3. Проектування провідної осушувальної мережі.

Проектуємо осушувальна мережа представлена відкритими каналами та дренажними колекторами.

3.1. Проектування відкритої провідної мережі.

Трасу магістрального каналу ГД розташовуємо по руслу існуючого каналу і вирішуємо питання по регулюванню його русла.

Трасу бокових каналів проектуємо із врахуванням поверхні землі. Після виконання робіт можливі істотні зміни поверхні землі, які будуть забруднювати стік повеневої води в канал, через те по трасі каналів проектуємо водозливні воронки, які закріплюються дерниною. Типова водозливна воронка показана на листі 5

Загальна довжина запроектованих каналів складає 6.882 км , в тому числі магістрального каналу ГД – 4,1км, каналу 1Д – 1,032 км, каналу 2 д – 1,72 км.

3.2. Проектування закритої провідної мережі.

Закрита мережа запроектована у вигляді закритих колекторів із врахуванням рельєфу місцевості. Спряження залізобетонними гирлами. На поворотах колекторів і при спряженні колекторів 1-го порядку із колекторами 2-го порядку встановлюються оглядові колодязі, а на пониженнях – фільтропоглинаючі колодязі. Спряження дренажних колекторів із залізобетонними блоками гирл і колодязів здійснюється з допомогою азбестоцементної труби діаметром 200 мм довжиною 200 см.

3.3. Розрахунок параметрів гончарного дренажу.

Регулююча мережа на осушувальній території представлена гончарним дренажем.

При розрахунку гончарного дренажу встановлюємо п”ять основних його параметрів.

• глибину закладки дрени визначаємо по формулі:

T = H_пос+ ∆h +d_d м

Де:

H_пос – середня норма осушення посівного періоду з врахуванням культур проектної сівозміни , H_пос = 0,55 м

∆h – напір води в міждренні по відношенню до дрени

∆h =0,3м d_d – зовнішній діаметр дрени = 0,07м

T = 0,55+0,3+0,07 = 0,92м

Т приймаємо 1,1м.

Віддаль між дренами визначаємо по формулі Г. І. Сапсая:

, м

де: Е – відстань між дренами, м;

А – емпіричний параметр, визначається в залежності від величини річної норми опадів (при річній нормі опадів А=4,8 ;

- коефіцієнт водовіддачі;

К_t – коефіцієнт, який залежить від глибини закладання дрени. К_t=0,2;

К_Т – коефіцієнт, який залежить від тривалості розрахункового періоду осушення К_Т=0,78 ;

К_ - коефіцієнт, який залежить від глибини залягання водоупору, К_=1,03.

Визначаємо віддаль між дренами .

м

Відстань між дренами розраховуємо на ПЕОМ. Приймаємо Е = 16,0м.

- довжина дрен прийнята до 200м

• похил прийнятий паралельно поверхні землі в межах 0,02....0,006

• діаметр приймаємо 0,05-0,07м.

3.4 Визначення розрахункових витрат води.

Витрати весняної повені.

Розрахункова витрата весняної повені 10% забезпеченості для рівних річок визначається за формулою:

де: К₀ – параметр, який характеризує дружність повені, визначається залежно від показника рельєфу .

де: Y – середньозважений уклон головного водостоку, %;

h_p – розрахунковий шар сумарного стоку повені тієї же самої ймовірності перевищення Р₀, що й витрати води, яку ми розраховуємо, мм.

де: h₀ – середній багаторічний шар повені, мм визначається за картою ізоліній;

К_b – ордината кривої забезпеченості визначається за табл. залежно від розрахункової ймовірності перевищення та коефіцієнт варіації ;

F – площа водозбору замикаючого створу ;

F₁ - додаткова площа водозбору, яка враховує зниження коефіцієнта редукції, км²;

n_b – показник ступеня редукції ;

- коефіцієнт, який враховує зниження максимальної витрати води в заболочених районах.

де: - ступінь заболоченості басейну;

- коефіцієнт, що враховує нерівність параметрів шару стоку та максимальних витрат;

- коефіцієнт, який враховує зниження максимальної витрати води річок, зрегульованих озерами та водосховищами:

де: - середньозважена доля озер водозабору;

- коефіцієнт, який враховує зниження максимальної витрати води в залісених басейнах:

де: - доля лісу водозбору, %;

h₁ – коефіцієнт редукції, для лісової зони.

Високі літні витрати.

Високо літні витрати визначаємо за формулою:

, м³/с

де: К – перехідний коефіцієнт (для зони Полісся).

де: - модуль максимальних витрат води ймовірністю щорічного перевищення 1% приведений до площі водозабору 200 км²;

n – показник ступеня редукції модуля максимальних витрат;

- коефіцієнт , що враховує зниження максимальних витрат внаслідок забезпеченості масиву;

- коефіцієнт , що враховує зниження максимальних витрат внаслідок забезпеченості масиву:

де: - ступінь заболоченості басейну;

- перехідний коефіцієнт від ймовірності перевищення 1% до другої ймовірності.

Витрати посівного періоду.

Визначення посівних розрахункових витрат визначаємо по формулі:

, м³/с

де: q – модуль посівного стоку, л/с км²;

де: А – географічний параметр (приймемо по карті ізоліній) ;

К – коефіцієнт, що враховує вплив лісистості і заболоченості місцевості, визначаємо за формулою;

К=0,05+0,01+1

де:  - коефіцієнт заболоченості басейну в % ;

 - коефіцієнт лісистості басейну в %;

j – коефіцієнт, що враховує вплив уклону на норму посівного стоку;

- перехідний коефіцієнт від норм посівного стоку до витрат заданої ймовірності перевищення .

Меженні витрати.

Меженні або розрахункові витрати побутового періоду визначаються за формулою:

, м²/с;

де: - норма побутових витрат;

F – площа водозбору;

К_р – перехідний коефіцієнт від норми побутових витрат до розрахункової ймовірності перевищення.

Мінімальні літні витрати.

Розрахункові мінімальні витрати, низькі літні витрати визначаємо за формулою:

, м³/с