5 9. Найважливіші словники радянської доби.

Жовтневий переворот у Петрограді (1917р.) і національно-визвольна боротьба українців. Українська академія наук, інститут української наукової мови.

• Культурна революція і поширення норм літературної мови в народних масах. Роль народної інтелігенції в розвитку української літературної мови. Основні напрями розвитку і джерела збагачення української літературної мови в різні періоди радянської доби.

• Розширення і збагачення словникового складу мови у зв'язку з докорінними змінами в житті народу. Характер словникових змін на різних етапах розвитку суспільства. Нова термінологія, нові слова і нові значення слів радянської доби. Збагачення української термінології в епоху НТР. Основні шляхи і способи словотворення. Процес вироблення єдиних орфоепічних і граматичних норм української літературної мови для всіх українських земель. Проблеми створення єдиного українського правопису. Мова засобів масової політичної й ділової інформації. Зміни у співвідношенні стилів на новому етапі розвитку української літературної мови . Доба українізації і її трагічний кінець. Обмежене використання української мови в державних, наукових і ділових сферах у 40-80-х роках XXст.

• Найважливіші граматики української мови : „Сучасна українська літературна мова” за ред. Л.А.Булавського у двох томах (1952); „Курс сучасної української літературної мови” (Б.М.Кулика і М.А. Жовтобрюха, у двох частинах); „Сучасна українська літературна мова” за ред. І.К.Білодіда у п'яти томах. Підручники з української мови для вищих навчальних закладів і шкіл.

• Найважливіші словники радянської доби: „Русско-украинский словарь” (1948), „Русско-украинский словарь” (1968) у трьох томах, „Українсько-російський словник” у шести томах (1953-1963), „Етимологічний словник української мови” (у 7 т.–1982–1985,—Т.1—3), „Фразеологічний словник української мови” у двох томах (1998), тлумачний „Словник української мови” (1970-1980) в одинадцяти томах, „Українська мова. Енциклопедія” (2000) та ін.

• Видання історичних пам'яток української мови. Відображення розвитку української літературної мови в українській художній літературі (мовотворчість Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Олександра Довженка, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха та ін.).

• Високий рівень перекладацького мистецтва в галузі художньої літератури. Українське мовознавство в діаспорі.

Українська радянська енциклопедія — багатотомна універсальна енциклопедія про Україну, перша республіканська енциклопедія в СРСР. Після появи першого тому «Української Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М. Скрипник.

Під його головуванням створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став С. Бажан. Редакція видавала «Бюлетень» (2 числа). Залучено до співпраці понад 100 фахівців. З запланованих 20 томів підготовані три. Друк першого був передбачений на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено.

Проект 20-томної УРЕ знов виринув на початку 1948 р., але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР — Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

18 грудня 1957 р. доручено працю над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді Головної редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М. Бажан. Заплановано 15—16 тт. на 1958–1962. У 1959–1965 видано в Києві 17 тт. (17 т. цілковито присвячений УРСР, у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». У сумі УРЕ охопила 45 000 гасел. Серед ілюстрацій — понад 120 кольорових мап. Наклад — 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.

Зміст українознавчих гасел УРЕ згідний з заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «насамперед українського буржуазного націоналізму» (це останнє поширюється і на постаті XVII–XVIII ст., наприклад, на І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепу, П.Орлика).

В УРЕ є тенденція (хоч не послідовна) розуміти українство за територіальним принципом (хто працює в Україні, той українець), але у випадку письменності — за мовним. Багато географічних назв зросійщені, деякі спольщені.^{[Джерело?]} Усі назви книг цитовані в УРЕ українською, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані.

У 17 томі дуже скупо потрактовано розділ «Населення» (3 стор. з мапою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), тоді як КПУ присвячено 25 сторінок. Немає зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневої революції 1917 р. (50 сторінок, а радянській добі — 54), що загалом є характерним для історичних праць радянської доби.

Друге виданняУ 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за редакцією того ж М. Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції теж понад 40 осіб. Видання складалося із 12 тт. і 50 000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості шпальт на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з'являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 більший, ніж УРЕ 1, — 100 000, але наклад українського видання менший (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси… радянського народу — нової історичної спільноти людей».

Інші видання Український Радянський Енциклопедичний Словник. 19661968Радянська енциклопедія історії України. 4 т.А. Скаба1969–1972.Енциклопедія народного господарства УРСР. У 4-х т. 1969–1972.Українська сільськогосподарська енциклопедія. У 3-х т. / Відпов. ред. Р. Пересипкін. — 1970–1972.Енциклопедія кібернетики. У 2-х т. / Відпов. ред. В. Глушков. — 1973. (Рос. вид. — 1974).Політичний словник / Ред. Г. Шевель і В. Мазур. — 1971.Економічний словник / Ред. П. Багрій і С. Дорогунцов. — 1973.Філософський словник / Ред. В. Шинкарук. — 1973.Словник художників України / Відпов. ред. М. Бажан. — 1973.Юридичний словник / Ред. Б. Бабій та ін. — 1974.Біологічний словник / Ред І. Підоплічко та ін. — 1974.Шевченківський словник. У 2-х т. / Відпов. ред. Є. Кирилюк. — 1976–1977.Словарь по кибернетике / Ред. В. Глушков. — 1979.(рос.)Історія українського мистецтва. У 6-х т. / Гол. ред. М. Бажан. — 1966–1973.Історія АН УРСР. У 2-х т. / Гол. ред. Б. Патон. — 1967.История Академии Наук Украинской ССР / Гол. ред. Б. Патон. — 1979.(рос.)Історія міст і сіл УРСР. У 26-х т. / Гол. ред. П. Тронько. — 1967–1974.Словник іншомовних слів / Ред. С. Мельничук — 1974.У пам'яті народній: історико-архітектурний довідник. — Редакція УРЕ, спільно з Українським Товариством охорони пам'яток історії та культури, 1975.

Після усунення з України П. Шелеста (1972) помітна тенденція Головної редакції УРЕ перейти частково на російську мову видань. Це відповідало прийнятій у 1970—80-х рр. методології зросійщення видань через двомовність, коли гостро актуальні чи важливі оригінальні українські видання перекладали паралельно російською мовою, з поступовим зменшенням чи навіть ліквідацією^{[Джерело?]} україномовних варіантів.

42. Мовотворчість Т.Г. Шевченка.

Кобзар — народний поет.

- Творчість є зразком нерозривного зв’язку поезії з життям народу.

- Творчість відбила досвід селянського антикріпосницького руху, прагнення мас, їх ненависть до експлуататорів, волю до боротьби, віру в краще майбутнє.

-Червоною ниткою через його творчість проходить ідея народного повстання.

- Боровся за вільну сім’ю народів, обстоював братство слов’янських народів, закликав до спільної боротьби.

-Його патріотизм — це патріотизм борця, для якого щастя і воля батьківщини полягають у щасті і волі для трудящих.

2.2. Основоположник нової української літератури.

-Родоначальник революційно-демократичного напряму нової української літератури.

- Грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, непримиренний ворог поміщиків і царизму.

-Утвердив критичний реалізм в українській літературі, розкрив народне життя в усій його повноті й багатогранності, показав суспільні відносини, класову боротьбу свого часу.

- Вніс у вітчизняну літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучив її до кращих досягнень світової літератури.

-Шляхом Т. Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники — Марко Вовчок, Панас Мирний, І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка та ін.

- Політичні, моральні, естетичні погляди Т. Шевченка, теми, сюжети, образи його творів мали й мають велике значення також для розвитку інших видів мистецтва:

- своє вираження вони знайшли у творчості багатьох композиторів, як українських (П. Ніщинського, М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича, Г. Майбороди, П. Майбороди), так

і російських (М. Мусоргського, О. Сєдова, С. Рахманінова та інших);

- сюжети й образи «Кобзаря» відбилися в численних картинах, малюнках, скульптурах українських художників і скульпторів В. Штернберга, Я. де Бальмена, К. Трутовського, М. Пимоненка, О. Сластіона, І. Їжакевича, В. Касіяна, М. Дерегуса, І. Гончара та багатьох інших;

- численною є кількість портретів поета, картин і малюнків, що зображують різні епізоди його життя;

- міцно ввійшли до репертуару наших театрів п’єса «Назар Стодоля», інсценізовані поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Наймичка». За цими ж творами написані сценарії кінофільмів,

які ми бачимо в кінотеатрах та на телеекранах.