8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних

Вважають, що довжина компаратора для компарування світло- і радіовіддалемірів дорівнює середній довжині вимірюваних у полі ліній.

Розглянемо методику вимірювань дротинами. Спочатку розчища­ють трасу. Потім у створі по всій довжині лінії встановлюють кілочки на відстані 200-300 м один від одного (це - провішування ліній). Ба­зисні штативи з ціликами вста-новлюють по створу лінії за допомогою теодоліта. Штативи розставляють по секціях. Як правило, всю лінію вимірюють шістьма дротинами; решта дротин - у запасі. Виміряну лі­нію розбивають на три частини. Кожну частину вимірюють по секціях (від 0,5 до 1 км завдовжки) чотирма дротинами: двома у прямому хо­ді і двома іншими - у зворотному, комбінуючи дротини за схемою:

Частини ліній Прямий хід Зворотний хід

І 1,2 3,4

ІІ 5,6 1,2

ІІІ 3,4 5,6

Рекомендується, щоб дротини, якими вимірюють у прямому й зворотному ходах на певній частині базису, були з різними температур­ними коефіцієнтами.

Під час вимірювань дротини розміщують так, щоб нульові кінці шкал завжди були позаду за ходом виконання роботи. Виміряти про­міжок кожною дротиною - це послідовно взяти три пари одночасних відліків за шкалами з точністю до 0,1 мм. Коливання різниці (П-3) не повинні перевищувати 0,3 мм.

Температуру повітря вимірюють термометром-пращом через кожні 10-15 хв, але не рідше як через п'ять проміжків. Довжини секцій, об­числені у польових умовах на кожній дротині, з уведенням поправок на компарування й темпе-ратуру не повинні розходитися між собою на 4 мм, де L- довжина секції, км.

Цілики базисних штативів нівелюють нівеліром з рівнем при трубі ( =10-15") і зі збільшенням труби 35-40^х. При цьому застосовують двосторонню рейку 1,5-2 м завдовжки. Вертикальність рейки дося­гається за допомогою круга рівня. Обов'язково робиться прямий хід (перед вимірюванням лінії) і зворотний (після вимірювання лінії). З од­ної станції ніве-люють не більше шести штативів. Нівелір розміщують так, щоб відстань до кожного штатива була не більшою за 60 м. Пере­вищення обчислюють з точністю до 0,1 мм. Розходження між переви­щеннями, одержаними за двома сторонами рейки, не повинно пере­більшувати 2 мм.

Довжину лінії визначають за формулою

( 8.12)

де - сумарне значення поправок за температуру, перевищення ціликів, проектування на поверхню еліпсоїда, зміну сили ваги, нахил шкал, несиметрію ланцюгової лінії і неточність поділок шкал.

При цьому всі обчислені довжини секцій окремими дротинами, не приведені до горизонту, складають по кожній третій частині лінії. По кожній третині ліній визначають середню квадратичну помилку вимі­рювання однією дротиною

( 8.13)

де v- відхилення від арифметичної середини; п - число дротин, а та­кож середню квадратичну похибку остаточного результату

. (8.14)

Потім визначають похибки до всієї лінії, вводять усі поп-равки, враховують похибки нівелювання, температурні, компарування та ін. В результаті одержують для лінії D і M.