Мережа доріг і вулиць та організація пішохідного руху у мікрорайоні (житловому кварталі)

Магістральні вулиці міського і районного значення належать громадському міському транспорту. Територія, обмежена цими вулицями, повинна бути повністю ізольована від регулярного руху міського транспорту.

Водночас житловий комплекс, розташований на цій території, повинен мати своє транспортне обслуговування, до якого належать:

• пасажирський транспорт (легкові автомобілі);

• вантажний транспорт (для перевезення домашніх речей, меблів, продуктів і товарів до будинків культурно-масового обслуговування).

Житловий квартал обмежений магістралями (загальноміського та районного значення, житловими вулицями, проїздами, природними межами).

Схема основних мікрорайонних (житлового комплексу) проїздів будується за петлястою, тупиковою або змішаною схемою.

Кільцеві дороги - охоплюють всю територію мікрорайону і мають одне або декілька відгалужень для в'їзду і виїзду.

Петлясті і тупикові проїзди - обслуговують окремі групи житлових будинків і громадські ділянки. Перші можуть мати окремі або об'єднані в'їзди і виїзди, інші – тільки об'єднані.

При змішаній схемі можливе поєднання кільцевих і тупикових проїздів.

Кожна з цих схем повинна унеможливлювати транзитне прямування через мікрорайон (або обмежувати таку можливість). Правда, у значних за територією мікрорайонах (»50га) для уникнення надмірних пробігів автомобілів іноді доводиться допускати влаштування наскрізних проїздів.

У цих випадках доцільно робити зломи, що ускладнюють наскрізний проїзд і знижують швидкість руху.

При проектуванні мережі проїздів слід прямувати до того, щоб основні проїзди не відокремлювали групи житлових будинків від дитячих закладів, шкіл, зон відпочинку, тобто не перетинали основних пішохідних напрямків. Основні проїзди не повинні перетинати територію озеленених дворів. Згідно з вимогами ДБН 360-92*:

П.7.31. При прокладанні магістральних вулиць безперервного руху в районах житлової забудови треба додатково передбачати місцеві проїзди одностороннього руху шириною 7 м.

П.7.32. Ширина вулиць і доріг у червоних лініях переважно приймається: - магістральних вулиць - 50-80 м;

- вулиць і доріг місцевого значення - 15—25 м.

Відстань від краю основної проїжджої частини вулиць і проїздів до лінії забудови треба приймати не більшою за 25 м. При перевищенні вказаної відстані треба передбачати смугу шириною 6 м, придатну для проїзду пожежних машин.

П.3.11. У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їх територію, а також при потребі наскрізні проїзди в будинках на відстані не більше 300 м один від одного. А в районах, що реконструюються, при периметральній забудові - менше за 180 м.

Примикання проїздів до проїжджих частин магістральних вулиць регульованого руху допускається на відстанях не менших за 50 м від перехрестя.

Основні проїзди (шириною 7 м або 6 м) - під'їзд до груп житлових будинків, великих установ і підприємств обслуговування, торгових центрів.

Другорядні - до будинків, що стоять окремо (І смуга руху = 3,5 м). На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і довжиною 15 м на відстані не більшій за 75 м один від одного.

Тупикові проїзди повинні бути завдовжки не більше ніж 150 м; закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

Тротуари, велосипедні доріжки треба підносити на 15 см над рівнем проїздів. Перехрещення тротуарів і велосипедних доріжок треба передбачати в одному рівні з улаштуванням рампи завдовжки відповідно 1,5 і 3 м.

До будинків І-5-поверхових проїзди можна влаштовувати з одного боку.

До житлових будинків висотою 9 поверхів і більше треба передбачати проїзди шириною не менше 3,5 м або смуги шириною 6 м, що придатні для проїзду пожеж­них машин з двох повздовжніх боків багатосекційних житлових і громадських будинків і з усіх боків односекційних житлових будинків.

П.7.55. Мінімальні санітарні розриви від станцій технічного обслуговування до житлових будинків, готелів, громадських будинків і ділянок шкіл і дитячих закладів:

СТО понад 20 постів - 50 м

СТО від 10 до 20 постів - 25 м

СТО до 10 постів - 15 м.

Протипожежні відстані від автозаправочної станції з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до ділянок дитячих дошкільних установ, загально­освітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувальних установ зі стаціонаром, до стін житлових будинків, громадських будинків і споруд треба приймати не меншими ніж:

50 м - до АЗС з постами мийки і змащування для всіх автомобілів, а також для АЗС, що розраховані на заправку понад 750 легкових автомобілів на добу.

25 м - до АЗС, що розраховані на заправку до 750 легкових автомобілів на добу.

Вказані вище протипожежні розриви при підземному зберіганні рідкого палива з влаштуванням блок-пунктів треба приймати у 2 рази більшими.

Протипожежні розриви треба обчислювати від заправочних колонок, дихальних пристроїв резервуарів, витяжних вентиляційних шахт постів обслуговування.