
- •17.Державне регулювання зед підприємств.
- •18.Недержавне регулювання зед підприємств.
- •19. Органи державного регулювання зед.
- •20. Режими регулювання зед.
- •21. Ліцензування в зед.
- •22. Квотування в зед
- •23. Суть і принципи митного регулювання в Україні
- •24. Система митних податків і митних зборів
- •25. Митна вартість товару та методи її визначення.
- •26. Види митного режиму в Україні.
- •27. Єдиний митний тариф в Україні
- •28. Основні митні процедури і порядок їх здійснення.
- •29. Організація діяльності митних брокерів.
- •30. Організація діяльності ліцензійних складів.
- •31. Діяльність магазинів безмитної торгівлі.
17.Державне регулювання зед підприємств.
Державні методи регулювання ЗЕД
В цілому державні методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на:
тарифні – напрямлені на використання митного тарифу;
нетарифні – квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т.д.
Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в свою чергу, поділяються на три групи:
Зовнішньоторгові міри, напрямлені на пряме обмеження імпорту чи експорту: ліцензування, квотування, імпортні депозити і податки, введення мінімальних імпортних цін і т.д.
Міри, які безпосередньо не направлені на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності технічні стандарти і норми, специфічні стандарти якості, норми безпеки, санітарні і ветеринарні норми і т.д.
Міри, направлені на обмеження імпорту або стимулювання експорту, але дія яких впливає на зовнішньоекономічну діяльність. Нетарифні бар’єри дають більше можливостей діяти державі.
Методи здійснення зовнішньоекономічної політики можна розділити також на:
економічні;
адміністративні.
Під економічними розуміють інструменти, які діють через ринковий механізм(в межах імпорту: митні тарифи, податки і збори з товарів, які ввозяться, імпортні депозити;в межах експорту: податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків.),
Адміністративними інструментами являються: ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні потреби до товару, упаковки, добровільне обмеження експорту, бюрократичне ускладнення митних процедур.
Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання зовнішньоекономічної діяльності являється регулювання ввіз і вивіз капіталу(інвестиції)
18.Недержавне регулювання зед підприємств.
Крім державних регуляторів зобов'язань, що виникають із зовнішньоекономічних угод, існує також цілий ряд недержавних регуляторів, заснованих на торговельних порядках.
Найбільш важливим з них є: міжнародні правила тлумачення торговельних термінів - ИНКОТЕРМС, розроблені Міжнародною торговельною палатою (містить 13 торговельних термінів і правила їхнього трактування.)
До форм недержавного регулювання зовнішньоекономічних угод варто віднести також судову й арбітражну практику, типові документи, а також типові контракти, розроблені відповідними галузевими асоціація торговців певного виду товарів.
Торгово-промислові палати - це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахунку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги.
Торгово-промислові палати виконують наступні завдання:
надання допомоги підприємцям і підприємствам,
організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності й з державою,
сприяння розвитку системи утворення й підготовки кадрів для підприємницької діяльності,
вживання заходів до недопущення й перетинання несумлінної конкуренції, неділового партнерства,
Недержавне регулювання ЗЕД України відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на регламентацію ЗЕД України. Отже, основні форми недержавного регулювання ЗЕД України:
1. Міжнародні організації (ООН).
2. Міжнародні господарські організації (ОПЕК ─ Організація країн-експортерів нафти).
3. Міжнародні акціонерні товариства.
4. Міжнародні господарські товариства.
5. Міжнародні біржі: