- •1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
- •2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
- •3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
- •4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
- •5. Визначення грошового ринку як сегменту фінансового ринку
- •6. Дати визначення ринку іноз. Валюти як частини грош. Ринку
- •7. Дати визначення поточної валютної операції.
- •8. Дати визначення валютної операції, пов’язаної з рухом капіталу.
- •9. Дати визначення економічного валютного ризику.
- •10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
- •11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
- •12. Дати характеристику кредитних послуг на грошовому ринку.
- •13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
- •14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
- •15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
- •16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
- •17. Навести класифікацію позик за строком надання.
- •18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
- •19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
- •20. Дати визначення фондового ринку як сегмнту фінансового ринку.
- •21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
- •22. Навести класифікацію цінних паперів за механізмом обороту.
- •23. Класифікація цп за видами засвідчуваних прав
- •24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
- •25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
- •26. Навести класифікацію фінансових послуг.
- •27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
- •28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
- •29. Визначити роль та місце домогосподарств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •30. Визначити роль та місце комерційних підприємств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •31. Визначити роль та місце державного сектора на ринку фінансових послуг
- •32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
- •33. Обгрунтувати класифікацію суб’єктів ринку фінансових послуг за організаційною формою.
- •34.Обгрунтувати поділ s-тів (с-та) рфп за рольовою ознакою.
- •35. Обґрунтувати класифікацію с-тів рфп за функціями на фінан ринку
- •36. Обгрунтувати доцільність сегментарного підходу до визначення структури рфп.
- •37. Визначити чинники інституційного сегментування рфп.
- •38. Визначити фін інструменти грошового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •39. Визначити фін інструменти ринку позик, види та спрямованість послуг на цьому ринку
- •40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •41. Визначити фін інструменти ринку хеджування ризику по фін операціях, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
- •42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
- •43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
- •44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
- •45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
- •46. Акцепт та платіж за векселем.
- •47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
- •48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
- •49. Захист прав власника векселя.
- •50. Визначити поняття чека, види чеків та сутність обов’язкових реквізитів чека та особливості його обігу.
- •51. Визначити основні групи депозитів як інструментів грошового ринку. Дати характеристику основних споживчих характеристик різних груп депозитів.
- •52. Фінансові інструменти місцевих або державних грошових ринків, їх цільова спрямованість.
- •53. Визначте особливості функціонування фінансових інструментів фондів грошового ринку.
- •54. Визначити фінансові інструменти кредитного ринку та їх характерні відмінності від інструментів грошового ринку.
- •55.Проаналізувати види забезпечення позик.
- •56. Навести та обґрунтувати необхідність класифікації позик за категорією позичальника.
- •58. Проаналізувати переваги та недоліки різних форм випуску цінних паперів.
- •59. Проаналізувати класифікацію, механізм обігу та споживчі характеристики опціонів та похідних цп з ознаками опціону.
- •60. Визначити та охарактеризувати специфічні види страхових послуг спеціалізованих страх-х орг-й на рфп
- •61. Визначити і охарактеризувати специфічні види види послуг з хеджування ризику які надаються неспеціалізованими фін посередниками на ринку фін послуг.
- •62. Проаналізувати систему односторонніх методів хеджування ризику.
- •63. Захист прав споживачів фінансових послуг за рахунок цільових фондів.
- •64. Розкрити зміст сис-ми пруденційного регул-ня д-ті фін посередників.
- •72. Основні завдання державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.
- •71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
- •Осн напрямки держ регул-ня профес д-сті з торгівлі цп в Україні та їх ціль.
- •67. Основні напрямки державного регулювання діяльності реєстраторських установ на ринку цінних паперів України.
- •68. Основні напрямки державного регулювання діяльності депозитарних установ України.
- •Державне регулювання діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні.
- •70. Спрямування держ рег-ня посередницької д-ті довірчих тов-в (дт).
- •73. Державна комісія з цінних паперів та фондового рику та її функції.
- •74. Нагляд за страховою діяльністю та його завдання.
- •75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •76. Саморегулівні організації фінансових посередників в Україні, їх функції та завдання.
- •77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
- •79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
- •81.Дати хар-ку кредиту як фп.
- •82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
- •83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
- •84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
- •86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
- •85. Дати характеристику фінансових послуг з випуску депозитарних розписок.
- •87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
- •88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
- •89. Дати хар-ку ф’ючерсу як інстр-ту хеджування валют ризику.
- •90. Дати характеристику послуги зі страхування життя як форми здійснення заощадження.
- •91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
- •92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
- •93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
- •94. Дати характеристику банківської гарантії як фінансової послуги.
- •95. Дати характеристику операції своп як фінансової послуги.
- •Недостатки для форфейтера
- •97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
- •98. Депозитарні послуги на фондовому ринку, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •99. Реєстраційні послуги на ринку цінних паперів, їх вплив на ефективність фінансових послуг.
- •100. Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.
68. Основні напрямки державного регулювання діяльності депозитарних установ України.
Для того щоб система депозитарного обліку працювала як єдине ціле, в Україні створюється Національний (центральний) депозитарій (ВАТ). Основні (і єдині за текстом Закону) відмінності локальних депозитаріїв від Національного слід шукати в їх повноваженнях.
Усі депозитарії можна поділити на два види: "просто" депозитарії та клірингові депозитарії. Перші практично нічим не відрізняються від зберігачів. А клірингові депозитарії - депозитарії, які одержали дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.
Кліринг - це отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Зберігачами цінних паперів, за Законом, можуть бути комерційні банки, що мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торгівці цінними паперами. Останні повинні отримати відповідний дозвіл. Зберігачі мають право проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, за виключенням клірингу та розрахунків по угодах з цінними паперами. В статутному фонді зберігача доля іншого зберігача чи торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії чи іншого інституціонального інвестора не може перевищувати 5%.
До основної сфери діяльності зберігача відноситься відповідальне зберігання цінних паперів у безпечному місці, якщо вони мають документальну форму, та/чи відповідальне зберігання відповідних комп’ютерних записів, якщо цінні папери мають електронну форму.
Державне регулювання діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні.
Інвест фонд - юр особа, засов у формі ЗАТ з урах-ням вимог, встан Положенням про інв фонди та інв компанії, що зд-є виключно д-сть у галузі спільного інв-ня.
Інв компанія - торговець ЦП, який, окрім провадження ін видів д-сті, м/залучать кошти для зд-ня спіл інв-ня шляхом емісії ЦП та їх розм-ня.
Інв фонд, інв компанія пов безпосередньо або ч/з інв керуючого інформувати Антимон комітет У про укладені ними договори стосовно придбання ЦП, в рез-ті якого заб-ся прямо або через взаємні фонди інв компанії досягнення або перевищення 10%, а у певних випадках, 25 % ЦП одного емітента.
70. Спрямування держ рег-ня посередницької д-ті довірчих тов-в (дт).
Д-ть ДТ рег-ся ДКМУ “Про ДТ”.
ДТ – це тов-во з додатковою відпов-тю, яке здійсн-є представницьку д-ть відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Майном довірителя є грош.кошти, ЦП та д-ти,що засвідчують право власності . ДТ здійснюють представницьку д-ть щодо обслугов-ня ЦП довірителя відповідно до укладеного д-ру доручення . ДТ, яке здійснює операції з ЦП за дорученням та в інтересах власників реєструються в с-мі ведення реєстру власників іменних ЦП як номінальний утримувач. Вартість активів прийнятих у довірче упр-ня не повинна перевищувати частки довіреної особи у статут фонді ДТ та її особистої додаткової відпов-сті (у 5крат. розмірі до внеску)
Але практично права довірителів майна не захищені (після реєстрації ДТ кошти зі ста-го фонду можуть повністю або частково бути вилученими зі статутного фонду, або виявитися неліквідними, і не дозволять компенсувати втрат вкладників, а вартість активів, взятих у довірче упр-ня може істотно перевищувати сплачений статутний фонд і додаткову відпов-ть учасників). Тому необхідно на законодавчому рівні конкретизувати умови форм-ня та збереження статут фонду тов-ва, забезпечити пост контроль за співвідношенням зобов`язань і активів, що прийняті в управлінні, а також створити с-му контролю за обліком довірчих операцій.
Законод-ством Укр встановлено, що до прийняття і введення в дія З-ну “Про довірчі Т”, а також затверд-ня порядку ліцензування їх д-ті, держ реєстрація новостворених тов-в не здісн-ся. Зараз триває розробка нового закон-ства Укр з д-ті ДТ.
Контроль за діючими ДТ здійсн-ть Фонд Держмайна Укр, НБУ та МФ. Фонд Держмайна видає ліцензії на проведення ДТ представницької д-ті з приватизаційними ЦП.