Механічні методи

Мехпнічні методи застосовуються для вилучення окремих корисних фракцій із загаьної маси відходів або видалення певних забруднювачів із ґрунтів.

Для механізованого вилучення окремих складових побутових змішаних відходів використовують магнітну, пневматичну, електричну і гідросепарацію. Як допоміжні операції застосовують подрібнення і грохочення відходів. Здебільшого практикують сухі способи сепарації – пневматичний і магнітний.

Чорний брухт вилучають магнітною сепарацією (застосовують підвісні і барабанні магнітні сепаратори). Під час руху відходів по транспортній стрічці чорний метал під дією магнітного поля вилучається, а потім його знімають з магнітів.

Для вилучення з ТПВ кольорового металу ( алюмінію. Бронзи, латуні) ефективне використання методу електродинамічної сепарації, який заснований на використанні силової взаємодії магнітного поля і вихрових струменів, що виникають в електропровідній речовині. У разельтаті в кольорових металах виникає електрорушійна сила, яка переміщує їх у заданому напрямі, при цьому ефекти вилучення кольорових металів з маси відходів може досягвти 80%.

Макілатуру, полімери, текстиль відокремлюють за допомогою аеросепарації, в результаті якої ТПВ розділяються на легку і важку фракції. У легку фракцію переходить полімерна плівка і текстиль. Для виділення в самостійний продукт полімерної плівки додатково використовують електосепарацію, грохочення, аеросепарацію, балістичний метод. При цьому використовують відмінність у щільності компонентів і швидкість їх витання у вільному падінні.

Для виділення текстильних компонентів слугують барабанні грохоти із захоплювальними елементами (гаками, штирям вилкового типу). Для вилучення скла використовують балістичний або флотаційний метод.

Змішані методи

Фізико-хімічні методи широко використовують для очищення ґрунтів від різних видів забруднень. При створенні фізичного поля у пористих середовищах починають відбуватися одночасно безліч фізико-хімічних процесів.

Постійне електричне поле, прикладене до насиченого водою ґрунту, викликає перебіг електрохімічних і електрокінетичних процесів. До електрохімічних процесів належать: електроліз, електрофлотація, електрокоагуляція, електродеструкція, електрохімічне окислення і вилужування, іонний обмін, електродіаліз, а до електрокінетичних – електроосмос, електрофорез та електроміграція.

Окрему групу утворюють електромагнітні методи, засновані на термічному ефекті пр взаємодії електромагнітного випромінювання з речовиною.

Одним із найбільш відомих і розповсюджених із змішаних методів є метод механізованого біотермічного компостування. У світовій практиці даний метод почав застосовуватися у 20-ті роки минулого століття, коли була апробована можливість знешкодження твердих побутових відходів зо 20-30 діб в аеробних умовах. Розроблені вже в 30-ті роки біотермічні барабани перетворили аеробне біотермічне компостування на широко застосовувану промислову технологію знешкодження і переробки ТПВ.

У багатьох європейських країнах (Німеччині, Франції, Італії, Нідерландах та інших), а також у крупних містах колишнього СНД (Санкт-Петербурзі, Мінську, Ташкенті та інших) побудовані та експлуатуються заводи, що працюють за технологією аеробного біотермічного компостування.

Вибір конкретного рішення із розглянутих вище методів знешкодження відходів, нейтралізації забруднень ґрунту і відповідної технології залежить від сукупності фізико-хімічних параметрів відходів, типу ґрунту і можливостей самого методу, оптимальне поєднання яких дає змогу досягати найбільшого ефекту за найменшого екологічного збитку довкіллю.

Сучасні системи роздільного збору та сортування твердих побутових відходів, запроваджені в різних країнах світу

Розглядаючи комплекс проблем, пов'язаних із сферою відходів, необхідно визнати, що вибір оптимальних методів збирання відходів є початковою й най­більш значною проблемою даної сфери. Обираючи певний тип системи повод­ження з відходами, важливо визначити: по-перше, види відходів, що домінують, та їх щільність; по-друге, обрати методи збирання відходів, типи контейнерів, транспортні засоби і матеріально-технічне забезпечення.

Спосіб роздільного збирання твердих побутових відходів визначає техноло-їх остаточної обробки. Якщо відходи не сортовані (тобто мішані), для них найбільш технічно та економічно доцільним буде спалювання або захоронення в землю. З другого боку, якщо відходи будуть сортовані та розподілені на фракції, це робить їх придатними для повторного використання, рециркуляції матеріалів або отримання енергії.

Спектр методів збирання, які практикуються на місцевому рівні в різних країнах дуже широкий. Найбільш прості і розповсюджені — це системи збирання сміття «від дверей до дверей» і «збір з узбіччя тротуару». Всі системи різняться, переважно,щільнісю розміщення пунктів збирання, близькістю до користувачів і частотою транспортування. Зазвичай муніципалітети поєднують різні системи збирання, крім того, свій внесок вносять центри скупки і обміну відходів на товари .

Системи збирання з узбіччя дороги або з краю тротуару. Системи збирання з узбіччя дороги та з краю тротуару — найпростіші, які можна застосовувати в ба­гатьох країнах як для мішаних, так і для окремих видів відходів. Відходи можна збирати в домашніх господарствах у поліетиленові пакети, сміттєві відра або кон­тейнери, сміття з яких заберуть сміттєвози у визначений час.

Контейнери для збору. Збір за системою «з узбіччя» також можливий і для роз­сортованих відходів. У цьому разі, щоб зменшити забруднення фракцій відходів і зробити сортування легшим і простішим, для збирання використовують контей­нери різного кольору, наприклад:

- сірий контейнер — для мішаних відходів;

- коричневий — для органічних;

• червоний — для небезпечних (таких, як батареї);

• зелений — для паперу;

• синій — для металів та інші.

Основні типи контейнерів, які можна використовувати в системах збирання

« з узбіччя», — це низькі м'які контейнери невеликого об'єму, виготовлені з пластма­си або металу. Такі контейнери відповідають європейському стандарту В84080 (у даному стандарті визначені стандартизовані об'єми контейнерів: 100,120,130,140,210,240,360, 390,500,660,770,1000,1100,1200,1300,1400,1500,1600 и 1700 літрів). Вибір розміру контейнера залежить від типу домашніх господарств, кіль­кості відходів (або частоти збирання), виду і кількості окремо зібраних фракцій.

У системах збору відходів від населення на спеціалізованих пунктах збирання найбільш ефективними виявились контейнери, які мають прикриті отвори для за­вантаження. Дизайн цих контейнерів дає змогу ефективно сортувати різні фракції відходів, а також швидко і зручно завантажувати сміття у вантажівки. Контейнер зазвичай виготовляють на замовлення для специфічних типів відходів.

У різних країнах контейнери для роздільного збору корисних фракцій твердих відходів (скла, пластику, металу, паперу) досить різноманітні: мають різні форми, об'єми, кольори, рекламні позначки, але усі вони в останні роки стали звичним атрибутом міст світу.

Системи збору через спеціалізовані пункти. За цієї системи домашні госпо­дарства доставляють свої відходи до спеціалізованих пунктів збирання. Ці пункти можуть бути різними — від високо централізованих до досить розпорошених, що потребує різної організації транспортування. Централізовані пункти збору від­ходів можна встановлювати в безпосередній близькості до домашніх господарств, у суміжній будівлі або на відкритому майданчику з дахом чи без.

У деяких країнах практикують системи принесення відходів на централізо­вані пункти збирання для сортування, особливо (але не обов'язково) для тих від­ходів, що не зібрані комунальною службою.

Деякі системи збирання відходів базуються на зменшенні транспортних перевезень, що вже широко практикується у багатьох східноєвропейських містах.

Основна характеристика цього методу – регулярність збирання відходів у визначений час (зазвичай двічі на тиждень). Цей метод може бути ефективний під час збирання побутових відходів у щільно заселених районах із низькими можливостями для реалізації системи «збір з узбіччя». Найбільший недолік цього методу полягає в тому, що він частіше придатний для збирання мішаних відходів (через щільний список зупинок і обмежений час однієї зупинки).