59. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості.

Для характеристики духовного світу людини, на відміну від матеріального, існує поняття свідомість, яка характеризує буття людини з боку відношення людини і світу. Як світ, його речі і явища відображаються, фіксуються в людській уяві і розумі? У філософії є 2 лінії розуміння свідомості: 1. Розглядає свідомість у відриві від матеріального носія - є незалежним від природи, тілесності явищем. Це ідеалістичний погляд, що розриває свідомість і матерію і протиставляє їх. Свідомість трактується як така, що творить реальність. 2. Матерія характеризує свідомість - розглядає свідомість у нерозривному зв'язку з матерією. Але цей зв'язок свідомості і матерії довгий час трактувався ненауково. Свідомість трактується як атрибут, властивість матерії. Біхевіоризм (Уотсон) намагався виявити свідомість як реальність і прийшов до думки, що свідомість тотожна поведінці. Античний матеріалізм (Демокріт) - свідомість складається з таких же атомів, як і речі. В подальшому розвитку філософії свідомість трактується як атрибут матерії. Дідро - навіть камінь містить мислення. При соціологічному підході свідомість розглядається як відображення в духовному житті людей інтересів і уявлень різних соціальних груп, класів, націй. Декарт, висуваючи на 1-й план момент самосвідомості розглядав свідомість як внутрішнє споглядання суб'єктом змісту власного внутрішнього світу, як безпосередню субстанцію, відкриту лише для споглядаючого її суб'єкта, ту, яка протистоїть просторовому світу. Душа тільки мислить, а тіло тільки рухається. На противагу Декарту було висунуто вчення про несвідому психіку (Лейбніц). Французькі матеріалісти 18 століття (Ламетрі), спираючись на досягнення фізіології і медицини вказували, що свідомість є особливою функцією мозку, відмінною від інших його функцій тим, що завдяки їй людина здатна набувати знань про природу і саму себе.

Нова епоха в поясненні генези і будови свідомості була відкрита німецьким класичним ідеалізмом, який показав різні рівні організації свідомості, її активність, історизм, діалектику чуттєвого і логічного, індивідуального і соціального. Гегель впритул підійшов до проблеми соціально-історичної проблеми свідомості. Він виходив з того, що свідомість особистості, будучи зв'язаною з об'єктом, визначається історичними формами сусп. життя. Знання про свідомість збагатилось досягненнями нейрофізіології (Сєчєнов "Про рефлекторну діяльність мозку", Вебер, Вундт). Свідомість не піддається тим способам вивчення, яким піддаються матеріальні речі, свідомість - це явище ідеальне, це суб'єктивний образ об'єктивного світу. Свідомість - це властива тільки людині функція мозку, що полягає в цілеспрямованому і узагальненому відображенні дійсності, в розумовому регулюванні і контролі поведінки людини, в розумовій побудові дії і передбаченні її результату. Це особлива функція мозку, але мозок сам по собі не творить, бо свідомість - це вища форма відображення. Свідомість має місце тоді, коли існує зв'язок органів відчуття з предметами навколишньої дійсності і з мозком. Коли фізичне і фізіологічне перетворюється у факт свідомості, її можна зрозуміти через принцип відображення. Відображення - це властивість матеріальних об'єктів, процесів, явищ відтворювати взаємодіючі з ними об'єкти зовнішнього світу. Існує відображення в неживій природі (має механічний, фізичний, хімічний характер). Але взаємодіючі об'єкти не вибирають собі сприятливі чи несприятливі умови. Відображєння має пасивний х-р. Біологічне відображення (має активний у-г, виступає як реакція на подразнення, має вибірковий х-р). Тут є 2 способи відображення: 1. допсихічне (рослини) - подразливість, організм реагує на світлові, температурні явища, щастя; тропізм - організм набуває різного кольору. 2. чутливість, нейрофізіологічне і психічне відображення (тварини з нервовою системою). Людське або соціальне відображення -людина відображає світ на понятійному рівні, вона володіє мисленням. Людина і тварина однаково реагують на зовнішні подразнення, але людина має другу сигнальну систему - мова, слово. Поняття, виражене словом, має зміст. Мова - велике знаряддя пізнання світу. Таким вололдіє лише людина. Свідомість - не тільки продукт мозку - це суспільне явище. Вона можлива лише в суспільстві.