53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.

В настоящее время существуют следующие основные гипотезы происхождения человека:

1. натуралистическая.

а) Человек создан природой, значит, по Дарвину, возникновение чел-ка подготовлено, оно произошло в процессе естественного отбора.

б) в социобиологии: чел-к появился в результате мутации - изменений в наследственности. Они вызвали перестройку организма животного и произошел человек.

в) чел-к всегда существовал на Земле, но для этого надо допустить вечное существование Земли. Это не верно, чел-к вечно существует в природе, космосе, Земля заселена пришельцами из космоса.

2. идеалистическая. Наиболее четко выражена Гегелем. В предке чел-ка “дремал” мировой разум, а затем проснулся. Обнаружение мирового разума в человеке выразилось в становлении сознания, прямой походке и развитии правой руки. Культурные ценности формируют чел-ка. Культура - продукт сознания людей, сознание - продукт мирового разума.

3. выражается в трудовой теории возникновения чел-ка. С момента появления мат. производства начинается процесс возникновения чел-ка и общ-ва. Общ-во выступает как способ бытия человека. Отсюда берет начало антропосоциогенез. Трудовая теория говорит о том, что, благодаря труд. деят-ти появляется человек. Творческая роль труда выразилась в том, что человек стал производить орудия труда и с их помощью материальные ценности.

Появление речи и языка.

С помощью орудий труда общаться нельзя. Вырабатывается язык слов, в членораздельной речи, звуках фиксируются символы. Символы в матер. смысле - слова и графич. изображение - это средство изобрет. человеком для общения. Слово - инструмент к формированию людского коллектива. Слово позволило вынести внутр. мир формирующегося человека во вне и сделать внутр. наглядным.

4. Бог сотворил человека по своему подобию (креаціонізм).

Концепція Тейяр де Шардена – поєднав теорію еволюції з релігійною концепцією. Світ в свому розвитку проходить 4 стадії: 1. перед життя (літосфера), 2. Життя (біосфера). 3. стадія людина (ноосфера), 4. Наджиття, яке наступить після другого прешестя Христа.

Сучасна філософська і наукова думка не відкидає ідею еволюції щодо походження людини, еволюційна теорія доповнюється концепцією про спільну еволюцію космосу, біосфери і людського суспільства. Згідно з концепцією космічного походжння людини, поява людини не є випадковим наслідком. Виникнення соціальної форми матерії є загальною тенденцією космічної еволюції.

Сьогодні спостерігається антропологічна переорієнтація. Сьогодні інтерес змістився в бік людини. Цивілізація ставить під загрозу людське життя. Не випадково, починаючи з античності, людина була предметом філософування (Протагор “людина – міра всіх речей”, середньовіччя – людина як подоба божа, Відродження - як творець, Новий Час – “людина-машина”, Німецька класична філ.: Феєрбах “людина як чуттєва”, Кант пит.: Що таке людина? В некласичній філ. людина трактується не як чуттєве, а як воля (Ніцше), переживання, інтуїція (Фрейд). Вихідним пунктом вирішення антропологічної проблеми є питання про те, що ж вважати суто людським в людині. Історія людської думки налічує безліч варіантів постановки та розв'язання проблеми сутності і походження людини.

Одним з таких варіантів є так звані натуралістичні концепції, домінуючою рисою яких є уявлення про людину як переважно природну істоту, чиї життя і поведінка, індивідуальні і суспільні якості, духовні властивості обумовлені біологічними чинниками. До таких концепцій відносяться соціобіологія, соціал-дарвінізм (людина як продукт еволюції), евгеніка, теорія Мальтуса, фрейдизм тощо. Натуралістичний підхід виключає з характеристики людини все надприроднє, зводить людину до матеріального, фізичного (антична філософія, Новий Час, Тейярдизм, сучасний персоналізм).

Та біологічними чинниками неможливо пояснити духовність людини, совість, моральність та ін. На відміну від біологізаторських теорій, релігійні концепції підкреслюють надприродний характер людського буття, принципову нередукованість людини лише до природної істоти. Вони проголошують первинність індивідуального "Я" як духовного стрижня особистості.

Але є питання, що ж зумовило розвиток людини в процесі еволюції? З’явилась трудова концепція (амер. Морган і Франклін, розвинув Енгельс). Праця відрізняє людину від ін. видів тваринного світу, але не просто праця (напр., мураха робить мурашник), а йдеться про виготовлення знарядь праці, які стоять між людиною і природою. Виникає суперечність, що передує: праця людині, чи людина праці? Чи праця свідома? Висновок: вчені виявили залишки істот, які виготовляли знаряддя праці, але ознаки соіальності не виявили. Проф. Горак склала триєдність: інстинктивне, стадний спосіб життя, високий рівень біології Це зумовило появу нової триєдності на соціальному рівні: людська праця, соціальність (сусп. спосіб життя), свідомість.

Марксизмові належить трудова теорія походження людини, яка аналізує механізм трансформації біологічного в соціальне. Трудова теорія поєднала процес походження людини (антропогенез) з процесом виникнення суспільства (соціогенез). Сутність антропосоціогенезу полягає в появі нового ступеня еволюції, який є діалектичним заперечнням біологічної еволюції. Замість пасивного пристосування організму до навколишнього середовища, виникає новий спосіб життєдіяльності - соціальна практика. Поряд з працею (активним перетворенням і освоєнням природи), основними чинниками виникнення людини є соціальність (суспільний характер життєдіяльності), здатність до мовного спілкування, поява свідомості (усвідомленого і доцільного характеру діяльності).

До біологічних ознак людини належать будова ії тіла, колір шкіри, волосся, здатність засвоювати різні види їжі, опановувати мову в ранньому віці. Біологічно обумовлена також тривалість дитинства, зрілості та старості, період репродуктивного віку жінок. Значною мірою біологічно (спадково) обумовлена обдарованість людей у різних сферах діяльності – співі, музиці, живописі тощо.

Кожна людина унікальна, неповторна, своєрідна в практичній діяльності. Але сутність людини далеко не визначається лише біологічними ознаками, біологічне не головне в ній. Це лише основа становлення людини як суспільної істоти. Визначальним у людині є соціальне. Людина і суспільство нерозривні. Суспільство формує індивіда як людину. Сутністю людини є сукупність усіх суспільних відносин. В людині не лише відтворюється суспільне, а й навпаки, в суспільстві і людина реалізується як людина. Свідомість та мислення людини виникають лише в суспільстві, вони – похідні від суспільного буття. Адже на основі суспільного буття виникають і реалізуються матеріальні та духовні потреби, які визначають сутність людини.

Разом з тим, визнаючи пріоритет соціального в людині, не можна нехтувати особливостями окремих індивідів, нівелювати їх. Кожний індивід має специфічні якості, є особистістю, що наділена властивими лише їй характером, волею, здібностями, пристрастями. Отже, слід розглядати людину не лише як соціальну сутність, а і як біологічну істоту. Людина – це органічна єдність соціального і біологічного.

У процесі з'ясування ролі біологічного та соціального в становленні та розвитку людини інколи спостерігається перебільшення значення того чи іншого фактора, в результаті чого з'явилися різноманітні концепції. Одна із них – це так звана біологізаторська, прибічники якої абсолютизують роль природних, біологічних начал у людині. До цієї концепції належать, зокрема, расизм та соціал-дарвінізм. Протилежною біологізаторській є соціологізаторська концепція. Вона принижує біологічне в людині, зневажливо ставиться до людської індивідуальності, як до чогось другорядного (що можна не враховувати при вивченні людини), надає абсолютний пріоритет соціальному. Прихильники цієї концепції вважають, що людиною можна безмежно маніпулювати задля досягнення певного соціального ідеалу.

54. Природний вимір світу. Поняття природи. Проблема життя. Взаємовідношення суспільства і природи. Екологічна проблема та шляхи її вирішення.

Однією з форм буття є буття природи. Проблема природного виміру світу має філософську природу. Не можна осмислити буття в його цілісності без розгляду природи.

Поняття "природа" в науковій літературі вживається у двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа - це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природнє середовище, в якому живе суспільство. Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві.

Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему "суспільство-природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася з властивим їй практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство - природа" передбачає пізнання людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному цілеспрямованому розвитку обох елементів - природи і суспільства.

Види відношень людина-природа :

1. природа для людини - одна з матеріальних умов її існування.

2. природа для людини має пізнавальне значення: відношення до природи виступає її пізнанням.

3. оціночне відношення людини до природи: людина шукає в природі еталони і насолоджується природою.

4. відношення як захист природи, екологічне ставлення до природи.

Людство вступило в епоху науково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному використанню природних ресурсів. З іншого - забруднюється природнє середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі, погіршується стан здоров'я людей тощо. Терміново слід розробити нову концепцію розвитку народного господарства, обмеживши до розумних обсягів розвиток добувних, енерго-, ресурсо- та водоємких виробництв. Визначити розумну потребу виробництва чавуну, сталі та хімічної продукції. Також ліквідація аварії на ЧАЕС потребує значних матеріальних, фінансових ресурсів.

Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, вчених, виробничників, господарських і контролюючих органів, громадськості.