1. Зародження російського балету. Перша балетна школа в Росії.

В 1718р. Петро І видає указ про асамблеї вони положили початок публічним балам. В Росії метою їх було виховання придворного суспільства в дусі європейського життєвого стилю. Для цього Петро І видає спеціальне руководство «Показание к житейському обхождению» де говорилось про етикет і поведінку на асамблеях і в побуті. Асамблеї створювали по черзі в різних будинках придворних. Хазяїн повинен був раніше вивісити об’яву на воротах . Особливого запрошення не потрібно було. На бал могли прийти дворяни, купці, воєнні, а також іноземні майстри. Не могли приходити кріпосники, лакеї, слуги і т.д. Всі повинні бути одягнені по етикетую Жінки – плаття зі шлейфом, чоловіки – кафтани і вузькі панталони, туфлі на підборах, на голові були перуки. На асамблеях всі мали приймати участь в танцях. З початку уклін а потім бас - данси, це повільні танці святкові, парадні. Популярним був танець «Полонез» , потім танцювали «Мінует», де основним рухом було уклін та реверанси. Потім починались ігри, танці швидкі, веселі. Закінчувався бал прощальним танцювальним шествием. Попереду йшов розпорядник балу – Маршал з жезлом. Часто це був Петро І. Іноді останній танець був з використанням свічок. Разом з танцями в побут почала входити музика. Що говорило про розвиток музичної культури в країні.Крімасамбей були популярними маскаради і ігрища. Вони були схожими до язичних свят та масляничних дійств. Це були масові видовища на площах. На цих святах Петру І подобалось виконання народних танців із за чого він виділився від побуту і став більш наближеним до театру.

Інтерес до танцю збільшився. Появились танцмейстери їх замовляли із за кордону. Але балетного театру ще не було. В придворному театрі виступали іноземні гастролери. Балет існував в основному при опері. Дуже часто танці в опері складали одне ціле з її сюжетом. Становлення балетної школи в країні почалось з організації Шляхетськокадетсього корпусу в 1731 р. в Пітербурзі. Тут навчались діти дворян. І після закінчення вони повинні були займати високі гос. Должности. Уроки танцю проводились 3 рази в неділю по 4 години. Жан Батіст Ланде був головним балетмейстером педагогом. Рівень підготовки кадетів був високим. Але в Петербурзі хотіли зробити постійний придворний оперно-балетний театр. В 1737 р Ланде приймає запрошення імператриці Анни Іоанівни відкрити балетну школу. І в 1738 р. була відкрита перша балетна школа в Росії, зараз це училище Ваганової. Перші учні школи:12 дівчат і 12 хлопців.

2. О.О. Гомон – головний балетмейстер Національного академічного заслуженого українського народного хору ім. Верьовки.

 Створений 1943 у Харкові, з 1944 – в Києві. До складу хору увійшли 134 виконавці: 84 хористи. 34 артисти оркестру, 16 артистів балету. Очолили колектив видатні музиканти Григорій Верьовка та його дружина Елеонора Скрипчинська. В хорі сформувався спосіб відкритої співочої манери, як адекватно-народної. Репертуар хору був різноманітним: «Реве та стогне», «Думи мої», «Заповіт», «Дума про Україну». У 1965р. колектив очолив Анатолій Авдієвський, при якому були створені блискучі програми українських народних пісень а також колядок і щедрівок. У колективі існує творча лабораторія з аутентичного виконання народної пісні. Це – фольклорна група яка систематично записує і розшифровує народні пісні, організовує серії самостійних концертів. А. Авдієвський вперше ввів у народний хор, жіночі академічні голоси, чим розширив його виконавські можливості. Його не задовольняло обмежене одно регістрове і однотемброве звучання жіночих голосів на зразок ансамблів і хорів окремих регіонів України (Полтавщини, Черкащини). Репертуар колективу різноманітний: Твори Б. Лятошинського «За байраком байрак», Л. Ревуцький «Хустина», уривки з опери М. Лисенка «Утоплена» та ін..

Складається з власне хору, танцювальної групи, оркестру народних інструментів. Його організатор і художній керівник – композитор і диригент Г.Г. Верьовка (з 1965 – хор його імені), у 1964-66 – художнім керівником і головним диригентом була Е.П. Скрипчинська, з 1966 колектив очолює А.Т. Авдієвський, головний балетмейстер – О.О. Гомон. Хор з 1965 – заслужений колектив України, з 1974 – академічний, нині – національний.

На відміну від багатьох професійних і самодіяльних народних хорових колективів і хореографічних ансамблів, творчість яких живить місцевий фольклор, Н.х.- універсальний художній колектив, що своїм досконалим мистецтвом репрезентує все найкраще з народної творчості всіх етнографічних районів України. В його програмах – історичні думи, козацькі та чумацькі пісні й танці, жартівливі хорові сцени, родинно-побутова, обрядова лірика – купальські, жниварські, весільні пісні й танці, колядки, щедрівки тощо. Органічним для колективу стали оригінальні композиції, в яких музика, спів і танок – єдине ціле. В репертуарі Н. х. також пісні народів світу, класичні твори і твори сучасних композиторів. В хорі співають народні артисти України Н.М. Матвієнко, В.Г. Мартииенко, П.Г. Павлюченко, Н.П, Цюпа та ін.

Гомон Олексій Олександрович - хореограф і балетмейстер, артист балету. Народний артист України,професор. Народився 4 квітня 1938 року в с.Макарівка Чернігівської обл. Закінчив Київське хореографічне училище (1957), Київський державний театральний інститут імені Карпенка-Карого (1969). Протягом багатьох років танцював у складі Українського національного ансамблю танцю імені П.Вірського. З 1976р. по 1981р. був художнім керівником та головним балетмейстером Шахтарського ансамблю танцю "Донбас". З 1981р. - головний балетмейстер Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки. Завідував кафедрою хореографії та художньої культури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова . Поставив вокально-хореографічні композиції "Дзвенить піснями Україна", "Добрий вечір,щедрий вечір" та ін. За видатний артистичний талант та професіоналізм Олексій Гомон отримав звання Народного артиста та Заслуженого працівника культури України.

Білет №4