Художня вишивка Клембівки
Дуже люблять на Поділлі, особливо у Клембівці, житній колір у поєднанні з чорним, що в жіночих і чоловічих сорочках виглядає дуже ефектно. Широко застосовували у Клембівці також гаптування на "бомбаку" — тонкому, полотні золотими і срібними нитками — "широм".Вишивка білим по білому у Клембівці, на відміну від вишивки на Полтавщині, відзначається компактністю ювелірно розроблених мотивів, застосуванням філігранних технік ("солов'їні вічка", "зерновий вивід", "довбанка"). Особливо цікава техніка "солов'їні вічка". Це поєднання чотирьох невеличких квадратиків з кругленькою дірочкою посередині. Ця техніка потребує великої майстерності в розробці деталей. Сорочки, вишиті білим або жовтим, були весільні і тому оздоблювались особливо ретельно і виразно. Своєрідні сорочки Західного Поділля. Вони відзначаються темним колоритом. Це чорний з малою домішкою темно-червоного або жовтого. Вишивка має складну композицію і розміщується на комірі, чохлах. Особливістю сорочок Західного Поділля є наявність двох вертикальних ліній на грудях — "погрудки", трьох на спині, а також пишно оздобленого рукава. Це широка горизонтальна смуга полика з трьох частин і розшивка рукава у вигляді трьох вертикальних смуг рослинно-геометричного орнаменту або ж косих смуг, здебільшого геометричного малюнка.
Вишивка східного Поділля
Для вишивки східного Поділля характерний геометричний орнамент. А вже в рамках цього стилю, за об'єктом зображення, він буває рослинним, антропоморфним, орнітоморфним і т. ін. Домінування геометричного стилю (ліній - горизонтальних, вертикальних, діагональних, - трикутників, хрестиків тощо) надає образній системі цього рушника доволі умовний, схематичний характер. У ньому радше панують ритм, форма, ніж образ. Стосовно функцій цього рушника, то достеменно відомо, що він використовувався насамперед у весільному обряді. Пізніше, в середині XX ст. міг застосовуватися і як прикраса хати. Так в с. Студена Піщанського району ми придбали полотнище завдовжки 5,2 м, на якому розміщені орнаменти 18 рушників . Це полотнище висіло вздовж сволока. Подібний зразок, але вже одного орнаменту, походить з Крижопільщини . Однак це не типові випадки. Слід зазначити, що в цих селах використовувалися також ткані рушники, які вживались у різних обрядах. У весільному обряді застосовувались і нафрамиці, їх молода вишивала до 40 штук і обдаровувала найпочесніших гостей. Вдома нафрамиці вішали на жердку і кількість нафрамиць свідчила про пошану, яку господар хати здобув в односельців (с. Вільшанка Крижопільського р-ну). Виходячи з того, що подільський рушник використовувався переважно у весільному обряді, можна зробити висновок, що тематика його образів стосується безпосередньо добробуту та продовження роду.
«Гуцульське мистецтво»
Назва «килим з’явилася в Україні на початку XVIIст.Килимами називали спочатку тільки гладкі, двобічні ткані вироби із смугастим рисунком, а з XVIIIст. ця назва поширюється і на інші узорні тканини, виготовлені з грубої, щільно спряденої вовни.Для гуцульських килимів типовим є поперечно-смугасте розташування геометричних мотивів, які в далекому минулому сформувались як символи-обереги,значення яких забулось,але залишилась потреба використання їх як необхідної традиційної приналежності. Їх художні особливості засновані на спільних для інших тканин принципах орнаментально-композиційного і кольорового рішень. Відсутність документальних відомостей про побутування та виробництво килимів у північно-західній частині Українських Карпат до ХІХ століття, ускладнюють вивчення гуцульського килиму. Проте, збережені зразки килимових виробів дають підстави говорити, про їх архаїчне зародження та глибокі традиції мистецького ткання на Гуцульщині.
В Косові засновують в XXст.спілку «Гуцульське мистецтво», яка спрямувала свою діяльність на відродження та удосконалення традиційного килимарства. Організаторами спілки були священик Юліан Герасимович, суддя Володимир Лаврівський, адвокат Петро Рондяк та відомий вчений-етнограф Володимир Гнатюк зі Львова.
Кращі майстри, народні умільці удостоєні найвищого звання-«Народний художник України».Серед них:
-К.В.Білокур(народне малювання);
-Д.Ф.Головко(художня кераміка);
-М.О.При(й)маченко(майстер народного розпису)та багато інших.
