36. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм. Персоналізм. Тейярдизм.

Відродження філософії томізму (Аквінський) відбувається в кінці ХІХ ст. Неотомізм – офіційна філософська доктрина Ватикану. Оскільки основні положення томізму розроблялися в ХVІІІ ст., то їх у незмінному вигляді перенести в ХХ ст. було неможливо. Перед релігійними філософами постало завдання оновити томізм, що і було зроблено. Нині ця філософська течія називається неотомізмом. Один із головних принцпів Ф. Аквінського - твердження про "гармонію" віри і розуму, релігії та науки - набуває в текстах сучасних його послідовників цілком модерного звучання. Багатовічний конфлікт між прихильниками науки і релігії тлумачиться як результат трагічного непорозуміння і як неправильне осягнення алегоричного характеру змісту "Святого письма".

Отже, неотомісти розрізняють два джерела пізнання — природний розум (науку) і божественне одкровення (віру як непохитну впевненість у тому, що Бог відкрив людині через слово і що вимовлене Богом є істинним).

Бог, за основними положеннями метафізики неотомізму, є тотожністю сутності та існування. По-перше, він створив світ і, значить, світ є проявом його сил і можливостей. По-друге, людина створена "за образом і подобою Бога", і їй притаманні розум і свободна воля. І, по-третє, Бог не лише створив світ, він постійно керує цим створеним світом. Отже, між Богом і світом існують певні зв'язки, які характеризуються як подібність, аналогія. На цьому і побудована неотомістська доктрина "аналогії буття", яка є фундаментом традиційних доведень буття Бога.

Людину неотомізм розуміє як складну духовно-матеріальну субстанцію (єдність душі й тіла). Особа в неотомізмі універсальною метою і смислом свого існування має споглядання божественного блага. Прагнучи до блага, вона набуває інтелектуальних, моральних та теологічних чеснот, на становлення яких і має бути орієнтоване суспільне життя.

Персоналізм (особистість). Мета - примирити релігію, головним чином християнський теїзм, з деякими західними гуманістичними цінностями. В основі персоналістичного світогляду лежить переконання в субстанціональності особистісного начала як у людини, так і у бутті взагалі. Вихідний пункт філософування - людська індивідуальність, яка усвідомлює сама себе. Усвідомлення людиною своєї єдності з іншими людьми, стверджують персоналісти, має своїм праобразом правічний зв'язок людини з Богом. Представники - Брайтмен, Флюеллінг (США).

Серед найбліьш впливових напрямів сучасного неотомізму є тейярдизм, заснований теологом і антропологом П'єром Тейяром де Шарденом (1881-1955). Головна праця - "Феномен людини" - це спроба відповіді на питання про те, яка природа людини, її походження, сенс буття, взагалі цілісні характеристики людини як біологічної і водночас надбіологічної, свідомої істоти. На першому плані у Тейяра стоїть еволюція. Відкидаючи старий міф про створення Богом першолюдини, він вважав, що людина - найдосконаліший результат багатотисячної еволюції органічного світу. Схиляється до окремого вибуху, в результаті якого шляхом трансформації речовини виникли стійкі одиниці елементарної матерії. Життя виникає один раз в одному місці. Виникає воно шляхом стрибка (внутрішньої революції). Окрім того і перхід від тварини до людини, виникнення думки здійснюється шляхом стрибка. Тейяр не має потреби пояснити існування зла в світі. Зло, за Тейяром, це передусім людські страждання, але вони є необхідними для людського роду, стимулом для вдосконалення.