67. Діалектика як система принципів, законів і категорій.

Діалектика є певною теоретичною системою і в якості такої включає в себе певні принципи, закони і категорії.

Діалектика - це такий спосіб освоєння світу, при якому явища розглядаються в їх багатоманітних зв'язках, взаємодії і процесі змін. Діалектика, як т-ія розвитку, є системою, що включає принципи, закони, категорії. Принцип - вихідна ідея, первоначало, що лежить в основі певної сукупності трактів, теорії, науки або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, якими вона користується в житті. Основними принципами діалектики є: 1. принцип взаємозв'язку і 2. розвитку. 1 - виражається через зв'язок (відображає взаємообумовленість явищ і речей, розділених у просторі і часі. Види зв'язків - генетичні, детермінаційні. субстанційні, внутрішні, зовнішні, необхідності і випадкові); взаємодію (процес взаємовпливу різних об'єктів, зміни їх стану, взаємоперехід, породження 1 об'єктів іншими); відношення (взаємозв'язок елементів певної системи). 2 - діалектика досліджує явища дійсності: об'єктивно; в русі; у розвитку; саморусі; саморозвитку.

Закон - це вираз внутрішнього, необхідного, суттєвого і такого, що повторюється зв’язку, який зумовлює певний перебіг предметів. Діалектика спирається на 3 універсальні з-ни: 1. з-н взаємного переходу к-сних змін у якісні; 2. взаємопроникнення протилежностей; 3. з-н заперечення заперечення (Гегель). Також є часткові з-ни, притаманні лише певним формам руху матерії; загальні з-ни; універсальні (з-ни діалектики).

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

Закон відображає ту важливу особливість об'єктивної дійсності, за якої всі предмети, процеси і явища набувають визначеності через взаємодію, взаємозалежність, суперечливість своїх зовнішніх та внутрішніх властивостей, кількісних та якісних характеристик, котрі існують незалежно від волі й бажання людей (радій перетворюється у радон, прир. відбір).

Закон єдності та боротьби протилежностей.

Це універсальний закон, в силу якого всім речам і явищам матеріального і духовного світу властиві внутрішні суперечності, протилежні сторони і тенденції, які знаходяться у взаємозв'язку і взаємозапереченні. Боротьба цих протилежностей є джерелом розвитку, внаслідок чого суперечності досягають стадії конфлікту і розв'язуються, завдяки чому старе зникає і виникає нове (організм рослин і тварин, коли втрачаються одні х-ки і здобуваються нові).

Закон заперечення заперечення.

Закон заперечення заперечення характеризує напрям і ф-му розвитку, єдність поступовості і наступності, виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого. В с-ру цього закону входять категорії: метафізичне заперечення, діалектичне заперечення, заперечення заперечення. Суть закону полягає в тому, що на вищому щаблі розвитку відбувається як би повернення до старого, повторення відомих рис, властивостей предмета, але вже в зміненому вигляді (корпускулярна теорія світла Ньютона).

У категоріях діалектики знаходять відображення найбільш загальні суттєві ознаки, зв'язки, властивості, в-ння речей, що мають місце в об'єктивній дійсності. Категорії - це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, в котрих знаходять своє відображення загальні властивості, риси і в-ння предметів об'єктивної дійсності. У категоріях діалектики фіксується, відображається загальне в речах. Категорії є результатом високого рівня процесу абстрагування (розумовий процес відхилення від одних властивостей речей і концентрації уваги на інших). Тут фіксується не просто загальне, а найзагальніше. І група - субстанційні категорії - ті поняття, які фіксують сутність буття (буття, субстанція, матерія, дух, світ, свідомість). II група - атрибутивні категорії - фіксують суттєві властивості речей і явищ (якість, к-сть, міра, простір, час). III -релятивістські (категорії відношення) категорії діалектики (парні категорії): категорії одиничного і загального - дві сторони єдиного; причини і наслідку; необхідності і випадковості; частини і цілого; змісту і форми; сутності і явища.