
- •Завдання вищої геодезії. Основні поняття
- •Геометрія земного еліпсоїда
- •Розв’язування геодезичних задач
- •Опорні геодезичні мережі
- •Оцінка точності побудови опорних
- •Високоточні теодоліти і їх дослідження
- •Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •Вимірювання базисів
- •Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •Високоточне геометричне нівелювання
- •Тригонометричне нівелювання
- •І. Завдання вищої геодезії. Основні поняття та визначення
- •1.1. Предмет і завдання вищої геодезії
- •1.2. Поняття про загальний еліпсоїд, референц-еліпсоїд, геоїд і квазігеоїд
- •1.3. Геодезичні і астрономічні координати. Відхилення виска. Вихідні геодезичні дати
- •1.4. Поняття про методи визначення фігури Землі
- •Астрономо-геодезичний метод
- •1.4.2. Гравіметричний метод
- •1.4.2.Супутниковий метод
- •2. Геометрія земного еліпсоїда
- •2.1. Параметри земного еліпсоїда, зв’язки між ними
- •2. 2. Рівняння поверхні еліпсоїда
- •Поверхню можна ще визначити з допомогою трьох рівнянь:
- •2.3. Криві на поверхні еліпсоїда
- •2.3.1. Нормальні перерізи
- •2.3.2. Геодезична лінія
- •3. Розв'язування геодезичних задач
- •3.1. Види геодезичних задач
- •3.2. Короткі історичні відомості
- •3.3.Точність розв'язування головної геодезичної задачі на поверхні еліпсоїда
- •3.4. Основні шляхи розв'язування геодезичних задач
- •3.4.1. Розв'язування сфероїдних трикутників
- •Сферичний надлишок
- •Способи розв'язування малих сфероїдних трикутників а )за формулами сферичної тригонометрії
- •Б) за теоремою Лежандра
- •В) за способом аддитаментів
- •Г) за виміряними сторонами
- •4. Опорні геодезичні мережі
- •4.1. Методи створення геодезичних мереж
- •4.1.1. Метод тріангуляції
- •4.1.2. Метод полігонометрії
- •4.1.3. Методи трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •4.2. Класифікація геодезичних мереж, їх призначення і точність
- •4.3. Основні геодезичні роботи в Росії
- •4.4. Схема та програма побудови геодезичної мережі колишнього срср
- •4.5. Загальні відомості про побудову геодезичної мережі в Німеччині, сша, Японії
- •4.6. Проектування геодезичних мереж 2-го класу
- •4.6.1. Аналітичний метод визначення висот геодезичних знаків
- •4.6.2. Проектування мереж згущення
- •1:25000, 1:10 000 1 Пункт на 50-60 км2
- •1:5 000 1 Пункт на 20-30 км2
- •4.6.3. Рекогносцировка
- •4.7. Геодезичні центри і знаки
- •4.8. Відомості про організацію основних геодезичних робіт
- •Оцінка точності побудови опорних геодезичних мереж
- •5.1. Загальні відомості про оцінку точності опорних геодезичних мереж
- •5 2. Середні квадратичні похибки передачі дирекційних кутів і довжин сторін у ряді тріангуляції
- •У цьому окремому випадку маємо одне умовне рівняння фігури
- •Найвигідніша форма трикутника в тріангуляції
- •Поздовжнє і поперечне зміщення ряду тріангуляції
- •Азимути Лапласа
- •Суцільні мережі тріангуляції
- •Оцінка точності мереж трилатерації
- •5.8. Оцінка точності мереж лінійно-кутової тріангуляції
- •6. Високоточні теодоліти та їx дослідження
- •6.1. Характерні особливості високоточних теодолітів
- •6.2. Характеристика деяких сучасних теодолітів
- •6.3. Осьові системи і точні рівні
- •6.4.Зорові труби. Окулярні мікрометри
- •6.5. Лімби теодолітів. Відлікові устаткування
- •6.6. Колімаційна похибка труби. Нахил горизонтальної та вертикальної осей теодоліта
- •6.7. Похибки поділок кругів теодоліта
- •7. Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •7.1. Джерела похибок при вимірюванні кутів
- •7.2. Візирні цілі, фази. Світлова сигналізація. Кручення сигналів
- •7.3. Найвигідніший час для вимірювання горизонтальних кутів
- •7.4. Основні принципи високоточних вимірювань кутів
- •7.5. Методи високоточних кутових вимірювань та їх обробка
- •Розв'язуючи ці рівняння за методом найменших квадратів, утворимо функцію
- •7.6. Приведення виміряних напрямків до центрів геодезичних знаків
- •8. Вимірювання базисів
- •8.1. Нормальні міри, їх типи і вимоги до них
- •8.2. Базисний прилад бп-1
- •8.3. Поправки, які вводяться у довжину хорди. Виведення формул
- •8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних
- •8.5. Вимірювання базисних сторін світловіддалемірами
- •9. Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно кутової тріангуляції
- •9.1. Загальні положення про обробку тріангуляції
- •9.2. Корелатний метод
- •9.3.Параметричний метод
- •10. Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •10.1. Основні принципи полігонометрії та її класифікація
- •10.2. Прилади для вимірювання кутів і ліній. Методика вимірювання.
- •10.3. Поздовжнє й поперечне зміщення в ходах полігонометрії
- •10.4.Оцінка точності кутових і лінійних вимірювань
- •11. Вискоточне геометричне нівелювання
- •11.1. Завдання високоточного нівелювання. Нівелірна мережа. Схема побудови і програма.
- •11.2. Початок відліку висот. Закріплення пунктів нівелірної мережі на місцевості
- •11.3. Високоточні нівеліри й рейки, їх дослідження
- •11.4. Методи високоточного нівелювання
- •11.5. Методика нівелювання і й іі класів
- •11.6. Врівноваження нівелірних мереж
- •11.7. Короткий історичний нарис
- •Тригонометричне нівелювання
- •Суть, призначення і виконання тригонометричного нівелювання
- •Література
- •Печенюк Олег Олександрович
11.3. Високоточні нівеліри й рейки, їх дослідження
Нівелювання І класу виконують глухими нівелірами з контактним рівнем і мікрометром з плоскопаралельною пластинкою для відлічування часток поділок на рейці. Вимоги до нівелірів: 1) збільшення труби не менше 44 х; 2) ціна поділки рівня – не більше як 12"; 3) ціна поділки барабана мікрометра - 0,05 мм; 4) зображення кінців бульбашки контактного рівня передається в поле зору труби.
Із сучасних нівелірів рекомендуються прилади Н-05, Н-3, Nі-004.
Нівелювання II класу виконують також глухими нівелірами з рівнем при трубі; у них дещо менше збільшення труби (40х), а інші характеристики такі самі, як і в нівелірах, призначених для нівелювання 1 класу. Це нівеліри НА-1, Н-1, Н-2, НВ, Nі-004, Ni-007.
У нівелюванні 1 й II класів застосовують штрихові інварні рейки. На інварній смузі рейки нанесено дві шкали, зміщені одна до одної на 2,5 мм. Ціна поділки шкал 5 мм. На основній шкалі написи напівдециметрових поділок від 0 до 60, на додатковій - від 60 до 119. Рейки мають круглі рівні з ціною поділки 10-12'. Натяг інварних смуг - 20 кг. При нівелюванні рейки встановлюють на костилі.
Зорова труба високоточних нівелірів має внутрішнє фокусування; її фокусна відстань близько 410 мм, коефіцієнт віддалеміра -100, найменша відстань візування - 4,2 м.
Об'єктив труби складається з трьох складних оптичних компонентів. З них перші два закріплено в передній частині труби, третій - фокусуюча лінза - знаходиться в її середині. Фокусуючу лінзу можна пересувати за допомогою кремальєрного пристрою.
Окуляр труби складається з двох оптичних компонентів. В середині труби закріплено скляну пластинку з нанесеною на неї сіткою ниток (рис.11.4.)
Для точного суміщення кінців бульбашки контактного рівня у високоточних нівелірах є елеваційний гвинт (рис.11.5). Якщо його угвинчувати, об'єктив труби переміщуватиметься вниз, а якщо вигвинчувати – підні-матиметься вгору. За один оберт гвинта труба нахиляється на кут майже 2'. Найбільший кут нахилу може сягати 15-18'.
Розглянемо, як за допомогою мікрометра з плоско-паралельною пластинкою відлічують частки поділок на рейці. На рис. 11.6 схематично зображено: візирну вісь труби нівеліра О1О2; плоскопаралельну пластинку і найменшу поділку рейки N1N2 у двох випадках. У випадку 1 найближчий штрих рейки N2 знаходиться зверху візирної осі, а у випадку II найближчий штрих рейки N1 розміщений внизу візирної осі. Як видно з рисунка, висоту h візирної осі у цих двох випадках визначають за формулами:
h = N2 – Δ1 = N2 – (50 – δ2) = N2 + δ2 – 50;
h = N1 + Δ2 = N1 + (δ1 - 50) = N1 + δ1 – 50,
де 50 - відлік за барабаном мікрометра, коли пластинка знаходиться у вертикальному положенні (взагалі на барабані 100 поділок, і він робить тільки один оберт); δ - відлік за барабаном, коли зображення штриха N1 за допомогою плоскопаралельної пластинки суміщено із середньою ниткою сітки ниток; δ2 - відлік за барабаном, коли суміщено штрих N2.
При обертанні барабана мікрометра за ходом годин-никової стрілки поділки на ньому збільшуються.
Рис.11.4. Сітка ниток труби нівеліра і зображення бульбашки рівня
Отже, відліки за барабаном мікрометра з плоско-паралельною пластинкою знімають так. Ставлять барабан на відлік 50 (пластинка при цьому займає вертикальне положення) і записують у журнал номер найближчого штриха до середньої нитки сітки ниток. Потім обертанням барабана суміщають зображення цього штриха із середньою ниткою сітки. Беруть відліки за барабаном і додають до номера штриха рейки (в тих самих одиницях).
На рис. 11.4 зображено поле зору трубки високоточного сучасного нівеліра: крім віддалемірних ниток сітки (нижня й верхня сітки), середня нитка з одного боку має клиновий бісектор, за яким дуже точно суміщають зображення штриха рейки із середньою ниткою сітки. Це роблять за допомогою гвинта оптичного мікрометра нівеліра: зображення штриха рейки при належному суміщенні повинно бути продовженням середньої нитки сітки і симетричним щодо клинового бісектора. У полі зору труби видно також зображення кінців бульбашки високоточного контактного циліндричного рівня. За допомогою елеваційного гвинта нівеліра, який знаходиться під трубою збоку окуляра, бульбашку рівня переводять в нуль-пункт (у цьому разі кінці бульбашки знаходяться в контакті), а потім знімають відліки за рейкою і барабаном мікрометра.
Визначення кута і. Основна умова, якій повинен відповідати нівелір, - це дотримання паралельності візирної осі труби та осі циліндричного рівня при трубі. Щоб визначити кут і, нівелювання виконують двічі на відстані d = 50 м (рис.11.7). З великою точністю вимірюють висоту інструмента v1, v2, і двічі беруть відлік за рейкою U1,U2.
З рисунка виводять два рівняння, за якими визначають перевищення між нівеліром і рейкою:
h = v1 + d tg i – U1 = U2 – d tg i – v2;
Дослідження нівеліра. Перед виїздом на польові роботи нівелювальник виконує такі операції:
1) оглядає нівелір;
2) перевіряє і досліджує установочні рівні;
Рис.11.5.Схема високоточного нівеліра з рівнем
Рис.11.6. До відліку за мікрометром
3) перевіряє і виправляє циліндричний рівень. Третя перевірка складається з двох частин. Спочатку встановлюють нівелір приблизно за 50 м від рейки так, щоб один піднімальний гвинт знаходився в площині, що проходить через візирну лінію труби, а два інших - по обидва боки від нього. Вісь обертання нівеліра установочними рівнями приводять у прямовисне положення і, сумістивши елеваційним гвинтом зображення кінців бульбашки рівня, роблять відлік по рейці. Поворотами піднімальних гвинтів у різні боки на 2-3 повних оберти приводять нівелір до бокового нахилу, стежачи за тим, щоб відлік по рейці не змінювався. Операцію повторюють, нахиляючи обома піднімальними гвинтами. Якщо в обох випадках кінці бульбашки рівня не розходяться або однаково зміщуються, то рівень встановлено правильно; якщо вони розходяться в різні боки більш як на одну поділку, то установку рівня виправляють боковими виправними гвинтами. Друга частина перевірки полягає у визначенні кута і;
4) визначає ціну поділки циліндричного рівня;
5) визначає ціну поділки відлікового барабана мікрометра з плоскопаралельною пластинкою.
Дослідження рейок. Перш ніж розпочати польові роботи, виконавець робить такі перевірки і дослідження рейок:
1) оглядає рейки зовні;
2) визначає ціну поділки круглого рівня на екзаменаторі;
3) перевіряє за допомогою динамометра натяг інварної смуги;
4) визначає прогин рейки;
5)визначає довжину інтервалів між напівдециметровими поділками 10-30, 30-50 основної шкали та 70-90, 90-110 додаткової шкали рейки (виконується на компараторі один раз на рік перед початком польових робіт);
6) перевіряє перпендикулярність площини п'ятки до її осі і збіг площини п'ятки з нулем основної шкали рейки;
7) визначає різницю висот нулів рейок;
8)здійснює контрольне визначення довжини інтервалів між напідециметровими поділками 10-30, 30-50 основної шкали та 70-90, 90-110 додаткової шкали рейки за допомогою контрольної лінійки (це роблять перед початком і після закінчення польових робіт);
9)перевіряє правильність установки на рейці круглого рівня (щодня перед початком спостережень).
Нівелювальник, виконуючи польові роботи, чітко дотримується інструкції з нівелювання І, II, ІІІ та IV класів, у якій детально описано перевірки і дослідження нівеліра й рейок.
Рис. 11.7. До визначення кута і.
Класифікація нівелірів. За основу класифікації нівелірів взято дві ознаки: точність вимірювань і конструктивні особливості (табл. 11.1).
За точністю вимірювань нівеліри поділяють на високоточні (Н-05), точні (Н-З) і технічні (Н-10). Цифра шифру біля літери Н (нівелір) вказує на допустиму помилку вимірювання перевищень на 1 км подвійного нівелірного ходу. За конструктивними особливостями нівеліри бувають з рівнем при зоровій трубі і компенсатором. У позначенні нівеліра з компенсатором після цифри добавляють літеру К (наприклад Н-ЗК - нівелір точний з компенсатором).
Нівеліри Типу Н-З і Н-10 випускають з рівнем при трубі. У зарубіжних країнах останніми роками виробляють нівеліри здебільшого з компенсаторами, завдяки чому на 10-15 % підвищується продуктивність нівелірних робіт.
Таблиця 11.1.
Характеристика сучасних нівелірів
Основні параметри нівелірів
|
Н-05
|
Nі-002
|
Н-3
|
Nі-007
|
Середня похибка перевищення на 1 км подвійного ходу, не більше, мм
|
0,5 |
0,2 |
3 |
0,6 |
Збільшення труби, не менше |
40х |
40х |
30х |
31,5х |
Найменша відстань візування,м |
5 |
1,5 |
2 |
2,2 |
Коефіцієнт віддалеміра |
100 |
100 |
100 |
100 |
Ціна поділки рівня установочного, мінути на 2 мм при трубі, секунди на 2 мм |
5 |
8 |
10 |
8 |
10 |
- |
15 |
- |
|
Маса нівеліра, кг |
6 |
6,5 |
3 |
3,8 |
Фокусна відстань об’єктива, мм |
401 |
- |
- |
- |
Ціна поділки шкали оптичного мікрометра, мм |
0,05 |
0,05 |
0,05 |
0,05 |
Довжина зорової труби, см
|
40
|
-
|
17,5
|
-
|