1. Світогляд та його структура. Історичні типи світогляду. Філософія як світоглядне знання.

Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. Світогляд людини має інтегративний, цілісний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморфним, безструктурним: в ньому виділяються відносно самостійні компоненти. До найважливіших з них відносяться: знання, цінності, почуття, переконання, оцінка минулого і віра в майбутнє, воля.

Знання - це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. У світогляд входять не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєвоважливими для людини. Цінності - позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культурі певного соціуму. Почуття - емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій. Переконання - інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті. Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входять в структуру світогляду. Людина живе не лише в "тепер", яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює минуле. Воля - психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям. Воля - це серцевина особистості, те, що робить людину особистістю.

В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це - один із найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів та ідеалів, свого становища в природному і соціальному середовищі.

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється на протязі життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства.

На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і філософія. Міфологія (переказ + вчення) - це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні цих явищ, наділенні їх людськими за характером властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію.

Релігія (святиня) - така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога.

Філософія є особливим типом світогляду, який характеризується тим, що він: 1) є раціональною формою світогляду, оскільки світ осягається за допомогою розуму; 2) відображає світ не в чуттєво-художніх образах чи догмах віри, а в абстрактних поняттях — категоріях; цим філософія зближується з наукою, але філософські категорії ширші, ніж наукові.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом.

Формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсувається на задній план і виконує підпорядковуючу роль в порівнянні з домінуючою формою. Так, міфологія не зникає з утворенням релігії і філософії і почасти виконує в першій з них чи не найголовнішу роль. Відомо, напр., наскільки міфологічним був світогляд рад. людей стосовно проблем "світового майбутнього", ролі вождів в його створенні.

2. Сучасні уявлення про філософію, її особливості у порівнянні з міфологією, релігією, мистецтвом і наукою.

Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. Річ у тім, що коли наукове знання на певному етапі історичного розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то філософське знання є поліфонічним, плюралістичним. Це означає, що на одні і ті ж самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що суттєво важливо, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи, в філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень. Саме тому філософія є особливим видом знання; це "софійне" знання, зрозуміле як мудрість. Про це свідчить і значення терміну філософія - від грецьких слів філео - любов і софія - мудрість.

Платон вважав філософію "теорією взагалі", для Арістотеля вона була "метафізикою", тобто вченням про заховані поза фізичними явищами принципи, праоснови дійсності. Філософська школа стоїків називала свою науку засобом і "знаряддям" для оволодіння життям. А для Гегеля це "вдумлеве споглядання речей".

Специфіка філософського знання в значній мірі відзначається тими проблемами, які досліджуються в філософії, це і хто така людина, і яке місце займає вона в світі; в чому полягає сенс людського життя і чи існує цей сенс взагалі, чи існує фатум, доля. Отже, філософія вивчає такі питання, котрі включаються у світогляд людини. Саме тому філософія тісно і безпосередньо пов'язана з світоглядом.

На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і філософія. Міфологія (переказ + вчення) - це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні цих явищ, наділенні їх людськими за характером властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми, на ідентичність цієї тематики у різних народів. Особливостями філософії у порівнянні з міфологією є: 1) вона постає свідомо та є усвідомленою людською діяльністю; 2) є авторською формою мислення та інтелектуальною творчістю; 3) характеризується виділенням людини з природи; 4) пояснює власні твердження; 5) характеризується дискусивним мисленням (таким, що рухається послідовно, впорядковано, до певних результатів).

Релігія (святиня) - така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога. Релігія, як форма світогляду, має дві особливості: 1) подвоєння світу на земний та позаземний; 2) формою відображення є віра, як таке емоційно-пізнавальне відношення до дійсності, коли знання про дійсність мають гіпотичний характер.

Філософія і мистецтво схожі між собою, подають дійсність через людське відношення до неї, а не відсторонено; для філософії і мистецтва немає нецікавих і заборонених тем; вони проникають всюди і всюди знаходять предмет уваги. Особливостями філософії у порівнянні з мистецтвом є: 1) вона постає розумовим осягненням світу; 2) вихідною формою думки є поняття; 3) вирішальне значення мають не художньо-чуттєві образи, а поняття та категорії.

Філософію та науку поєднує те, що вони: 1) базуються на дискутивному мисленні та прагнуть пояснити дійсність; 2) відображають світ в загальних поняттях; 3) прагнуть логічно обгрунтувати свої положення, довести їх істинність; 4) протистоять релігії. Особливостями філософії у порівнянні з наукою є: 1) невизначеність, безмежність та історична змінюваність предмета дослідження філософії; 2) філософії властиві широкі узагальнення.

Отже, філософія є особливим типом світогляду, який характеризується тим, що він: 1) є раціональною формою світогляду, оскільки світ осгається за допомогою розуму; 2) відображає світ не в чуттєво-художніх образах чи догмах віри, а в абстрактних поняттях — категоріях; цим філософія зближується з наукою, але філософські категорії ширші, ніж наукові.