73. Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.

Забування - процес, протилежний до запам'ятовування. Він є антагоністом відтворення, оскільки унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. Однак забування є необхідним і закономірним процесом пам'яті, ланкою системи, що регулюється. Забування, як і інші процеси пам'яті, зумовлює ціла низка об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких провідну роль відіграє час, значущість для суб'єкта інформації, яка запам'ятовується, обсяг матеріалу, ступінь складності мнемічних завдань тощо.

При забуванні згасають тимчасові нервові зв'язки, що не підкріплювалися тривалий час, тобто не повторювалися, не використовувалися в діяльності. Воно відбувається тому, що запам'ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно. Для тривалої пам'яті зі свідомим доступом властива така закономірність забування: втрачається все непотрібне, другорядне, що індивід не повторює. Забування залежить також від змісту діяльності, її організації та умов, за яких вона відбувається. Причиною, яка погіршує запам'ятовування, може бути інтерференція, зумовлена змістом матеріалу. Негативний вплив діяльності, що передувала запам'ятовуванню, має назву проактивної інтерференції. Наприклад, якщо перед заучуванням індивід отримує погані звістки або вчить подібний складний за змістом матеріал, то ефективність запам'ятовування знижується. Ось чому недоцільно після математики вивчати фізику або хімію.

Порушення пам'яті називають амнезією. За динамікою протікання мнемічних процесів амнезію поділяють на ретроградну, антероградну, ретардировану. Ретроградна амнезія - це забування минулих подій; антероградна - неможливість запам'ятовування на майбутнє; ретардирована амнезія пов'язана зі збереженням у пам'яті подій, пережитих під час хвороби, і наступним їх забуванням. Ще один вид амнезії - прогресивна - виявляється в поступовому погіршенні пам'яті аж до цілковитої її втрати.

74. Людина, виявляється, за певними законами не тільки запам'ятовує, зберігає і пригадує інформацію, але і забуває її. Вперше процес забування інформації експериментально досліджував німецький вчений Г. Еббінгауз і на основі проведених досліджень встановив закон забування безглуздого матеріалу.Згідно з цим законом, забування матеріалу починається відразу ж після його запам'ятовування і йде нерівномірно. Спочатку цей процес розвивається досить швидко, і протягом першого дня після запам'ятовування людина зазвичай забуває до половини всієї механічно запомненной інформації. Потім цей процес поступово сповільнюється і, через приблизно 7 днів, практично зупиняється. Далі процес забування йде дуже повільно. У результаті в пам'яті людини приблизно через місяць після запам'ятовування залишається менше 20% інформації, яку він спочатку запам'ятав. 

Зауважимо, що якщо людина запам'ятовує осмислену інформацію, то процес її забування проходить інакше, набагато повільніше, ніж при запам'ятовуванні безглуздого матеріалу.Систематичне повторення запомненного матеріалу ще більш сповільнює процес забування. Час від часу забутий матеріал може мимоволі відновлюватися в пам'яті людини, і це явище носить назву ремінісценції. Ремінісценція мало вивчена в психології, і до цих пір неясно, коли і за яких умов вона може відбуватися. Таким чином, можна констатувати, що в реальній дійсності процес забування відбувається набагато складніше, ніж це передбачав, формулюючи свій закон, Г. Еббінгауз.