66. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософування. Зміст і різновиди діалектики. Альтернативи діалектики.

Д. є сучасною загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх з-нах, категоріях та принципах. Розвиток - це закономірна якісна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів, яка має незворотній та спрямований х-р. В процесі розвитку створююється нове, необхідне, здатне до саморуху та витворення. Саморух і саморозвиток - важливі моменти діалектики як з-ни розвитку. Саморозвиток генетично виростає з саморуху. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їм притаманних. Діалектика як теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення. Поняття зв'язку є найважливішим у діалектиці, бо це поняття відбиває взаємообумовленість речей і явищ. Взаємодія відображає процеси взаємовпливу у різних об'єктів одне на одного. Гегель стверджував, що взаємодія виступає “взаємною причинністю" взаємно зумовлених субстанцій. Кожна річ має свої властивості, які є її певними відношеннями з іншими речами. Річ виявляє свої властивості лише під час відповідного в-ня до інших речей або лише через зіставлення з іншими речами, отже, відношення хар. взаємозалежність елементів певної с-ми. Філософування є способом осмислення світу. Софійний спосіб — діалогічний, це пошук відповіді на питання з різних боків, різними шляхами, в ході суперечок, диспутів. Цей спосіб реалізується в практиці. Діалектика - це філософська теорія, метод і методологія наукового пізнання і творчості взагалі, її засновником є Геракліт - світ знаходиться в постійному потоці, внутрішньо суперечливий і мислиться у постійному становленні, русі, єдності протилежностей. Саме слово "Д." застосував вперше Сократ - мистецтво вести спір, діалог, спрямоване на взаємнозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом боротьби думок. Платон бачив в діалектиці метод аналізу і синтезу понять. Середньовіччя - панування релігії перенесло її в сферу теології і вона розумілась як суперечності розуму. У Канта діалектика виступає як засіб розвінчання ілюзій люд. розуму, що прагне досягти цілісного і абсолютного знання. За Кантом знання спирається на чуттєвий досвід і обґрунтовується д-стю розсудка, а вищі поняття розуму цими властивостями не наділені. Тому Д. виявляє ті неминучі суперечності, в яких заплутується розум, що прагне до абсолют. цілісності. Ця критична Д. мала велике істор. значення, виявила суперечності в розумі, що привело до пошуку шляхів їх подолання. Гегель вперше представив весь природний, історичний дух. світ у вигляді процесу. Ділить діалек. на буття, сутність і поняття. Енгельс - об'єкт. (та яка існує в природі) і суб'єкт. (в мисленні) діалектика.

Альтернативами діалектики є: 1. метафізика - розглядає все ізольовано, в стані незмінності. Проте метафізика дає змістовне трактування таких проблем як співвідношення свободи і необхідності, з'ясувала природу загальних понять. 2. Софістика - це міркування, засноване на навмисному порушенні з-в логіки. Грунтується на: 1. неправильному виборі вихідних положень. 2. абсолютизації того чи іншого положення; 3. змішанні суттєвого і несуттєвого; 4. хибних доведеннях; 5. свавільному вип'ячуванні другорядних властивостей предмета; 6. використанні різних значень 1 і того ж слова. Вона виступає альтернативою Д. тоді, коли ми розглядаємо Д. як логіку. З. Догматизм - антиістор., абстрактний процес розгляду теор. і практичних проблем, коли при їх вирішенні не беруться до уваги обставини місця, часу. Положення, що сприймається на віру без доведення. Релятивізм - зворотний бік догматизму - виходить з обнобокого з'ясування істини, перебільшення моменту її відносності. Вони є альтернативами діалектики, якщо її розглядати як т-ію пізнання. 4. Еклектика - випадкове поєднання різних сторін речей, ігноруючи суттєві властивості елементів, положень різних вчень (мішанина). Є альтернативою, якщо розглядати діалектику як логіку. 5. Негативна Д. - однобока, суб'єктивна концепція, яка виходить з абсолютизації заперечення, визначальної ролі руйнації всього сущого - є альтернативою.