- •Державний вищий навчальний заклад
- •7.110101 “Лікувальна справа”
- •Загальні положення.
- •2. Структура практично‑орієнтованого державного іспиту з хірургії та критерії оцінки знань і вмінь випускників.
- •3. Порядок проведення іспиту.
- •4. Перелік вмінь та практичних навичок, які виносяться на практично-орієнтований державний іспит з хірургічних хвороб.
- •5. Еталони правильного виконання практичних навичок з хірургічних хвороб.
- •5.1. Визначення груп крові.
- •5.1.1. Визначення груп крові (за допомогою стандартних сироваток).
- •5.1.2. Визначення груп крові (за допомогою моноклональних антитіл).
- •5.2. Тимчасова зупинка кровотечі з допомогою джгута.
- •5.3. Транспортна іммобілізація:
- •5.3.1. Шиною Крамера.
- •5.3.2. Шиною Дітеріхса.
- •Пневматичною шиною.
- •5.3.4. Комірцем Шанца.
- •5.4. Накладання швів.
- •5.5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара).
- •5.6. Штучна вентиляція легень повітрям, що видихається.
- •5.6.1. Методом „рот до рота”.
- •Методом „рот до носа”.
- •5.6.3. За допомогою мішка Амбу.
- •5.7. Проведення непрямого (зовнішнього) масажу серця.
- •6. Оцінювання результатів інструментальних досліджень: аналіз рентгенограм та комп’ютерних томограм
- •6.1. Еталони відповідей до оцінки рентгенограм:
- •6.2. Еталони відповідей до оцінки сканів комп’ютерних томограм:
- •7. Еталони інтерпретації результатів лабораторних досліджень.
- •8. Еталони відповідей до ситуаційних задач з діагностики невідкладних станів та надання екстренної медичної допомоги
- •Ситуаційні задачі по інтенсивній терапії і трансфузіології. Задача №1.
- •Ситуаційні задачі з травматичної хвороби
- •9. Теоретичні питання для підготовки до державного іспиту з хірургії. Загальна і спеціальна хірургія.
- •Спеціалізована хірургічна допомога
- •Невідкладні стани
- •Трансфузіологія.
- •Травматична хвороба.
- •10. Критерії освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста за спеціальністю “лікувальна справа”. Список 1 (синдроми та симптоми).
- •Список 2 (нозологічні форми)
- •Список 4 (лабораторні та інструментальні дослідження)
- •11. Перелік лікувальних середників для виписування рецептів на державному випускному іспиті з хірургічних хвороб
4. Перелік вмінь та практичних навичок, які виносяться на практично-орієнтований державний іспит з хірургічних хвороб.
1. Визначення груп крові.
2. Тимчасова зупинка кровотечі за допомогою кровоспинного джгута.
3. Транспортна іммобілізація.
4. Накладання швів.
5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.
6. Штучна вентиляція легень методом повітря, що видихається.
7. Зовнішній непрямий масаж серця.
5. Еталони правильного виконання практичних навичок з хірургічних хвороб.
5.1. Визначення груп крові.
Основні організаційні принципи, технічні моменти та положення щодо переливання крові та її компонентів регламентовані в «Інструкції з переливання крові та її компонентів», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України № 164 від 05.07.1999.
Згідно вказаної «Інструкції» під час переливання консервованої крові, еритроцитарного концентрату, відмитих еритроцитів лікар, який виконує гемотрансфузію, зобов’язаний незалежно від виконаних раніше обстежень і наявності записів особисто провести наступні контрольні дослідження:
визначити групову належність крові реципієнта за системою АВ0 і звірити отриманий результат із даними медичної карти стаціонарного хворого;
визначити групову належність еритроцитів донора і порівняти результат з даними на етикетці пластикового контейнера (флакона);
провести проби на сумісність крові донора і реципієнта за системою АВ0 та резус-фактором – Rh;
провести біологічну пробу.
На сучасному етапі в медичних стаціонарах застосовують два методи визначення групової належності донорської крові: за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток та за допомогою моноклональних антитіл.
5.1.1. Визначення груп крові (за допомогою стандартних сироваток).
Стандартні ізогемаглютинуючі сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи крові наносять на білу стандартну пластинку з відповідними позначками таким чином, щоб вийшло два ряди по три великі краплі (0,1 мл) у такому порядку зліва направо: 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ). Кров, яку обстежують наносять по одній маленькій краплі (0,01 мл) поруч з кожною краплею сироватки і перемішують скляною паличкою. Спостереження за ходом реакцій проводять при легкому погойдуванні пластинки упродовж 5 хвилин при кімнатній температурі (22 ± 2 С0). Із настанням аглютинації еритроцитів додають по одній краплі (0,05 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати ще 5 хв. Реакція у кожній краплі може бути позитивною (наявність аглютинації) чи негативною (відсутність аглютинації). Різні співвідношення позитивних і негативних результатів дають можливість зробити висновок про групову належність обстежуваної крові (табл. 1).
Таблиця 1.
Результати реакції аглютинації з ізогемаглютинуючими сироватками
Група крові |
0αβ (І) |
Аβ (ІІ) |
Вα (ІІІ) |
АВ0 (IV) |
0 (І) |
- |
- |
- |
- |
А (ІІ) |
+ |
- |
+ |
- |
В (ІІІ) |
+ |
+ |
- |
- |
АВ (IV) |
+ |
+ |
+ |
- |
Знаком (+) позначена наявність аглютинації, знаком (-) – її відсутність.
Як видно з таблиці 1, результат оцінюють залежно від реакції з стандартними сироватками груп 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ). У тих випадках, коли позитивний результат отримано з сироватками усіх трьох груп, для виключення неспецифічної аглютинації проводять контрольне дослідження з стандартною сироваткою групи АВ0 (IV), в якій відсутні групові аглютиніни. Лише відсутність аглютинації в цій контрольній пробі дає підставу вважати, що позитивний результат з сироватками групи 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ) є достовірним, тобто досліджувана кров належить до групи АВ (IV). При наявності панаглютинації і неможливості визначити групову належність за системою АВ0 кров хворого і донора слід скерувати в центр переливання крові до спеціаліста-ізосеролога.