7.6. Приведення виміряних напрямків до центрів геодезичних знаків

У зв'язку з тим що теодоліт найчастіше встановлюють не над цент­ром геодезичного знака „С", виникає поправка в напрямок „М" за приведення до центра або поправка за центрування „с". Візування майже завжди проводять не на центр тригонометричного пункту С, а на візирний циліндр „v"(вісь його не проектується на центр знака). Тому виникає поправка у напрямок за редукцію „r”.

На рис. 7.1 зображено пункти тріангуляції С і C₁, відстань між яки­ми s; положення теодоліта J і візирного циліндра v; лінійний і кутовий елементи центрування l і ; елементи редукції l₁ і ₁ ; початко­вий, або нульовий, напрямок 0; М- виміряний напрямок на пункті С;

М₁ - виміряний напрямок на пункті С₁; с, r - поправки за центру­вання i редукцію.

Застосовуючи теорему синусів до трикутників на рисунках і вра­ховуючи малість поправок с і r, маємо:

( 7.19)

де - число секунд у радіані.

Рис. 7.1. До визначення поправок с і r

За цими формулами обчислюються поправки в напрямки за цент­рування й редукцію. Формули для виправлених напрямків мають вигляд:

причому поправка за редукцію, як видно з рисунка, обчислюється за даними вимірювань на пункті С, а вводиться на сусідньому пункті С₁. Знак поправок залежить від знака синуса, тобто при М + < 180°, с > 0; M + > 180°, с < 0.

Щоб обчислити поправки с і r з точністю до сотої частки секунди, потрібно лінійні елементи l і l₁ знати до 1 мм, кутові і ₁ - до 15', а відстань s - до 100 м;

Для визначення елементів центрування і редукції застосовують графічний спосіб. Спеціальний центрувальний столик установлюють над центром пункту і приводять його верхню площину в горизонталь­не положення. Теодолітом з трьох стоянок при двох положеннях вер­тикального круга проектують на центрувальний аркуш, який знахо­диться на столику, центр пункту с, вертикальну вісь теодоліта і вісь візирного циліндра геодезичного знака. Проектування з трьох станцій повинно дати на столику точку або невеликий трикутник похибок, у якому намічають центр ваги - проекцію об'єкта, який проектується. Лінійні елементи центрування і редукції вимірюють міліметровою лі­нійкою, а кутові - транспортиром. Кут відлічується від напрямку на центр пункта за ходом годинникової стрілки до нульового напрямку. Нульовий напрямок прокреслюють візирною лінійкою.

8. Вимірювання базисів

Сучасні світловіддалеміри компарують на польових компараторах, які створюються за допомогою високоточного дротяного приладу БП-1.

Майже піввіку довжини вимірювали в основному інвар-ними дро­тами; це по суті був єдиний метод точних лінійних геодезичних вимі­рювань. Лише з появою світло- і радіо-віддалемірів перестали засто­совувати базисні прилади при побудові опорних геодезичних мереж. Однак ще й тепер найвищої точності лінійних геодезичних вимірювань з від-носною похибкою 1:10⁶ можна досягти тільки базисним прила­дом першого класу БП-1. Тому високоточні базисні прилади застосо­вують для створення польових компараторів, на яких перевіряють високоточні світло- і радіовіддалеміри.

У цьому розділі викладено основні відомості про високо-точний БП-1, обробку вимірювань, методику вимірювань базисів і базисних сторін у тріангуляції.