7. Охорона і безпека праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних засобів та заходів спрямованих на створення безпечних та нешкідливих умов праці, забезпечення безпеки виробничих процесів з метою збереження здоров’я та життя працівників на виробництві.

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці є:

• пріоритет життя і здоров’я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства;

• повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• використання економічних методів управління охороною праці;

• встановлення єдиних нормативів з охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності;

• комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм;

• здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів з охорони праці;

• узгодження дій роботодавців і представників трудових колективів (профспілок);

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі

Безпека праці — умови праці , що виключають вплив небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Безпека праці підтримується шляхом виконанням комплексу заходів щодо запобігання травматизму, захворювань і аварій

8. Дисципліна праці

Поняття "дисципліна" стосовно людської діяльності означає чітке дотримання встановленого порядку, загальновизнаних або директивно встановлених правил.

Будь-яке суспільне виробництво передбачає узгоджену діяльність людей, яка не можлива без певної організації праці і без того, щоб кожен учасник виробництва окремо і всі працівники разом дотримувалися єдиних загальних правил ведення трудового процесу.

Дисципліна праці є об'єктивно необхідною формою зв'язку між працівниками, що беруть участь у спільному процесі праці. її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного порядку трудової поведінки.

У вузькому розумінні трудова дисципліна трактується передусім як дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Зростання значення дисципліни пращ в наш час зумовлене дією таких чинників:

· ускладнення виробничих зв'язків на підприємствах, в галузях, в економіці в цілому під впливом науково-технічного прогресу, що вимагає підвищеної чіткості і точності в організації взаємодії всіх виробничих ланок;

· різке зростання ціни одиниці робочого часу, який може втрачатися внаслідок порушення дисципліни праці;

· такі фактори, як складність управління великими комплексними системами, астрономічна ціна можливих помилок і прорахунків і, відповідно, необхідність запобігання їм.

· принципові зміни в системі господарського управління з переходом до ринкових відносин