суду;

7) мова адміністративного судочинства (ст.16);

8) принцип загальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи;Відповідно до ст. 11 розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах загальності сторін та свободи в наданні ними суду певних доказів і у доведені перед судом їх правової позиції (переконливості). Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом розпоряджається своїми вимогами на власний розсуд, крім випадків, встановлених КАСУ.

Відповідно до частини 2 ст.11 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог (крім випадків, передбачених законодавством). У випадку якщо це необхідно для повного повного захисту прав, свобод та інтересів осіб.

Відповідно до ч.4,5 ст.11 суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин по справі, в т.ч. щодо виявлення або витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або зьвласної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

3. Юрисдикція поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічних формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на наступні публічно правові спори:

1) спори ф.о. чи ю.о. з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (НПА чи актів індивідуальної дії чи бездіяльності);

2) спори з приводу ийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу розмежування компетенції, в тому числі, владних повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори, щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом або референдумом;

6) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори,що:

1) віднесені до юрисдикції КСУ;

2) що належить вирішувати у порядку кримінального судочинства;

3) про накладено адміністративних стягнень;

4) віднесені до внутрішньої компетенції або виключної компетенції об'єднань громадян.