14.Зрошувальна мережа на поливних ділянках.

Поливна ділянка-це основна ланка зрошув.системи на якій здійснюється індивідуальна подача води для розподілу її на території. Поливна ділянка являє собою частину зрошув.масиву,обмежену постійними канавами, дорогами або лісосмугами, поливи на якій виконують з одного постійного зрошув.каналу або трубопроводу.

Поливні ділянки по можливості повинні мати прямокутну форму із співвідношенням сторін 1:2. Площа їх залежить від типу сівозміни, способу і техніки поливу, водопроникності грунтів і коливається від 20 до 100га.

На поливній ділянці зрошення може здійснюватися самопливно і з механічною подачею води на полив. При самопливному зрошенні на поливній ділянці нарізають тимчасову зрошувальну мережу.

15.Тимчасова зрошувальна мережа,призначення,склад

Повинна задовольняти такі вимоги: 1)пропускати розрахункові витрати без розмивання борозен. 2)не мати зворотніх похилів. 3)командувати над зрошув.територією.

Тимчасова зрош.мережа призначена для забору води з постійного зрошув.каналу і розподілу її в поливні полоси і борозни при поверхневому поливі і подачі води до дощувальної машини при поливі дощуванням. При самопливному зрош.мережа склад.з тимчасових зрошувачів,вивідних,розподільчих і поливних борозен,які влаштовують по межах поливних смуг.

Залежно від рельєфу і похилу тимчасова зрош.мережа може розміщуватися за 2 схемами: *поздовжньою *поперечною.

18.Типи споруд на постійній зрошув.Мережі:види,призначення,конструкція.

Залежно від призначення гідротехнічні споруди на каналах поділяються на 5 груп:

водовипускні, що регулюють витрати води;

водопідпірні (перегороджувальні), що регулюють рівні води;

спряжувальні, що регулюють швидкості води;

водопровідні, призначені для транспортування води че­рез перепону;

наносо-уловлювальні — для затримування наносів.

Споруди на каналах поділяються на типові, що мають одна­кову конструкцію і відрізняються один від одного лише розміра­ми, та індивідуальні. Перші будуються за типовими проектами, а другі — за індивідуальними. Як типові, так і індивідуальні гідротехнічні споруди бувають монолітними, збірними і комбі­нованими; відкритими і закритими (трубчастими). Вони поділя­ються на регульовані і нерегульовані (з затворами і без них).

Водопідпірні (перегороджувальні) споруди призначені в основному для підтримання у каналах необхідних командних рівнів води при пропуску витрат 2<2_норм Конструктивно вони являють собою шлюзи-водовипуски з щитовими затворами, які повністю або частково перекривають водний потік і тим самим створюють підпір рівня води у каналі.

Водопровідні споруди призначені для транспортування во­ди на ділянках пересічення каналів, з природними (балки, яри, річки) або штучними (канали, дороги, насипи) перепонами. До них належать дюкери, акведуки, лотоки, водопропускні труби,

тунелі.

20.Лоткова зрошувальна мережа

21.Види джерел води для зрошення,вимоги до них.

Джерелами води для зрошення й обводнення є річки у при­родному і за регульованому стані, місцевий поверхневий стік, підземні води. Для зрошення також можна використовувати господарсько-побутові, промислові, шахтні, колекторно-дре­нажні води зрошувальних систем, а також морські води. Дже­рела зрошення й обводнення характеризуються такими показ­никами:

• витратою води, якою може забезпечити джерело зрошен­ня протягом зрошувального періоду;

• об'ємом води, який може бути забраний із вододжерела за вегетаційний період;

• рівнем води в джерелі зрошення за відношенням до зро­шувальної площі протягом зрошувального періоду в роки з різ­ною забезпеченістю;

• якістю води.

Вимоги, що ставляться до вододжерел:

• вода повинна бути придатна для зрошення, а при обвод­ненні - для забезпечення побутових та господарських потреб;

• запаси і витрати води у вододжерелі повинні повністю за­довольняти потреби зрошення. Джерелозрошення повинне за­безпечувати потребу у воді протягом всього поливного сезону.

Якщо в окремі періоди вододжерело має меншу витрату во­ди ніж потрібно для поливу, то режим вододжерела слід узго­дити з режимом зрошення шляхом регулювання вододжерела, пристосування режиму зрошення сільськогосподарських куль­тур до режиму вододжерела, одночасно регулювання вододже­рела і зміни роботи зрошувальної мережі.