4. Етапи стратегічного планування
Процес стратегічного планування включає:
1 Етап.
Місія – головна, генеральна мета існування організації.
У
кожної організації повинна бути своя
місія, у противному випадку вони не
будуть мати управлінської цінності.
Іноді компанії помилково визначають
місію, формулюючи її в термінах прибутку.
Але прибуток - це результат діяльності
підприємства, його внутрішня проблема.
Щоб дістати прибуток підприємство
повинне стежити за змінами в зовнішнім
середовищі.
Існують наступні вимоги до формулювання місії:
Повинне бути зазначене, якою сферою діяльності займається фірма.
Основні робочі принципи фірми
Повинна бути показана культура фірми (робітник клімат, тип співробітників, відносини з акціонерами й споживачами).
Місія компанії обмежена в часі. Так, Микрософт не хоче залишатися «звичайним» королем програмного забезпечення. Тепер компанія прагне впровадитися в кожний куточок глобальної комп'ютерної мережі Інтернет.
2 Етап.
Сама по собі формулювання місії не має змісту, якщо вона не прив'язана до конкретним цілям.
Щоб мети мали управлінську цінність, вони повинні бути чітко визначені в кількісних або якісних показниках. Т.е. необхідно уникати формулювань «максимально збільшити обсяг продажів», а треба «збільшити обсяг продажів на 10% за рік». Таке чітке формулювання є орієнтиром, по якому можна зробити висновки про роботу підприємства.
Мети повинні охоплювати різні тимчасові проміжки. Розрізняють довгострокові, середньострокові й короткострокові цілі.
Довгострокові цілі – стратегічні – часто називають формальними, тому що в них формулюються наміри компанії. На думку Питера Друкера, стратегічні цілі можуть визначати: збільшення частки ринку, підвищення якості продукції, розширення номенклатури продукції, зниження витрат виробництва, і т.д. Стратегічні цілі ставляться на 5 і більше років уперед. Середньострокові цілі (тактичні) – строком від 1 до 5 років – покликані забезпечити стратегічні цілі.
Операційні (короткострокові) мети розробляються на строк не більше одного року – це конкретні дії підрозділів, відділів, працівників.
Щоб мети стимулювали організацію до ефективної роботи, вони повинні відповідати критерію «важко, але досяжно». Недосяжні цілі можуть стати антистимулом у роботі. Якщо співробітники бачать, що досягти поставлених цілей не можливо, вони навіть не будуть намагатися.
І, нарешті, мети повинні бути взаємопов'язані, тобто дії й рішення різних підрозділів не повинні заважати один одному.
Для відображення цілей навіть невеликої організації потрібний комплексний підхід, тобто необхідна система цілей. Графічно підпорядкованість і взаємозв'язок цілей відображається за допомогою дерева цілей. Загальний вид дерева цілей:
0 – это генеральная цель, идеальное представление о состоянии объекта, 1,2,3 – цели первого уровня, 1.1, 1.2., … – цели второго уровня и т.д.
Основна ідея при побудові дерева цілей - це декомпозиція, тобто поступове розкладання мети на подцели. Ціль вищого порядку - це орієнтир для побудови цілей нижчого порядку. Мети нижчого порядку являють собою засобу досягнення цілей вищого порядку. На підставі дерева цілей будується ієрархія цілей, що дає можливість:
установити взаємозв'язок між рівнями організації й цілями
довести окремі цілі до виконавців,
установити ефективну кооперацію між виконавцями.
Після встановлення місії й цілей починається діагностичний етап процесу стратегічного планування. Рішення про те, яку стратегію обрати, залежить, насамперед, від оцінки зовнішнього й внутрішнього середовища фірми. У результаті визначають сильні й слабкі сторони організацій, а також зовнішні можливості й загрози. Інформацію одержують із різних джерел: преса, знайомі, постачальники, споживачі, спеціальні консультаційні фірми. Деякі компанії прибігають до більше витончених способів: переманюють фахівців, відвідують інші заводи як екскурсанти, навіть купують відходи.