5 Контроль якості виконання робіт

При спорудженні трубопроводів в умовах обводненої і заболоченої місцевості в будівельно-монтажних організаціях створюються наступні служби контролю якості: геодезична, служба контролю якості зварювання, служба контролю якості ізоляційних робіт.

Геодезична служба здійснює контроль за виробництвом підготовчих і земляних робіт, монтажем горизонтальних кутів повороту, правильністю укладання трубопроводу в траншею і проведенням робіт по баластуванню і закріпленню трубопроводу на проектних відмітках.

Щоб уникнути обвалення укосів траншеї відвал ґрунту природної вологості повинний розташовуватися на відстані 0,5 від брівки траншеї, а відвал перезволоженого торфу (болота I і II типів) — на відстані 1 м. Для запобігання обвалення й опливання стінок траншей, а також змерзання відвала ґрунту (узимку) змінний темп розробки траншів повинний відповідати змінному темпу ізоляційно-укладальних робіт. Розробка траншей у «заділ» не допускається.

Приймаються наступні розміри насипу: товщина шару ґрунту над трубопроводом не менш 0,8 м з урахуванням ущільнення ґрунту в результаті просідання; ширина насипу поверху 1,5 діаметра трубопроводу, але не менш 1,5м; укоси насипу в залежності від властивостей ґрунту, але не менш 1:1,25.

У випадку використання для влаштування насипу торфу зі ступенем розкладання менш 30% необхідно передбачати захисне мінеральне обсипання поверх торфу товщиною 20 см.

Геодезична служба контролю оснащується теодолітами, нівелірами, геодезичними рейками, сталевими рулетками, схилами, що забезпечують якість геодезичного контролю. Склад геодезичної служби контролю: два геодезисти й один підсобний робітник.

6 Охорона праці та навколишнього середовища

При роботі на болотах слід дотримуватись таких правил:

• укладку трубопроводу через болота в літній час слід виконувати при умові вияву несучої здатності і влаштування вздовж траси лижневої дороги достатньої ширини для виконання технологічних операцій, проходу машин та механізмів;

• в літніх умовах в болотах невеликої протяжності допускається прокладка трубопроводу методом сплаву або протягування з попередньою розробкою технологічних карт на проведення робіт;

• складні болота повинні обстежуватись групою робітників не менше трьох людей під керівництвом досвідченого провідника (бажано з місцевого населення). У кожного робітника в руках повинен бути шест діаметром 5-6 см та довжиною не менше 5 м. До поясу робітника причіпляється карабіном міцна пенькова мотузка, з’єднуюча робітників між собою. „Вікна”, які зустрічаються на шляху в болотяній місцевості, треба обходити: їх легко помітити, так як вони виділяються яскравою зеленню;

• при провалі у болото слід негайно покласти жердь поперек „вікна” і тримати на ній тулуб. У крайньому випадку – триматися за неї руками, не роблячи різких рухів. Інші робітники повинні подати мотузку або інші засоби спасіння;

• при рубці лісу на болотах стовбури дерев слід зрізати по можливості на рівні з землею. Цієї вимоги необхідно дотримуватись особливо на смузі роботи будівельних механізмів;

• засипку та обваловку укладеного на болоті трубопроводу слід виконувати екскаватором – драглайном, одноковшовим екскаватором зі сланей;

• на болотах з низькою несучою здатністю слід провести штучне промерзання поверхні на глибину 30-40 см. Для штучного промерзання використовуються засоби, передбачені проектом виробництва робіт (очистка поверхні від снігу, намерзання водою, армування хворостом і т.д.);

• машини на гусеничному ході, які працюють на болотистих ділянках, повинні мати люки у кришці кабіни або мати відкриті двері кабіни.

Охорона навколишнього середовища при будівництві магістрального трубопроводу включає комплекс заходів, які забезпечують як в процесі будівництва так і в процесі експлуатації, як конструктивні так і технологічні міроприємства, а також відповідні методи виконання робіт. Всі роботи по будівництву трубопроводів слід виконувати в межах будівельної смуги. Слід дотримуватись вимог до забезпечення чистоти місцевості після закінчення будівельних робіт.

В проектах на прокладку трубопроводу необхідно передбачати питання по охороні навколишнього середовища при спорудженні трубопроводів і подальшій їх експлуатації.

При підземній схемі прокладки трубопроводів необхідно передбачати протиерозійні заходи з використанням місцевих матеріалів, при перетині каналів і кюветів необхідно передбачати перемички , які запобігають проникненню в траншею води і поширенню її вздовж трубопроводу.

При необхідності слід передбачати спорудження водопропускних споруд, поперечне січення яких розраховується по максимальній витраті води.

При підземній схемі прокладки необхідно передбачати рекультивацію родючого шару ґрунту.

Великої шкоди навколишньому середовищу завдає спорудження тимчасових доріг і полиць. Слід пам’ятати, що винесення траси на водорозділи повністю виключає будівництво полиць. Проходження траси по долинам і вільним від води поймам рік, практично повністю виключають будівництво полиць. Прокладання трубопроводу в тунелях дозволяє в багато раз скоротити довжину трубопроводу і виключає потребу у будівництві полиці. В тих випадках, коли неможливо здійснити будівництво по перекислених методах, розміри полиць слід зменшити до можливого мінімуму. Не потрібно споруджувати, так званих “кюветів”, які самі стають шляхами сконцентрованого руху води, призводять до розмивання ґрунту і оголення труби.

Не можна в горах і на болотах застосовувати тіж технологічні схеми що і на рівнинах. Важливою умовою збереження рослинного і тваринного світу є повна заборона застосування вибухів на викид. Повинно бути повністю заборонено скидання ґрунту, особливо скельного, вниз схилів.

При будівництві тимчасових доріг, всі заходи захисного характеру такі ж, як і при спорудженні полиць. Крім того, тимчасові дороги повинні бути запроектовані заздалегідь.

Після закінчення будівництва потрібно проводити рекультивацію земель, сівбу трав та іншої рослинності яка закріпляє ґрунт, а також слід проводити лісовідновлюючі і лісоохоронні роботи в районі прокладання трубопроводу.

Важливими є також заходи по підвищенню стійкості схилів при прокладанні магістральних трубопроводів, які мають на меті запобігти виникненню зсувів на ще нерухомому схилі або припинити переміщення сповзаючих мас. На практиці використовують такі методи: переобладнання схилів і відкосів, механічне утримання сповзаючих мас, регулювання поверхневого стоку і т. д.