4.4. Схема та програма побудови геодезичної мережі колишнього срср

Основною геодезичною установою радянської Росії з бе- резня 1919 р. стало Вище геодезичне управління (ВГУ), перетворене в 1938 р. на Головне управління геодезії і карто-графії (ГУГК). Разом з Корпусом військових топографів (КВТ) управління вело основні геодезичні роботи за схемою, близькою до схеми І. Померанцева. Ряди та суцільні мережі 2-го класу будувалися без урахування наступного зв'язку з тріангуляцією 1-го класу. Пункти 3-х, 4-х і 5-х класів мали високу точність.

У 1928 р. Ф. М. Красовський розробив нову схему й про-граму державної тріангуляції СРСР. Він показав, що полігони тріангуляції 1-го класу треба будувати ланками близько 200км завдовжки з периметром близько 800 км. Для простішого врівноваження тріангуляції 2-го класу Ф.М.Красовський запропонував полігон тріангуляції 1-го класу ділити на 6 частин рядами 2-го класу (основні ряди 2-го класу), які треба будувати точніше, ніж заповнюючу мережу тріангуляції 2-го класу. Мережі 1-го і 2-го класів залежно від потреби можна згущати тріангуляцією 3-го й 4-го класів. По­хибки вимірювань не повинні перевищувати 0,7" у трі-ангуляції 1-го кла­су, 1"- основних рядах 2-го класу і 2"- заповнюючій мережі 2-го класу.

Схема й програма державної тріангуляції Ф.М.Красовського пов­ністю відображені в інструкціях з трі- ангуляції 1-го класу 1928 р. та ін­струкції з тріангуляції 2-го класу 1930 р.

Тріангуляційні роботи в СРСР розвивалися дуже швидко. Так, протягом перших десяти років існування країни ВГУ, КВТ і відомчі організації виконали значний обсяг геодезичних робіт: визначено 600 пунктів тріангуляції 1-го класу, 5800 – 2-го класу, 3600 - інших класів. По­чинаючи з 1928р., протягом дев'яти наступних років визначено в 1,5 раза більше пунктів тріангуляції, ніж визначив Корпус військо­вих топографів за 100 років. Це свідчить про те, наскільки зросла по­треба в геодезичних мережах.

Схему й програму тріангуляції Ф. М. Красовського систематично вдосконалювали. У 1939 р. опубліковані „Основні положення про побудову державної опорної геодезичної мережі СРСР", згідно з якими полігон тріангуляції 1-го класу ділився основними рядами тріангуляції 2-го класу на 4 частини. Довжина строни в три- кутниках 1-го класу становила 25-30 км, похибка вимірювання кутів - 0,9", довжина сторони в рядах тріангуляції 2-го класу - 18 км, похибка вимірювання кутів - 1,5". Заповнюючі мережі тріангуляції повинні мати довжини сторін трикутників 13 км у 2-му класі і 8 км у 3-му класі. Похибка вимірювання кутів відповідно 2,5" і 5".

Після Великої Вітчизняної війни перші три роки гео-дезичні мережі в СРСР будувалися за „Основними положеннями” 1939 р., а починаючи з 1948 року, ГУГК переходить до побудови високоточних гео­дезичних мереж, схему й про­граму яких викладено в „Ос­новних положеннях" 1954-1961 рр.

У табл. 4.1 подано характе­ристику сучасних геодезичних мереж, класифікацію яких вве­дено ГУГК у 1962р.

Загальний обсяг виконаних геодезичних робіт за дві після­воєнні п'ятирічки збільшився в кілька разів порівняно з попе-реднім періодом.

Таблиця 4.1.

Характеристика сучасних геодезичних мереж

Клас або роз-ряд мере-жі	Дов-жина сто-рін, км	Допусти-ма похибка вимі-рювання кутів	Допусти-ма нев’яз-ка у три- кутниках	Допустима похибка базисних сторін	Похибка сторін у найслабі-шому місці
Державні тріангуляційні мережі
1	20-25	0,7"	3"	1:400 000	1:150 000
2	7-20	1"	4"	1:300 000	1:200 000
3	5-8	1,5"	6"	1:200 000	1:120 000
4	2-5	2"	8"	1:150 000	1:70 000
Геодезичні тріангуляційні мережі місцевого значення
1	2-5	5"	20"	1:100 000	1:50 000
2	0,3-3	10"	40"	1:50 000	1:25 000

Рис.4.2. Полігон тріангуляції 1-го класу

У наступний 20-річний період геодезичні роботи розши- рювалися в східних і північних районах. Розвиваються геоде-дезичні мережі 2-го і 3-го класів для картографу­вання країни в масштабах 1:25000 і 1:10000. Будуються геоде­зичні мережі місцевого значення для створення планів у масштабах 1:5000-1:500. Завершується побудова астрономо-геодезичної мережі на всій території країни. Як видно з викладеного, схема й програма державної тріангуляції, запропоновані Ф.М.Красовським, в основних рисах збереглися й до­сі: ряди тріангуляції 1-го класу прокладаються вздовж меридіанів і па­ралелей периметром 800-1000 км (рис.4.2.). У перетині рядів 1-го класу вимірюються базисні сторони. На кінцях сторін астрономічно визна­чають широти, довготи й азимути. Вздовж рядів тріангуляції 1-го класу виконується астрономо-гравіметричне нівелювання для визначення висот геоїда. Тріангуляційну мережу 1-го класу прийнято називати астрономо-геодезичною мережею держави, тому що при її побудові викону­ються всі види геодезичних робіт.

Тріангуляційна мережа 2-го класу будується без рядів у вигляді заповнюючої мережі, оснащеної базисними сторо-нами і астрономічними пунк­тами. Базисні сторони роз-міщуються в мережі 2-го класу рівномірно і не рідше як через 25 трикутників, причому на кінцях базисної сторони, яка знаходиться в середині полігону 1-го класу, астрономічно визначено широти, довготи і азимути.

Державні геодезичні мережі 3-го й 4-го класів буду-ються вставкою окре­мих систем, трикутників і пунктів у ме- режі тріангуляції вищих класів (рис.4.3).

Нинішня програма геодезичної мережі відрізняється від програми Ф.М.Красовського в основному вищою точністю кутових і лінійних вимірювань. Вона розрахована на топографічні зйомки усіх масшта­бів, які тепер застосовуються як головна геодезична основа, і на більш точну математичну обробку.

Рис. 4.3. Схеми згущення мережі тріангуляції 2-го класу