3.7. Розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати:

• малі міста від 110 до 170 осіб/га.

• найбільші міста від 190 до 220 осіб/га.

Щільність населення житлового кварталу треба приймати (з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення) відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 осіб/га.

Залежно від розмірів і загальної планувальної структури міста сельбище формується як один або декілька планувальних районів.

Найважливіша задача планувальної організації житлового комплексу (або кварталу чи мікрорайону) - розмежування пішохідного і транспортного руху. Одним з прийомів такого розділення є планувальна сітка, побудована за "перехресно-вузловою" схемою.

Житлова забудова

Планувальна організація сельбищної зони великою мірою зумовлена характером забудови. Сельбищна територія забудовується переважно квартирними житловими будинками.

За поверховістю житлові будинки поділяються на:

1. малоповерхові – 1…2 поверхи;

2. середньої поверховості – 3…5 поверхів;

3. багатоповерхові – 6…10 поверхів;

4. підвищеної поверховості – 11…16 поверхів;

5. висотні – вище 16 поверхів.

Схема формування житлових районів у сельбищних зонах міста:

1 - сельбищні райони; 2 - позасельбищна територія; 3 - міські дороги; 4 - громадські центри житлових районів; 5 - зони обслуговування громадських центрів

Іл. 5-10. Планувальна структура сельбищної зони нових міст різної величини (за І.М. Смоляром): а - мале місто на ЗО тис. мешканців; б - середнє місто на 100 тис. мешканців; в - велике місто на 350 тис. мешканців; 1- центри мікрорайонів; 2 - центри житлових районів; 3 - центри сельбищних районів; 4 - центр міста.

Характер житлової забудови визначається розмірами міста, природними умовами, демографічною структурою населення.

Загальною тенденцією є ріст поверховості житлових будинків.

Комплексним показником, що характеризує інтенсивність освоєння житлової території, є щільність населення, яка виражається числом мешканців на одиницю території (люд./га).

Нетто — враховує виключно житлову територію без будь-яких ділянок обслуговуючих закладів, доріг, вулиць, площ тощо.

Брутто - належить до території всього житлового кварталу (комплексу, мікрорайону) житлового району, сельбищної зони або всього міста.

Малоповерхова забудова

1-2-поверховий будинок зі своєю земельною ділянкою близький до природи, простий у будівництві, проте через малу щільність населення при екстенсивній забудові малоповерхова забудова практично неприйнятна у містах через перерозхід території, видовжуються віддалі, росте протяжність комунікацій. Тільки радикальна інтенсифікація малоповерхової житлової забудови може виправдати її включення у міське середовище, дасть можливість скористатися всіма її перевагами.

Історія знає багато прикладів щільної малоповерхової забудови. До нашого часу збереглася традиційна забудова арабських і середньоазійських міст із внутрішніми двориками і високою щільністю як населення, так і забудови. Подібна забудова за рисунком плану, який нагадує килим, отримала назву "килимова".

Розвиток прийомів малоповерхової міської забудови характеризується тенденцією до збільшення її щільності.

Внутрішній дворик вводить в житло елементи живої природи, створює сприятливий мікроклімат, дозволяє знаходитися під відкритим небом, не виходячи з дому. При цьому мала висота споруд, відсутність сходів і вертикальних інженерних комунікацій спрощує і здешевлює будівництво, дозволяючи досягнути таких самих економічних показників, як і при забудові середньої поверховості.