30. Зниження пріоритету

Якщо немає жодних вказівок про відносну тривалість процесів, тоді не можна використовувати жодну з стратегій - SPN, SRT або HRRN. Ще один шлях надання переваги коротким процессам полягає в застосуванні штрафних санкцій до процесів, що довго виконуються. Іншими словами, якщо не можна працювати з часом, що залишився до виконання, то працюють з витраченим часом.

Цього досягають так. Виконується витісняюче (за квантами часу) планування з використанням динамічного механізму. При входженні процесу в систему він розміщується в чергу RQ0 (рис12.1). На рис. 14.2 зображено цей механізм планування; пунктирною лінією показано шлях довгого процесу по різним чергам. Такий підхід відомий як багаторівневе повернення, оскільки при блокуванні чи витісненні процес здійснюється його повернення на черговий рівень пріоритетності.

30. Порівняння продуктивності стратегій

Очевидно що при виборі стратегії планування критичним є питання продуктивності, але точне порівняння стратегій неможливе бо відносна продуктивність залежить від окремих факторів а саме: розподіл часу обслуговування, ефективність планування, механізм перекидання контекстів, організація запитів до пристроїв введення-виведення.

Продуктивність FIFO не приваблюэ бо приблизно в 1\3 черг процесыв час обороту більший ніж в інших і в 10 разів перевищує час обслуговування при чому це самі короткі процеси.

RR – використовуэ кванти часу що = одиниці часу при чому нормалізований час квантів для всіх процесів =5.

Продуктивність при використанні стратегії SPN більша якщо не брати до уваги короткі процеси.

Стратегія SRT це версія SPN з витісненням перевищує SPN за винятком 7% процесів.

Як і очікувалося стратегія із зниженням пріоритету з однаковими квантами для всіх непогано працює з короткими процесами.

30. Справедливе планування

Всі розділи алгоритмів планування розглядають множину готових до виконання процесів як єдину множину з якої вибирається черговий процес для виконання. Ця множина може бути поділена за ступенем пріоритету процесів, але в багатозадачних системах при організації додатків чи завдань окремих користувачів як множини процесів чи потоків в них є структура, яка не розпізнається традиційними планувальниками. З точки зору користувача важливо не те як буде використовуватися окремий процес. Даний підхід називається справедливим плануванням. Ця концепція може бути розповсюджена на групи користувачів, навіть якщо кожен із користувачів представлений окремим процесором.

Планувальник приймає рішення надати з урахуванням необхідності групі користувачів по можливості однаковий сервіс.Серед них було розроблено ряд алгоритмів такого планування.

30. Класифікація багатопроцесорних систем

Якщо обчислювальна система містить більше одного процесора, при розробці планування виникають додаткові питання.

Багатопроцесорні системи можна класифікувати так:

--слабкозв’язані системи або кластери. Складаються з набору відносно автономних систем (кожен процесор має власну основну пам’ять і канали введення-виведення).

--сильнозв’язані системи. Складаються з множини процесорів, які сумісно використовують загальну основну пам’ять і знаходяться під загальним керівництвом ОС.