Хімічні методи

Хімічні методи знешкодження рідких і твердих відходів, шо містять нафту, полягають у додаванні до маси, що нейтралізується, хімічних реагентів. Залежно від типу хімічної реакції реагента із забруднювачами відбуваються процеси осад­ження, окислювання-відновлення або заміщення.

Методи осадження засновані на іонних реакціях з утворенням малорозчинних у воді речовин і особливо ефективні при нейтралізації важких металів і радіонуклідів.

Технологія хімічного осадження важких металів (Сг, РЬ, Нg, Са) і радіонуклідів у грунтах здійснюється введенням реакційно-здатної суміші у реактор, заповнений забрудненим ґрунтом. Після хімічної обробки в породі фіксується понад 90 % важких металів.

Метод осадження органічних забруднень ґрунтується на двох типах реакцій: комплексоутворення і кристалізації. Осадження використовують для очищення ґрунту від поліхлорованих біфенолів, пентахлорфенолів, хлорованих і нітрованих вуглеводнів. Реагенти можуть бути як у рідкій, так і в газоподібній фазах. Однак прицьому відбувається збільшення обсягу знешкоджненої маси.

Технологія оброблення забруднених ґрунтів реагентами (вапно, сульфат натрію, оксиди заліза, органічний вуглець). Ефективність очищення залежить від реакційної здатності реагента й екотоксиканта. Водяний реагентний розчин змішують із ґрунтом і перемішують, у результаті виходить гідрофобний порошок. Перевага технології – у руйнуванні хлорованої органіки й нафтопродуктів та фіксації важких металів.

Основним недоліком реагентних технологій є залежність ступеня знешкодження від ефективності перемішування й чистоти реагента. Порошок, що утворюється, не має абсолютних гідрофобних властивостей, і якщо він опиняється у водному середовищі – це призводить до вторинного забруднення довкілля.

Біологічні методи

Біологічні методи знешкодження промислових і твердих побутових відходів дедалі ширше застосовуються в нашій країні й особливо за кордоном. Ці методи ґрунтуються на здатності різних штамів мікроорганізмів у процесі їх життєдіяльності розкладати чи засвоювати у своїй біомасі багато органічнихзабруднювачів.Біологічне очищення найчастіше використовують для нейтралізації органічних токсикантів і важких металів, а також азотних і фосфорних сполук у грунтах. Біологічні методи можна умовно поділити на мікробіодеградацію забруднювачів, біопоглинання і перерозподіл токсикантів.

Мікробіодеградація – це деструкція органічних речовин певними культурами мікрофлори, внесеними у грунт. Процес біорозкладання відбувається з помітною швидкістю при оптимальних значеннях температури та вологості.

Мікробіодеградацію можна використовувати в усіх випадках, де природний мікробіоценоз зберіг життєздатність і видове розмаїття. Хоча процес іде вкрай повільно, його ефективність висока.

Біопоглинання – це здатність деяких рослин і найпростіших організмів прискорювати біодеградацію органічних речовин чи акумулювати забруднення в клітинах.

Технологія біологічного знешкодження. Технології біологічного знешкодження органічних екотоксикантів ґрунтуються на активації аборигенної мікрофлори чи внесенні в грунт певних культур мікроорганізмів, створенні оптимального середовища для розвитку мікроорганізмів.

Найпростішими способами активації мікрофлори є механічні розпушування, орнка, дискування. Необхідною умовою розмноження мікроррганізмів є створення оптимального температурного діапазону. Ультразвук також сприяє прискоренню біодеградації екотоксикантів. Іншим поширеним способом біоактивації є аерація чи продування маси відходів або забрудненого ґрунту повітрям. Ефективність біорозкладання летких вуглеводнів, дизельного палива та інших подібних забруднювачів становить 45-94%.

Біотехнології мають ряд недоліків: по-перше, біодеструкція – це досить повільний процес, крім того, внаслідок гниття біомаси виникає вторинне забруднення навколишнього середовища через виділення аміаку, сірководню; по-друге, виділяється значна кількість вуглекислого газу, що призводить до парникового ефекту та втрат теплової енергії.