4.5. Загальні відомості про побудову геодезичної мережі в Німеччині, сша, Японії

Німеччина. Тріангуляцію 1-го класу в Німеччині побудовано на початку XX ст. за схемою Шрейбера. Вона має вигляд рядів трикутників (іноді з центральних систем), прокладених уздовж меридіанів і паралелей. Довжина рядів становить 150-200 км, довжина сторін трикутників 30-60 км. У 1952-1954 рр. стару тріангуляцію 1-го класу повністю онов­лено. При цьому було прийнято еліпсоїд Красовського, Балтійську систему висот, а також проекцію Гаусса для картографування країни. Було виміряно нові базиси (відносна похибка вихідної сторони базис­ної мережі становить 1:500000) і проведено астрономічні спостере­ження (з похибками: широти 0,09-0,18", довготи 0,10-0,40", азимута 0,33-0,49"). Після спільного вирівнювання усієї мережі похибка напрям­ку була 0,42".

США. Тріангуляцію 1-го класу в країні вперше побудовано в 1799-1910 рр. Вона являла собою мережу полігонів, витягнутих по паралелях. Окремі ланки побудовано геодезичними чотирикутниками зі сторонами 10-90 км завдовжки. Відстані між ланками становили 170 км вздовж меридіана і 350-500 км вздовж паралелі. У 1935 р. у США розпочали реконструювати геодезичну мережу: довжини сторін у фігурах зменшили до 25-60 км, розмір полігона став 170 х170 км. Похибка вимірювання кутів 0,8-1,2"

У наступні роки державна геодезична мережа США значно розвинулася. У 60-ті роки геодезична основа США 1-го і 2-го класів уже складалася приблизно зі 100 000 планових і 300 000 висотних пунктів. Згідно з но­вою програмою, пункти планової основи встановлюються в містах з інтервалами 3-6 км, у передмістях 5-8 км, і в решті районів - 11-13 км. Вимоги до точності геодезичної основи стали вищими.

Японія. Основну суцільну мережу тріангуляції 1-го класу, яка налічує 330 пунктів, побудовано в 1913 р. Повторні вимірювання ведуться з 1947 р. Мета їх - визначати рухи земної кори і прогнозувати земле­труси. Для майже 2/3 пунктів 1-го класу астрономічно визначено широ­ту, довготу і азимут.

Повторно пункти тріангуляції 2-го і 3-го класів визначаються на ділянках значних місцевих деформацій земної кори. Мережі тріангуляції і полі­гонометрії 4-го класу створюються для геодезичного обґрунтування крупно- масштабних зйомок.

4.6. Проектування геодезичних мереж 2-го класу

Відповідно до проектного завдання, в якому вказано район май­бутніх робіт, межі території, призначення мережі, густота пунктів, тер­міни виконання робіт і особливі вказівки щодо побудови мережі, проек­тування геодезичних мереж виконується за спеціальними інструкціями.

Перш ніж приступити до зйомки будь-якого району, його вивчають з погляду геодезії, топографії, геоморфології, фізичної географії та ін. Збирають топографічні карти масштабу 1:100000 і крупнішого, схеми тріангуляції, полігонометрії, нівеліровок, звіти про раніше виконані роботи, відомості про клімат, шляхи, населення, річки, ліси, транспорт тощо. Якщо зібрані відомості не дають повного уявлення про район виконання робіт, організують спеціальні геодезичні обстеження.

Після ретельного вивчення зібраних матеріалів вирішують найвідповідальніше питання: вибирають метод побудови гео­дезичної мережі. При цьому беруть до уваги економічну ефективність і простоту виробничого процесу, а вже потім виконується детальне проектування.

Проектування мережі 2-го класу виконується на карті масштабу 1:100000 як єдиній, яка є в районі, де доводиться будувати мережу 2-го класу. До мережі ставлять такі вимоги:

1)трикутники в мережі повинні бути близькими до рівно- сторонніх (в окремих випадках кути можуть досягати 20°);

2) довжина сторін трикутників - від 7 до 20 км;

3) діагональні напрямки не проектуються;

4) базисні сторони розташовуються через 25 трикутників;

5) прив'язка існуючих мереж до проектованої здійснюється суміщен­ням пунктів;

6) на кінцях базисної сторони, яка знаходиться в середині поліго­ну, виконують астрономічні визначення.

Вибравши на карті пункти тріангуляції, олівцем намічають схему і визначають висоти геодезичних знаків.