
- •Завдання вищої геодезії. Основні поняття
- •Геометрія земного еліпсоїда
- •Розв’язування геодезичних задач
- •Опорні геодезичні мережі
- •Оцінка точності побудови опорних
- •Високоточні теодоліти і їх дослідження
- •Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •Вимірювання базисів
- •Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •Високоточне геометричне нівелювання
- •Тригонометричне нівелювання
- •І. Завдання вищої геодезії. Основні поняття та визначення
- •1.1. Предмет і завдання вищої геодезії
- •1.2. Поняття про загальний еліпсоїд, референц-еліпсоїд, геоїд і квазігеоїд
- •1.3. Геодезичні і астрономічні координати. Відхилення виска. Вихідні геодезичні дати
- •1.4. Поняття про методи визначення фігури Землі
- •Астрономо-геодезичний метод
- •1.4.2. Гравіметричний метод
- •1.4.2.Супутниковий метод
- •2. Геометрія земного еліпсоїда
- •2.1. Параметри земного еліпсоїда, зв’язки між ними
- •2. 2. Рівняння поверхні еліпсоїда
- •Поверхню можна ще визначити з допомогою трьох рівнянь:
- •2.3. Криві на поверхні еліпсоїда
- •2.3.1. Нормальні перерізи
- •2.3.2. Геодезична лінія
- •3. Розв'язування геодезичних задач
- •3.1. Види геодезичних задач
- •3.2. Короткі історичні відомості
- •3.3.Точність розв'язування головної геодезичної задачі на поверхні еліпсоїда
- •3.4. Основні шляхи розв'язування геодезичних задач
- •3.4.1. Розв'язування сфероїдних трикутників
- •Сферичний надлишок
- •Способи розв'язування малих сфероїдних трикутників а )за формулами сферичної тригонометрії
- •Б) за теоремою Лежандра
- •В) за способом аддитаментів
- •Г) за виміряними сторонами
- •4. Опорні геодезичні мережі
- •4.1. Методи створення геодезичних мереж
- •4.1.1. Метод тріангуляції
- •4.1.2. Метод полігонометрії
- •4.1.3. Методи трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •4.2. Класифікація геодезичних мереж, їх призначення і точність
- •4.3. Основні геодезичні роботи в Росії
- •4.4. Схема та програма побудови геодезичної мережі колишнього срср
- •4.5. Загальні відомості про побудову геодезичної мережі в Німеччині, сша, Японії
- •4.6. Проектування геодезичних мереж 2-го класу
- •4.6.1. Аналітичний метод визначення висот геодезичних знаків
- •4.6.2. Проектування мереж згущення
- •1:25000, 1:10 000 1 Пункт на 50-60 км2
- •1:5 000 1 Пункт на 20-30 км2
- •4.6.3. Рекогносцировка
- •4.7. Геодезичні центри і знаки
- •4.8. Відомості про організацію основних геодезичних робіт
- •Оцінка точності побудови опорних геодезичних мереж
- •5.1. Загальні відомості про оцінку точності опорних геодезичних мереж
- •5 2. Середні квадратичні похибки передачі дирекційних кутів і довжин сторін у ряді тріангуляції
- •У цьому окремому випадку маємо одне умовне рівняння фігури
- •Найвигідніша форма трикутника в тріангуляції
- •Поздовжнє і поперечне зміщення ряду тріангуляції
- •Азимути Лапласа
- •Суцільні мережі тріангуляції
- •Оцінка точності мереж трилатерації
- •5.8. Оцінка точності мереж лінійно-кутової тріангуляції
- •6. Високоточні теодоліти та їx дослідження
- •6.1. Характерні особливості високоточних теодолітів
- •6.2. Характеристика деяких сучасних теодолітів
- •6.3. Осьові системи і точні рівні
- •6.4.Зорові труби. Окулярні мікрометри
- •6.5. Лімби теодолітів. Відлікові устаткування
- •6.6. Колімаційна похибка труби. Нахил горизонтальної та вертикальної осей теодоліта
- •6.7. Похибки поділок кругів теодоліта
- •7. Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •7.1. Джерела похибок при вимірюванні кутів
- •7.2. Візирні цілі, фази. Світлова сигналізація. Кручення сигналів
- •7.3. Найвигідніший час для вимірювання горизонтальних кутів
- •7.4. Основні принципи високоточних вимірювань кутів
- •7.5. Методи високоточних кутових вимірювань та їх обробка
- •Розв'язуючи ці рівняння за методом найменших квадратів, утворимо функцію
- •7.6. Приведення виміряних напрямків до центрів геодезичних знаків
- •8. Вимірювання базисів
- •8.1. Нормальні міри, їх типи і вимоги до них
- •8.2. Базисний прилад бп-1
- •8.3. Поправки, які вводяться у довжину хорди. Виведення формул
- •8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних
- •8.5. Вимірювання базисних сторін світловіддалемірами
- •9. Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно кутової тріангуляції
- •9.1. Загальні положення про обробку тріангуляції
- •9.2. Корелатний метод
- •9.3.Параметричний метод
- •10. Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •10.1. Основні принципи полігонометрії та її класифікація
- •10.2. Прилади для вимірювання кутів і ліній. Методика вимірювання.
- •10.3. Поздовжнє й поперечне зміщення в ходах полігонометрії
- •10.4.Оцінка точності кутових і лінійних вимірювань
- •11. Вискоточне геометричне нівелювання
- •11.1. Завдання високоточного нівелювання. Нівелірна мережа. Схема побудови і програма.
- •11.2. Початок відліку висот. Закріплення пунктів нівелірної мережі на місцевості
- •11.3. Високоточні нівеліри й рейки, їх дослідження
- •11.4. Методи високоточного нівелювання
- •11.5. Методика нівелювання і й іі класів
- •11.6. Врівноваження нівелірних мереж
- •11.7. Короткий історичний нарис
- •Тригонометричне нівелювання
- •Суть, призначення і виконання тригонометричного нівелювання
- •Література
- •Печенюк Олег Олександрович
1.4.2.Супутниковий метод
Для
простоти приймемо Землю за кулю з центром
у точці 0,
а орбіту супутника К
вважатимемо коловою. Нехай спостерігач
знаходиться на полюсі в точці Р
і вимірює кут
і час t.
Позначимо радіус Землі і орбіти через R і R1. Початок системи координат візьмемо в центрі Землі. Координати супутника в момент t визначають за формулами:
Xk=R1sin(ω1t+a0);
Yk=R1cos(ω1t+a0),
де ω1 - кутова швидкість руху супутника; a0 - кутове положення супутника на орбіті, яке відлічують від екватора в початковий момент.
З рис. 1.З видно, що
tgα=
. (1.16)
Рис. 1.3. До супутникового методу
Далі, застосовуючи третій закон Кеплера, згідно з яким квадрати періодів Т обертання небесних тіл відносяться як куби їхніх середніх відстаней R від притягаючого центра, напишемо:
(1.17)
де
Т1=
-
період обертання супутника; k
=
-
постійний коефіцієнт (для Землі він
становить 4π2/398600
с2/км3);
Т
- період обертання Землі.
За формулами (1.16) і (1.17) можна скласти рівняння
α=arctg
(1.18)
.
відносно невідомих R, R1 і а0. Маючи багато результатів спостережень α і t, легко скласти систему рівнянь типу (1.18) і знайти радіус Землі та інші параметри.
У реальних умовах визначити розміри і форму Землі супутниковим методом набагато складніше. При цьому враховують еліпсоїдальність Землі. Орбіта супутника не може бути точним колом. Її визначають з високою точністю за спостереженнями супутника. На сьогодні точність передачі координат на великі відстані супутниковим методом становить кілька метрів.
Найточніше гравітаційне поле Землі та її фігуру визначають за гравіметричними й супутниковими даними. За даними супутника фігуру геоїда визначено з похибкою 4 м, велику піввісь земного еліпсоїда -з похибкою 5 м, а стиснення - з 0,002 знаменника.
2. Геометрія земного еліпсоїда
2.1. Параметри земного еліпсоїда, зв’язки між ними
Поверхня еліпсоїда утворюється від обертання еліпса навколо його малої (полярної) осі.
Будь-який еліпс визначається розмірами його великої а і малої b півосей (рис. 2.1). За розмірами півосей можна знайти положення фокусів F1 і F2 еліпса
OF1=OF2=
Рис. 2.1
Відносна величина, що визначається зі співвідношення, називається першим ексцентриситетом еліпса.
,
(2.1)
Мають застосування й інші відносні величини: другий ексцентриситет
, (2.2)
полярне стиснення
. (2.3)
Розміри еліпса визначаються розмірами його великої півосі а. Форма еліпса визначається однією із наведених вище відносних величин, найчастіше це стиснення α
Крім великої та малої півосей еліпса, часто засто-совується ще одна лінійна величина, що визначається зі співвідношення
(2.4)
Наведені лінійні та відносні величини еліпса називаються параметрами еліпса і відносяться й до еліпсоїда обертання. Параметри а - велика (екваторіальна) піввісь еліпсоїда і b - мала (полярна) піввісь еліпсоїда або а і α називають основними параметрами, що визначають еліпсоїд обертання, а квадрати першого та другого ексцентриситетів – е2 та е'2 – похідними.
Між перерахованими величинами існують залежності. Так, із (2.1) та (2.2) отримаємо:
,
(
2.5)
Враховуючи вище наведені залежності для полярного стиснення α та першого ексцентриситета е, отримаємо такі формули зв'язку
(
2.6)
Для виводу числових значень параметрів земного еліпсоїда, переважно великої півосі та стиснення, використовуються відповідні геодезичні, астрономічні, гравіметричні та супутникові виміри.
Для наближених розрахунків можна використовувати наступні значення:
a=6378 км,
a-b=21км,
Відомо багато еліпсоїдів, параметри яких визначались у різних регіонах Землі і названі на честь видатних вчених, керівників робіт, що їх визначали або стали Міжнародними (див.табл.2.1):
Таблиця 2.1
Назва Еліпсоїда |
Екваторіальний радіус, м |
Стиснення |
1 |
2 |
3 |
Красовського (1940) |
6378245 |
1/298,3 |
Міжнародний (1924) |
6378388 |
1/297 |
Кларка (1880) |
6378249,145 |
1/293,465 |
1 |
2 |
3 |
Бесселя (1841) |
6377397,155 |
1/299/1528128 |
Ері (1830) |
6377563,396 |
1/299,3249646 |
Евереста (1956) |
6377301,243 |
1/300,8017 |
Гельмерта (1906) |
6378200 |
1/298,3 |
Південноамериканський (1969) |
6378160 |
1/298,25 |
WGS72 (1972) |
6378135 |
1/298,26 |
GRS80 (1979) |
6378137 |
1/298,257222101 |
WGS84 |
6378137 |
1/298,257223563 |
Для еліпсоїда Красовського, що застосовується у гео- дезичних роботах в Україні, крім основних параметрів (див. табл. 2.1), згідно з наведеними вище формулами зв'язку, маємо:
b= 6356863.01877;
e2=0.006693421623;
е '2 = 0.00673 8525415.
На даний час, згідно з резолюцією XVII Генеральної Асамблеї Міжнародної геодезичної та геофізичної спілки (Канберра, 1979), офіційною референцною системою Міжнародної асоціації геодезії є Геодезична Референцна Система 1980 року - GRS-80. Ця система визначає основні параметри загального земного (глобального) еліпсоїда. Серед них
а =6378137м,
Починаючи з 1987 року, глобальна система визначення місцеположення (GPS) використовує, як опорну, Світову геодезичну систему WGS-84. Поверхнею віднесення цієї системи є геоцентричний еліпсоїд обертання з параметрами:
Зазначимо, що прийняття загального земного чи ре-ференц-еліпсоїда, тобто його розмірів, є одним з основних чинників, що характеризує певну систему геодезичних координат.