- •Завдання вищої геодезії. Основні поняття
- •Геометрія земного еліпсоїда
- •Розв’язування геодезичних задач
- •Опорні геодезичні мережі
- •Оцінка точності побудови опорних
- •Високоточні теодоліти і їх дослідження
- •Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •Вимірювання базисів
- •Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •Високоточне геометричне нівелювання
- •Тригонометричне нівелювання
- •І. Завдання вищої геодезії. Основні поняття та визначення
- •1.1. Предмет і завдання вищої геодезії
- •1.2. Поняття про загальний еліпсоїд, референц-еліпсоїд, геоїд і квазігеоїд
- •1.3. Геодезичні і астрономічні координати. Відхилення виска. Вихідні геодезичні дати
- •1.4. Поняття про методи визначення фігури Землі
- •Астрономо-геодезичний метод
- •1.4.2. Гравіметричний метод
- •1.4.2.Супутниковий метод
- •2. Геометрія земного еліпсоїда
- •2.1. Параметри земного еліпсоїда, зв’язки між ними
- •2. 2. Рівняння поверхні еліпсоїда
- •Поверхню можна ще визначити з допомогою трьох рівнянь:
- •2.3. Криві на поверхні еліпсоїда
- •2.3.1. Нормальні перерізи
- •2.3.2. Геодезична лінія
- •3. Розв'язування геодезичних задач
- •3.1. Види геодезичних задач
- •3.2. Короткі історичні відомості
- •3.3.Точність розв'язування головної геодезичної задачі на поверхні еліпсоїда
- •3.4. Основні шляхи розв'язування геодезичних задач
- •3.4.1. Розв'язування сфероїдних трикутників
- •Сферичний надлишок
- •Способи розв'язування малих сфероїдних трикутників а )за формулами сферичної тригонометрії
- •Б) за теоремою Лежандра
- •В) за способом аддитаментів
- •Г) за виміряними сторонами
- •4. Опорні геодезичні мережі
- •4.1. Методи створення геодезичних мереж
- •4.1.1. Метод тріангуляції
- •4.1.2. Метод полігонометрії
- •4.1.3. Методи трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •4.2. Класифікація геодезичних мереж, їх призначення і точність
- •4.3. Основні геодезичні роботи в Росії
- •4.4. Схема та програма побудови геодезичної мережі колишнього срср
- •4.5. Загальні відомості про побудову геодезичної мережі в Німеччині, сша, Японії
- •4.6. Проектування геодезичних мереж 2-го класу
- •4.6.1. Аналітичний метод визначення висот геодезичних знаків
- •4.6.2. Проектування мереж згущення
- •1:25000, 1:10 000 1 Пункт на 50-60 км2
- •1:5 000 1 Пункт на 20-30 км2
- •4.6.3. Рекогносцировка
- •4.7. Геодезичні центри і знаки
- •4.8. Відомості про організацію основних геодезичних робіт
- •Оцінка точності побудови опорних геодезичних мереж
- •5.1. Загальні відомості про оцінку точності опорних геодезичних мереж
- •5 2. Середні квадратичні похибки передачі дирекційних кутів і довжин сторін у ряді тріангуляції
- •У цьому окремому випадку маємо одне умовне рівняння фігури
- •Найвигідніша форма трикутника в тріангуляції
- •Поздовжнє і поперечне зміщення ряду тріангуляції
- •Азимути Лапласа
- •Суцільні мережі тріангуляції
- •Оцінка точності мереж трилатерації
- •5.8. Оцінка точності мереж лінійно-кутової тріангуляції
- •6. Високоточні теодоліти та їx дослідження
- •6.1. Характерні особливості високоточних теодолітів
- •6.2. Характеристика деяких сучасних теодолітів
- •6.3. Осьові системи і точні рівні
- •6.4.Зорові труби. Окулярні мікрометри
- •6.5. Лімби теодолітів. Відлікові устаткування
- •6.6. Колімаційна похибка труби. Нахил горизонтальної та вертикальної осей теодоліта
- •6.7. Похибки поділок кругів теодоліта
- •7. Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •7.1. Джерела похибок при вимірюванні кутів
- •7.2. Візирні цілі, фази. Світлова сигналізація. Кручення сигналів
- •7.3. Найвигідніший час для вимірювання горизонтальних кутів
- •7.4. Основні принципи високоточних вимірювань кутів
- •7.5. Методи високоточних кутових вимірювань та їх обробка
- •Розв'язуючи ці рівняння за методом найменших квадратів, утворимо функцію
- •7.6. Приведення виміряних напрямків до центрів геодезичних знаків
- •8. Вимірювання базисів
- •8.1. Нормальні міри, їх типи і вимоги до них
- •8.2. Базисний прилад бп-1
- •8.3. Поправки, які вводяться у довжину хорди. Виведення формул
- •8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних
- •8.5. Вимірювання базисних сторін світловіддалемірами
- •9. Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно кутової тріангуляції
- •9.1. Загальні положення про обробку тріангуляції
- •9.2. Корелатний метод
- •9.3.Параметричний метод
- •10. Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •10.1. Основні принципи полігонометрії та її класифікація
- •10.2. Прилади для вимірювання кутів і ліній. Методика вимірювання.
- •10.3. Поздовжнє й поперечне зміщення в ходах полігонометрії
- •10.4.Оцінка точності кутових і лінійних вимірювань
- •11. Вискоточне геометричне нівелювання
- •11.1. Завдання високоточного нівелювання. Нівелірна мережа. Схема побудови і програма.
- •11.2. Початок відліку висот. Закріплення пунктів нівелірної мережі на місцевості
- •11.3. Високоточні нівеліри й рейки, їх дослідження
- •11.4. Методи високоточного нівелювання
- •11.5. Методика нівелювання і й іі класів
- •11.6. Врівноваження нівелірних мереж
- •11.7. Короткий історичний нарис
- •Тригонометричне нівелювання
- •Суть, призначення і виконання тригонометричного нівелювання
- •Література
- •Печенюк Олег Олександрович
8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних
Вважають, що довжина компаратора для компарування світло- і радіовіддалемірів дорівнює середній довжині вимірюваних у полі ліній.
Розглянемо методику вимірювань дротинами. Спочатку розчищають трасу. Потім у створі по всій довжині лінії встановлюють кілочки на відстані 200-300 м один від одного (це - провішування ліній). Базисні штативи з ціликами вста-новлюють по створу лінії за допомогою теодоліта. Штативи розставляють по секціях. Як правило, всю лінію вимірюють шістьма дротинами; решта дротин - у запасі. Виміряну лінію розбивають на три частини. Кожну частину вимірюють по секціях (від 0,5 до 1 км завдовжки) чотирма дротинами: двома у прямому ході і двома іншими - у зворотному, комбінуючи дротини за схемою:
Частини ліній Прямий хід Зворотний хід
І 1,2 3,4
ІІ 5,6 1,2
ІІІ 3,4 5,6
Рекомендується, щоб дротини, якими вимірюють у прямому й зворотному ходах на певній частині базису, були з різними температурними коефіцієнтами.
Під час вимірювань дротини розміщують так, щоб нульові кінці шкал завжди були позаду за ходом виконання роботи. Виміряти проміжок кожною дротиною - це послідовно взяти три пари одночасних відліків за шкалами з точністю до 0,1 мм. Коливання різниці (П-3) не повинні перевищувати 0,3 мм.
Температуру повітря вимірюють термометром-пращом через кожні 10-15 хв, але не рідше як через п'ять проміжків. Довжини секцій, обчислені у польових умовах на кожній дротині, з уведенням поправок на компарування й темпе-ратуру не повинні розходитися між собою на 4 мм, де L- довжина секції, км.
Цілики базисних штативів нівелюють нівеліром з рівнем при трубі ( =10-15") і зі збільшенням труби 35-40х. При цьому застосовують двосторонню рейку 1,5-2 м завдовжки. Вертикальність рейки досягається за допомогою круга рівня. Обов'язково робиться прямий хід (перед вимірюванням лінії) і зворотний (після вимірювання лінії). З одної станції ніве-люють не більше шести штативів. Нівелір розміщують так, щоб відстань до кожного штатива була не більшою за 60 м. Перевищення обчислюють з точністю до 0,1 мм. Розходження між перевищеннями, одержаними за двома сторонами рейки, не повинно перебільшувати 2 мм.
Довжину лінії визначають за формулою
(
8.12)
де
-
сумарне значення поправок за температуру,
перевищення ціликів, проектування на
поверхню еліпсоїда, зміну сили ваги,
нахил шкал, несиметрію ланцюгової лінії
і неточність поділок шкал.
При цьому всі обчислені довжини секцій окремими дротинами, не приведені до горизонту, складають по кожній третій частині лінії. По кожній третині ліній визначають середню квадратичну помилку вимірювання однією дротиною
(
8.13)
де v- відхилення від арифметичної середини; п - число дротин, а також середню квадратичну похибку остаточного результату
. (8.14)
Потім визначають похибки до всієї лінії, вводять усі поп-равки, враховують похибки нівелювання, температурні, компарування та ін. В результаті одержують для лінії D і M.
