Житлова забудова

Основою мікрорайону є його житлова зона у поєднанні з комплексом закладів обслуговування. Житлова забудова складається із житлових будинків різного типу, які підбираються з врахуванням розселення в них сімей різного складу.

Будинки підбирають з таким набором квартир, які б відповідали демографіч­ному складу населення: структурі сімей, їх віковому складу, рівню і характеру зайнятості членів сім'ї у громадському виробництві.

Для сімей з 3-х і більше осіб прийнятний багатосекційний багатоповерховий будинок з різноманітним набором квартир і повним обладнанням.

Поряд з видовженими будинками застосовують односекційні багато­поверхові будинки, організація яких дає можливість отримати найбільш сприят­ливе і економічне планування квартир з однією і двома кімнатами для розселення одиноких сімей з 2-3 осіб.

Для одиноких і сімей, які не ведуть у повному обсязі домашнє госпо­дарство, передбачаються будинки готельного типу з економічним плану­ванням (кухні-ніші з електроплитами, об'єднані санітарні вузли з душовими піддонами або напівваннами). На перших поверхах таких будинків розташовується блок побутового обслуговування.

Спеціалізація типів житлових будинків дає можливість найбільш раціонально пристосувати їх до побутових особливостей різного контингенту мешканців. Спеціалізація доцільна і з точки зору функціонального зонування території мікро­району - створення ділянок для тихого відпочинку, забав дітей, занять спортом, господарських потреб тощо.

Сучасні типи житлових будинків повинні сприяти створенню різноманітних архітектурно-просторових композицій на високому художньому рівні, які повинні відповідати умовам соціальної і функціональної організації житлової забудови, санітарно-гігієнічним вимогам.

Очевидно, що проектоване житло повинно відповідати специфіці природно-кліматичних умов району.

Санітарно-гігієнічні вимоги.

Санітарно-гігієнічні вимоги, що висуваються до забудови:

1. розташування будинків залежно від умов інсоляції;

2. розташування будинків із врахуванням вентиляційного режиму (провітрю­вання, аерація);

3. правильне за формою і розмірами озеленення, що захищає від шуму і забруд­нення повітря;

4. санітарно-технічне обладнання будинків.

Протипожежні вимоги

Протипожежні вимоги до планування і забудови мікрорайонів передбачають можливість у випадку виникнення пожежі обмежити розповсюдження вогню і забезпечити умови для швидкої його ліквідації.

Це досягається різними шляхами:

• обмеженням площі забудови і довжини будинків відповідно рівню їх вогне­стійкості;

• дотриманням необхідних протипожежних розривів між будинками;

• створенням можливостей організації під'їздів без перешкод для пожежних автомашин до всіх будинків.

Архітектурно-просторове та композиційне вирішення житлової забудови

Особливістю архітектури міста є те, що його ансамблі формуються не тільки унікальними спорудами, але й уся масова житлова забудова органічно входить в єдиний архітектурно-художній образ міста.

Поряд з архітектурно-планувальною і функціональною організацією житлових районів особливу увагу потрібно приділяти естетиці забудови, її композиційно-художній виразності. І якщо в минулому основна увага приділялась архітектурі вулиці, то зараз не меншого значення набуває внутрішній простір - "інтер'єр " житлового комплексу, в якому проходить значна частина життя населення.

Архітектурно-планувальна структура житлового району повинна відображати його соціальну організацію. Проте правильно розташувати будинки обслуговуючих установ і житлові будинки тільки з точки зору радіусів доступності ще не означає вирішення композиційної задачі.

Для досягнення визначеного художнього враження від архітектурно-просторової організації забудови необхідно правильно вибрати і виявити загальний прийом побудови комплексу загалом, виявити композиційну ідею, на основі якої вирішується забудова і компонується простір.

Вибір прийому планування забудови і житлового комплексу обумовлений багатьма чинниками.

Основа композиційної ідеї вирішення житлової забудови полягає у виявленні засобами архітектури центрів громадського життя району і шляхів руху до них. Отже, "кістяк" композиції становить система громадських будинків (торгові і культурні центри житлового району і мікрорайонів, школа, дитячі сади-ясла, спор­тивні споруди) і внутрішні проїзди і пішохідні алеї. Проте це тільки основа. Конкретне її просторове вираження залежить від цілком конкретних умов місця будівництва.

Отже, визначальними чинниками в першу чергу є:

- характер міста, його генеральний план (розташування міських громадських центрів, напрям основних магістралей);

- природні умови місцевості (клімат, рельєф, зелені насадження, водойми).

Архітектурно-просторова композиція житлового району повинна бути пов'язана із загальним композиційним та масштабним вирішенням міста, відображати місцеві умови і традиції.

Велике значення має місцерозташування проектованого житлового району в плані міста.

Суттєвий вплив на композицію забудови має близькість міських, громадських і торгових центрів, архітектурних ансамблів і пам'яток архітектури, великих масивів зелені і водойм; не менше значення має і характер вулиць, що межують з житловим комплексом.

Так, наприклад, вихід межі житлового району на магістраль диктує необхідність замкнутої композиції, що сприяє, з одного боку, регулярній забудові вулиці, а з другого - позбавляє простори житлового утворення несприятливого впливу вулиці.

Розташування житлового району поблизу масиву зелені або водойми, навпаки, викликає прийом забудови з внутрішніми просторами, відкритими в бік природного ландшафту.

Рельєф місцевості також сильно впливає на загальне просторове вирішення забудови. У цьому питанні зливаються воєдино естетичні та економічні проблеми.

В умовах складного рельєфу необхідно застосовувати засоби вільної забудови, що дозволяє найбільш повно враховувати характер рельєфу і створювати зручні для населення простори в групах житлових будинків, розкриваючи їх з боку найкращого огляду навколишнього ландшафту і орієнтуючи на найбільш сприятливі сторони горизонту, захищаючи, якщо потрібно, від надлишкового перегріву чи вітрів.

Часто, повторюючи складний рельєф, будинки розташовують замкнутими ланцюжками, котрі утворюють затишні озеленені дворики, між якими розміщені ділянки дитячих закладів.

Важливим чинником, що впливає на характер композиції житлової забудови, є кліматичні умови, особливо яскраво виражені у північних і південних районах. При цьому застосовують специфічні архітектурно-планувальні прийоми, що забезпе­чують у південних районах максимальне затінення і найкраще провітрювання території, а в північних - ефективний вітрозахист і інсоляцію при максимальній компактності забудови.

Для вирішення цих завдань архітектор повинен володіти майстерністю композиції, знати закони просторового сприйняття забудови і сприйняття її людиною як у статиці, так і у русі.

У містобудівельній архітектурно-просторовій композиції окремі споруди є первинними елементами. Поєднання споруд різного призначення, конфігурації і поверховості створює композицію забудови.

2-га група житлових будинків утворює первинну просторову.композицію. Тут вирішується силует групи, ритм об'ємів, кольоровий ансамбль, характер взаємо­зв'язку внутрішнього і зовнішнього простору групи.

Поєднання груп будинків і громадських споруд утворює композицію забудови житлового комплексу. На цьому рівні вирішується загальний силует ансамблю, ритм груп житлових будинків, виявляються архітектурні домінанти. Тут в композиції беруть участь не тільки об'єми споруд, але і пішохідні і транспортні комунікації, які дозволяють скеровувати рух людей так, щоб їх шляхи проходили через точки (пункти) найкращого огляду і сприйняття архітектури.

Існують деякі композиційні прийоми групування будинків, що застосовують у практиці забудови житлових комплексів стосовно розташування будинків:

1. Під кутом один до одного:

а) прямим;

б) тупим;

в) паралельно один до одного;

г) по кривій;

д) вільним, при якому поєднуються всі системи;

є) гармонійне поєднання спокійних рівновисоких об'ємів або, за контрастом, протяжних і крапкових висотних будинків, з протиставленням простих і складних об'ємів.

2. Перспектива ансамблів, яка може бути відкритою і закритою, має велике значення в композиції. Поняття "ковзаюча" перспектива, яка допомагає людині послідовно переводити погляд з одного будинку на другий, що створює зоровий зв'язок між ними.

3. Організація простору, який може бути простим - єдиним і складним - розчленованим, багатоплановим ( має не менше значення в композиції, ніж об'єми).

Усі розглянуті вище чинники в композиції великих житлових комплексів, як правило, поєднані і, створюючи зоровий взаємозв'язок між будинками, допомагають цілісному сприйняттю забудови.