- •1. Світогляд та його структура. Історичні типи світогляду. Філософія як світоглядне знання.
- •3. Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття. Людиновимірна сутність філософії.
- •4. Предмет філософії. Відношення "людина-світ" як предметне поле філософії.
- •5. Філософія і філософування. "Софійний" та "епістемний" способи філософування.
- •6. Головні функції філософії. Філософія і наука.
- •7. Передумови і джерела генезису філософії. Концепції походження філософії.
- •8. Загально-людське і національно-особливе в філософії.
- •9. Виникнення і основні риси філософії в стародавній Індії. Ортодоксальні та неортодоксальні системи староіндійської філософії.
- •10. Філософія стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину та її виховання. Даосизм про начала буття та ідеал мудрості.
- •13. Концепція буття (“теорія ідей”) Платона. Проблеми душі. Теорія пізнання. Вчення про ерос.
- •14. Трактовка буття Арістотелем. Поняття сутності, матерії і форми. Вчення про першооснови (причини) буття (за працею "Метафізика").
- •15. Проблема людини в античній філософії (Протагор, Горгій, Сократ).
- •16. Філософія епохи еллінізму. Епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- •17. Філософія Стародавнього Риму. Тіт Лукрецій Кар. Неоплатонізм.
- •19. Філософсько-теологічна система Фоми Аквінського.
- •20. Основні риси філософії Відродження. Антропоцентризм філософського мислення.
- •21. Натурфілософія Відродження. Природничо-наукова думка. Пантеїзм (л. Да Вінчі, м.Коперник, Дж. Бруно).
- •22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.
- •23. Особливості розвитку філософії Нового Часу (хvіі- хvііі ст.) у Європі. Формування нової парадигми філософування.
- •24. Натуралістична антропологія ф.Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розуміння причин помилок у пізнанні (за працею "Новий Органон").
- •25. Проблема субстанції у філософії Нового часу (р.Декарт, б. Спіноза, Дж. Берклі, д. Юм, г. Ляйбніц).
- •26. Філософія Просвітництва в Європі. Французький матеріалізм хvііі ст.
- •27. Діяльно-творча основа буття у філософії й. Фіхте. Філософія тотожності в. Шеллінга.
- •28. Філософія і.Канта. "Коперніканський переворот" в теорії пізнання. Природа і свобода. Теоретичний та практичний розум.
- •29. Філософська система і метод г.В.Ф. Гегеля.
- •30. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •31. Марксиська філософія. Матеріалістичне розуміння історії.
- •32. Російська філософія другої половини хіх- початку хх ст.
- •33. Сучасна антропологічна філософія (м.Шелер, п.Тейяр де Шарден, к.Леві-Строс).
- •34. Філософія екзистенціалізму (м.Хайдеггер, ж.-п.Сартр, а.Камю, к. Ясперс).
- •35. Неокласичні філософські вчення хіх ст. "Філософія життя". Психоаналіз з.Фрейда.
- •36. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм. Персоналізм. Тейярдизм.
- •37. Позитивізм і його різновиди.
- •38. Філософія постмодернізму
- •39. Українська національна ментальність і її відображення у філософській думці України. Основні особливості укр. Філософії.
- •40. Філософські ідеї в культурі Київської Русі хі-хііі ст.
- •41. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво-Могилянської академії. Натурфілософські концепції. Проблеми теорії пізнання і логіки. Ідеї гуманізму. Уявлення про людину та її моральний світ.
- •42. Філософська концепція г.Сковороди. Вчення про три світи і дві "натури". Ідеї "сродної праці", "нерівної рівності". Кордоцентризм.
- •43. Романтизм як філософська концепція світобачення. Особливості філософії українського романтизму.
- •44. Українська національна ідея, її витоки та основні напрямки розробки в укр. Філ. Думці.
- •45. "Філософія серця" п. Юркевича.
- •46. Антропоцентризм філософського мислення т.Г.Шевченка.
- •47. Соціально-філософські ідеї Драгоманова.
- •48. Філософсько-соціологічні погляди і.Франка. Філософія української ідеї у його творчості.
- •49. Академічна філософія в Україні кінця хіх – поч. Хх ст. О. Потебня.
- •50. Соціально-філософські ідеї Грушевського, Винниченка, Липинського, Донцова.
- •51. Розвиток української філософії у діаспорі (д.Чижевський, о.Кульчицький, і.Лисяк-Рудницький та ін.).
- •52. Буття як філософська проблема. Основні форми буття.
- •53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.
- •55. Життєвий світ як культура. Поняття культури. Культура і цивілізація.
- •56. Суспільство як система, його структура.
- •57. Буття як діяльність. Практика як основа життєдіяльності людини. Структура практики та її функції.
- •58. Духовна діяльність, її особливості. Поняття духовності. Дух і душа.
- •59. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості.
- •60. Суспільна та індивідуальна свідомість. Форми суспільної свідомості.
- •62. Структура та динаміка наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання. Наукова проблема і гіпотеза. Теорія і її структура.
- •63. Логіка, методологія і методи наукового пізнання.
- •64. Проблема істини у філософії. Концепції істини. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв. Істина та правда.
- •65. Феномен творчості. Головні концепції творчості в історії філософії. Етапи і структура творчого процесу.
- •66. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософування. Зміст і різновиди діалектики. Альтернативи діалектики.
- •67. Діалектика як система принципів, законів і категорій.
- •68. Особа і суспільство. "Індивід", "індивідуальність", "особистість". Свобода вибору і необхідність.
- •69. Соціальна сфера і соціальна структура суспільства.
- •70. Політична система, її структурні елементи і функції. Держава.
- •71. Історичні форми спільності людей. Поняття нації.
- •72. Характер законів функціонування та розвитку суспільства. Суспільні закономірності і людська діяльність. Фаталізм і волюнтаризм.
- •73. Суспільне виробництво, його структура. Людина як основа, мета і засіб виробництва.
- •74. Рушійні сили та суб’єкт суспільного розвитку.
- •75. Цінності та їх роль у житті людини і суспільства.
- •76. Проблема спрямованості історичного процесу. Прогрес і його критерії.
- •77. Глобальні проблеми сучасності та головні суспільно-політичні процеси.
- •78. Погляди на майбутнє суспільства. Соціальне прогнозування, його методи та типи.
- •79. Наука як об’єкт філософського дослідження. Етика науки. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність науковця.
- •80. Особливості методологічного мислення сучасної науки. Стиль мислення та філософія.
- •81. Анатомія науки. Наукові знання і науковий метод, їх структура.
- •82. Основні процедури наукової діяльності. Зв’язок гносеологічного, соціологічного, онтологічного, антропологічного, аксіологічного, методологічного і психологічного аспектів наукового пошуку.
- •83. Загальні принципи та концептуальні засади наукового дослідження, їх філософське підгрунтя.
- •84. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Взаємодія наук як фактор їх розвитку.
- •85. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).
- •86. Генезис науки та закономірності її розвитку.
- •87. Основні концепції філософської методології науки (позитивістська, структуралістська, феноменологічна, герменевтична).
- •93. Диференціація і інтеграція наук.
- •94. Наука як соціокультурний феномен
- •96. Функції філософії у науковому пізнанні
- •91. Класифікація наук і проблеми періодизації історії наук
- •88. Багатоманітність форм знання. Наукове і ненаукове знання.
- •90. Наукова картина світу та її еволюція.
- •92. Єдність кількісних і якісних змін у розвитку науки.
69. Соціальна сфера і соціальна структура суспільства.
Суспільством є цілісна система взаємозв’язків і взаємовідносин, яка має свої структурні компоненти.
Структура суспільства має два аспекти: по-перше, це те, що має назву соціальної структури суспільства, тобто сукупіність мікросоціумів – соціальних груп, спільнот, які є суб’єктами суспільного життя, по-друге, це є система основних сфер життєдіяності суспільства.
Суб’єктами суспільного життя є самі люди, саме вони творять історію. Творцями суспільного процесу вони є разом з іншими людьми, у взаємозв’язку з ними. Кожна людина включена в певну соціальну спільноту чи групу (або в декілька соціальних груп). Сукупіність різноманітних соціальних спільнот і зв’язків між ними скаладають соціальну структуру суспільства. Сюди входять насамперед так звані історичні спільності людей і соціальні верстви і групи – великі, середні, малі.
Малі соціальні групи – це малочисельні соціальні групи, члени яких об’єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому спілкуванні один з одним, що є основою їх емоційних відносин і особливих групових цінностей і норм поведінки (сім’я, виробничі бригади, шкільні класи). Великі соціальні групи – це мешканці одного села чи міста, працівники певного заводу чи фабрики, установи, викладачі та студенти одного вищого навчального закладу тощо. Великі соціальні групи – етнічні спільності (племена, народності, нації), вікові групи (молодь, пенсіонери), об’єднання за статтю (чоловіки, жінки) – це багаточисельні об’єднання.
Поняття сфера суспільного життя відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори, як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні і суб’єктивні. Сфера – це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних і природних вимірах.
Прийнято виділяти основні підсистеми:
1) матеріальна сфера – сфера охоплює процеси матерільного виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили і виробничі відносини, науково-технічний прогрес і технологічна революція;
2) соціально-політична сфера – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві – національні, групові, міждержавні тощо. Ця сфера охоплює такі явища, як революція, реформа, еволюція, війна. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, суспільні організації;
3) духовна – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформації її від від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), перетворення в індивідуальний духовний світ людини;
4) культурно-побутова – охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім’ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіту, виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя тісно взаємопов’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного житття призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому має стояти людина , що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.
